Ухвала

від 10.12.2015 по справі 809/433/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Справа № 876/4244/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представника Барановського Ю.В.

відповідача по справі: представника Лаврука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» «Геос» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2013 року №0000142201, №0000132201 та №0000392201 від 22.11.2013 року,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» «Геос» (далі - ТзОВ БК «Геос») в лютому 2014 року звернулося з позовом в суд до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2013 року №0000142201, №0000132201 та №0000392201 від 22.11.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що податковий кредит з податку на додану вартість по операціях з придбання товарів, робіт, послуг сформовано на підставі первинних документів, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та вважає, що у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього контрагента.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року в справі №809/433/14 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року в справі №809/433/14 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позаплановою невиїзною документальною перевіркою ТзОВ БК «Геос» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «ТВК Будтехмонтаж», ТзОВ «Гідро Хімія Україна», ПП «Рембуд-Групп», ТзОВ «Гільдія 2008», ТзОВ «Універсал Груп Строй», ТзОВ «Промметалресурс», ТзОВ «Запоріжметалхолдінг», ПП «Будмаржитло», ТзОВ «Владиоль», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2010 року - грудень 2012 року на загальну суму 5 215 501,26 грн. Встановлено, що ТзОВ БК «Геос» порушено п. 5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, абз.4 пп.5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, зайво віднесено до складу валових витрат та до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), витрати по придбанню будівельних робіт, будівельних матеріалів які виписані для ТзОВ БК «Геос» контрагентами щодо яких проводилась перевірка. Також, ТзОВ БК «Геос» порушено пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 869 251,00 грн..

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно наказу №119 від 01.08.2013 року працівниками Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ БК «Геос» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «ТВК Будтехмонтаж», ТзОВ «Гідро Хімія Україна», ПП «Рембуд-Групп», ТзОВ «Гільдія 2008», ТзОВ «Універсал Груп Строй», ТзОВ «Промметалресурс», ТзОВ «Запоріжметалхолдінг», ПП «Будмаржитло», ТзОВ «Владиоль», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з серпня 2010 року по грудень 2011року, про що складено акт № 174/221/33156172 від 16.08.2013 року.

Як вбачається з вищезазначеного акту, проведеною перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення ТзОВ БК «Геос» господарських відносин із ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «ТВК Будтехмонтаж», ТзОВ «Гідро Хімія Україна», ПП «Рембуд-Групп», ТзОВ «Гільдія 2008», ТзОВ «Універсал Груп Строй», ТзОВ «Промметалресурс», ТзОВ «Запоріжметалхолдінг», ПП «Будмаржитло», ТзОВ «Владиоль», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2010 року - грудень 2012 року на загальну суму 5 215 501,26 грн., з них занижено податок на прибуток на загальну сума 1 043 098,00 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 869 251,00 грн.

На підставі даного акту Коломийською ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення-рішення №0000142201 від 30.08.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 257 210,50 грн. (з яких 1 043 098,00 грн. основний платіж та 214 112,50 грн. штрафні санкції), №0000132201 від 30.08.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 096 433,75 грн. (з яких 869 251,00 грн. основний платіж та 227 182,75 грн. штрафні санкції).

Згідно наказу №247 від 07.10.2013 року працівниками Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ БК «Геос» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «ТВК Будтехмонтаж», ТзОВ «Гідро Хімія Україна», ПП «Рембуд-Групп», ТзОВ «Гільдія 2008», ТзОВ «Універсал Груп Строй», ТзОВ «Промметалресурс», ТзОВ «Запоріжметалхолдінг», ПП «Будмаржитло», ТзОВ «Владиоль», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з серпня 2010 року по грудень 2011року, про що складено акт № 458/22-01/33156172 від 09.10.2013 року.

На підставі даного акта Коломийською ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення-рішення №0000382201 від 22.11.2013 (яке в подальшому скасоване рішенням Міністерства доходів і зборів України) та №0000392201 від 22.11.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 16 857,50 грн. за штрафними санкціями.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках відповідача щодо нікчемності укладених правочинів між позивачем та ТзОВ «Будгарантсервіс», ТзОВ «ТВК Будтехмонтаж», ТзОВ «Гідро Хімія Україна», ПП «Рембуд-Групп», ТзОВ «Гільдія 2008», ТзОВ «Універсал Груп Строй», ТзОВ «Промметалресурс», ТзОВ «Запоріжметалхолдінг», ПП «Будмаржитло», ТзОВ «Владиоль».

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак судом встановлено, що обвинувальний вирок стосовно керівників підприємств контрагентів позивача, а тим більше стосовно керівника позивача відсутній.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином, вважати правочини нікчемними у суду апеляційної інстанції немає підстав.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Так, Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум бюджетного відшкодування (невідшкодування бюджетної заборгованості), формування податкового кредиту, валових витрат з визначених податковим органом вказаних вище підстав.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Верховний Суд України вказав, що така правова позиція узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку,' уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до ст. 134 ПК України, у цьому розділі (розділ«Податок на прибуток підприємств» ПК України) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі с. ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно пп.4.1.27 п.4.1 ст. 4 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналогічні за змістом положення містилися і в чинних на 2010 рік Законах України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи видно, що ТзОВ «Будгарантсервіс» виконувало на замовлення ТзОВ БК «Геос» з реконструкції існуючих та будівництва нових об'єктів «НСК Олімпійський» в м. Києві, про що були укладені відповідні договори підряду №10/б від 10.05.2011 року, №203 від 02.03.2011 року.

Виконання вказаних договорів підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними №311 від 10.06.2011 року, №321 від 14.06.2011 року на загальну суму 478 013,22 грн., в т.ч. ПДВ 79 668,87 грн., платіжними дорученнями № 665 від 10.06.2011 року, № 2337 від 14.06.2011 року.

ТзОВ «ТВК Будтехмонтаж» виконувало на замовлення ТзОВ БК «Геос» будівельні роботи на об'єкті: житловий будинок з паркінгом по вул. Великій Китаївскій, 55-57 в Голосіївському районі м. Києва, виконувало будівництво блоку обслуговування на ділянці № 23 у 3-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» в Дарницькому районі м. Києва, про що були укладені відповідні договори підряду №28/07 від 28.07.2010 року, №01/10-БП від 01.10.2011 року.

Виконання вказаних договорів підтверджується довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними №16 від 31.08.2010 року, №31 від 31.08.2010 року, №62 від 30.09.2010 року, №109 від 18.10.2010 року, №119 від 31.10.2010 року, №120 від 31.10.2010 року, №121 від 31.10.2010 року, №163 від 30.11.2010 року на загальну суму 3424647,00 грн., в т.ч. ПДВ 570774,50 грн., платіжними дорученнями № 194 від 09.09.2010 року, № 269 від 14.09.2010 року, № 691 від 17.09.2010 року, № 379 від 19.09.2010 року, № 696 від 29.09.2010 року, № 711 від 30.09.2010 року, № 460 від 18.10.2010 року, № 904 від 06.12.2010 року, № 946 від 08.12.2010 року, № 4774 від 23.02.2012 року, № 4798 від 28.02.2012 року, № 4828 від 29.02.2012 року, № 214 від 01.03.2012 року, № 4862 від 03.03.2012 року, № 4891 від 06.03.2012 року, № 286 від 14.03.2012 року.

ТзОВ «Гідро Хімія Україна» виконувало на замовлення ТзОВ БК «Геос» будівельні роботи на об'єкті: житловий будинок з паркінгом по вул. Великій Китаївскій, 55-57 в Голосіївському районі м. Києва, про що був укладений договір підряду №0305 від 03.05.2011 року.

Виконання вказаного договору підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними №5 від 27.05.2011 року, на загальну суму 90 053,94 грн., в т.ч. ПДВ 15008,99 грн., платіжними дорученнями №2521 від 05.07.2011 року, №2738 від 27.07.2011 року, №2749 від 28.07.2011 року, №3513 від 01.11.2011 року.

ПП «Рембуд-Групп» здійснювало поставку ТзОВ БК «Геос» будівельних матеріалів, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними №4 від 02.12.2011 року, №19 від 07.10.2011 року, №8 від 04.10.2011 року, №49 від 30.09.2011 року на загальну суму 172206,72 грн., платіжними дорученнями №1439 від 02.12.2011 року, №3967 від 09.12.2011 року, №3945 від 08.12.2011 року, №3355 від 07.10.2011 року, №3333 від 05.10.2011 року, №3317 від 30.09.2011 року.

ТзОВ «Гільдія 2008» здійснювало поставку ТзОВ БК «Геос» будівельних матеріалів що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними №242 від 19.06.2012 року, №220 від 31.05.2012 року, №265 від 19.07.2012 року на загальну суму 56414,82, в т.ч. ПДВ 9402,47 грн., платіжними дорученнями №6242 від 31.05.2012 року, №6525 від 19.06.2012 року, №6893 від 11.07.2012 року.

ТзОВ «Універсал Груп Строй» виконувало на замовлення ТзОВ БК «Геос» будівельні роботи на об'єкті будівництва на проспекті Академіка Глушкова 92-Б в Голосіївському районі м. Києва, про що був укладений договір підряду №1/03 від 01.03.2012 року.

Виконання вищенаведеного договору підтверджується довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними №282 від 30.03.2012 року, №№534-544 від 30.03.2012 року, на загальну суму 701 376,90 грн., в т.ч. ПДВ 116 896,15 грн., платіжними дорученнями №5356 від 06.04.2012 року, №5491 від 11.04.2012 року.

ТзОВ «Промметалресурс» здійснювало поставку ТзОВ БК «Геос» будівельних матеріалів, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними №40 від 24.09.2012 року, №41 від 15.02.2012 року, №51 від 21.03.2012 року на загальну суму 20025,00 грн., в т.ч. ПДВ 3337,50 грн., платіжними дорученнями №4705 від 15.02.2012 року, №5071 від 21.03.2012 року, №7749 від 24.09.2012 року.

ТзОВ «Запоріжметалхолдінг» здійснювало поставку ТзОВ «БК «ГЕОС» будівельних матеріалів, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними №41 від 02.04.2012 року, №231 від 05.04.2012 року, №741 від 18.04.2012 року, №802 від 19.04.2012 року, №1114 від 25.04.2012 року, №1218 від 27.04.2012 року, №1259 від 27.04.2012 року, №1330 від 28.04.2012 року, №1010 від 25.05.2012 року, №860 від 28.02.2012 року на загальну суму 39089,82 грн., в т.ч. ПДВ 6514,97 грн., платіжними дорученнями №579 від 28.04.2012 року, №5770 від 27.04.2012 року, №6136 від 25.05.2012 року, №6190 від 29.05.2012 року, №380 від 02.04.2012 року, №551 від 18.04.2012 року, №576 від 25.04.2012 року, №4802 від 28.02.2012 року, №290 від 14.03.2012 року.

ПП «Будмаржитло» виконувало на замовлення ТзОВ БК «Геос» будівельні роботи на об'єкті: житловий будинок № 7, секції № 1-3 в Дарницькому районі м. Києва, про що укладено договір від 03.05.2012 року.

Виконання вищенаведеного договору підтверджується довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними №17 від 18.04.2012 року, №21 від 25.04.2012 року, №25 від 03.05.2012 року, №26 від 11.05.2012 року, №28 від 14.05.2012 року, №31 від 23.05.2012 року, №34 від 25.05.2012 року, №38 від 11.06.2012 року, №44 від 27.06.2012 року, №48 від 28.09.2012 року на загальну суму 226900,62 грн., в т.ч. ПДВ 37816,77 грн., платіжними дорученнями №422 від 05.04.2012 року, №437 від 06.04.2012 року, №602 від 14.05.2012 року, №5390 від 09.04.2012 року, №5433 від 10.04.2012 року, №5481 від 11.04.2012 року, №5547 від 18.04.2012 року, №5676 від 25.04.2012 року, №5802 від 03.05.2012 року, №5892 від 11.05.2012 року, №6327 від 11.06.2012 року, №6094 від 23.05.2012 року, №6157 від 25.05.2012 року.

ТзОВ «Владиоль» здійснювало поставку ТзОВ БК «Геос» будівельних матеріалів, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними №16 від 26.01.2011 року, №12 від 24.01.2011 року, №9 від 21.01.2011 року, №13 від 24.01.2011 року, на загальну суму 6639,78 грн., в т.ч. ПДВ 1106,63 грн., платіжними дорученнями №45 від 24.01.2011 року, №49 від 24.01.2011 року, №50 від 24.01.2011 року.

Об'єкти будівництва, по яких ТзОВ БК «Геос» виступало генеральним підрядником та укладало відповідні договори на проведення будівельних робіт з субпідрядниками (контрагентами щодо яких проводилась перевірка податковим органом) закінчені будівництвом, про що свідчить Сертифікат Серія IV № 164132900578, Сертифікат Серія КВ № 16411054844, Сертифікат Серія КВ № 000665 та Актами готовності об'єкта до експлуатації.

Згідно Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.01.2014 року ТзОВ «Будгарантсервіс» (код ЄДРПОУ 37373588), ТзОВ «ТВК Будтехмонтаж» (код ЄДРПОУ 36844246), ТзОВ «Гідро Хімія Україна» (код ЄДРПОУ 36824240), ПП «Рембуд-Групп» (код ЄДРПОУ 37044457), ТзОВ «Гільдія 2008» (код ЄДРПОУ 35823183), ТзОВ «Універсал Груп Строй» (код ЄДРПОУ 35633271), ТзОВ «Промметалресурс» (код ЄДРПОУ 32407444), ТзОВ «Запоріжметалхолдінг» (код ЄДРПОУ 31407820), ПП «Будмаржитло» (код ЄДРПОУ 35806648), ТзОВ «Владиоль» (код ЄДРПОУ 36509824) зареєстровані як юридичні особи.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і на всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її не спростовують.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року в справі №809/433/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 15.12.2015 року