Постанова

від 28.02.2014 по справі 826/1210/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2014 року № 826/1210/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Української корпорації "Телебачення і радіомовлення "ЮТАР" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування актів від 09.12.2013

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Українська корпорація «Телебачення і радіомовлення «Ютар» (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової Інспекції в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0044211503 та № 0044221503 від 30 грудня 2013 року; зобов'язати відповідача утриматись від застосування актів Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 358/153-89/2426383 та № 359/153-89/24263833.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вірно відобразив в уточнюючих розрахунках до декларацій з податку на додану вартість суми податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, у порядку підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 та статті 76 Податкового кодексу України відповідачем проведені камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за травень та грудень 2010 року, за результатами яких складено акти від 09 грудня 2013 року № 359/15.3-89/24263833 та № 358/15.3-89/2426383 відповідно.

Як висновок проведених перевірок встановлено формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 грудня 2013 року № 0044211503 на підставі акта перевірки від 09 грудня 2013 року № 358/15.3-89/2426383 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47378,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 37903,00 грн., за штрафними санкціями - 9475,75 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 грудня 2013 року № 0044221503 на підставі акти від 09 грудня 2013 року № 359/15.3-89/24263833 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 38697,50 грн., в тому числі за основним платежем - 30958,00 грн., за штрафними санкціями - 7739,50 грн.

На думку податкового органу, позивачем до декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р. надано уточнюючий додаток 5 (розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 25 червня 2012 року) в якому зменшено податковий кредит по власному підприємству УК «ТР «ЮТАР» (код ЄДРПОУ 24263833) в сумі ПДВ 30 957, 84 грн. та задекларовано податковий кредит по контрагенту ТОВ «Дістрімедія» код 31028438. При цьому, підприємством, за вказаний період, реєстри виданих та отриманих податкових накладних не подавались.

Також, як за висновком акту перевірки, встановлено, що позивачем до декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року надано уточнюючий додаток 5 (розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 25 червня 2012 року) в якому зменшено податковий кредит по власному підприємству УК «ТР «ЮТАР» (код ЄДРПОУ 24263833) в сумі ПДВ 37903,29 грн. та задекларовано податковий кредит по контрагенту ПП «Ефаль» код 32384476.

Таким чином, за твердженням відповідача у платника податку, в даному податковому періоді, за результатами перевірки контролюючого органу, збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає (платі платником податку до бюджету (р.25) на 30 958 грн. та 37903 грн. та штраф у розмірі 25%.

На думку позивача, висновки актів перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 2 п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Судом встановлено, що Позивачем було подано податкові декларації за грудень 2010 року (по контрагенту ПП «Ефаль») та за травень 2010 року (по контрагенту ТОВ «Дістрімедія»), в яких було допущено технічну помилку у визначенні індивідуальних податкових номерів зазначених контрагентів.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинної на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф, або ж відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку і сплатити суму недоплати та штраф.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виявивши в межах 1095 днів помилок у податкових деклараціях, виправив шляхом подання у червні 2012 року до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за травень та грудень 2010 року.

Відповідач вважає, що формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів є протиправним та є порушенням пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Під час здійснення камеральних перевірок, податковим органам не надано право перевіряти наявність податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит, а також правильність їх оформлення.

В даному випадку, в ході здійснення камеральної перевірки, відповідач не досліджував первинні документи, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 30 958 грн. та 37903 грн. Отже, посилання в акті перевірки на порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Також, необґрунтованими виявились посилання відповідача неправомірність дій позивача, що виявились у формуванні податкового кредиту за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів.

Відповідно до пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Пунктом 102.1. статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, платник податків, в разі виявлення помилки у податковій звітності, має право на їх виправлення шляхом подання уточнюючого розрахунку протягом 1095 днів.

При цьому, помилковим є посилання податкового органу на формування позивачем податкового кредиту за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів, оскільки як свідчать копії податкових декларацій за травень та грудень 2010 року позивачем сформовано податковий кредит по контрагентам ПП «Ефаль» та ТОВ «Дістрімедія» саме у зазначений період (травень та грудень 2010 року), а подання уточнюючого розрахунку не свідчить про повторне формування зазначених сум у червні 2012 року, коли були подані уточнюючі розрахунки.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від № 0044211503 та № 0044221503 від 30 грудня 2013 року.

При цьому, вирішуючи позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача утриматись від застосування актів Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 358/153-89/2426383 та № 359/153-89/24263833 суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо направлення запитів про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження в разі отримання інформації за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - органів державної податкової служби.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому, позовна вимога про зобов'язання відповідача утриматись від застосування актів Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 358/153-89/2426383 та № 359/153-89/24263833 розцінюється Окружним адміністративним судом м. Києва саме як втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому, на думку суду, задоволена бути не може.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Української корпорації «Телебачення і радіомовлення «Ютар» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Української корпорації «Телебачення і радіомовлення «Ютар» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової Інспекції в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0044211503 та № 0044221503 від 30 грудня 2013 року.

3. В решті вимог відмовити.

4.Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 182,70 грн. на користь Української корпорації «Телебачення і радіомовлення «Ютар» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник