Ухвала

від 23.07.2014 по справі 826/1210/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1210/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.,

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Української корпорації «Телебачення і радіомовлення «ЮТАР» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування актів від 09.12.2013р.,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0044211503 та № 0044221503 від 30 грудня 2013 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведені камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за травень та грудень 2010 року, за результатами яких складено акти від 09 грудня 2013 року № 359/15.3-89/24263833 та № 358/15.3-89/2426383 відповідно.

На підставі висновків актів перевірки відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2013 року № 0044211503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47378,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 37903,00 грн., за штрафними санкціями - 9475,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2013 року № 0044221503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 38697,50 грн., в тому числі за основним платежем - 30958,00 грн., за штрафними санкціями - 7739,50 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 2 п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем було подано податкові декларації за грудень 2010 року (по контрагенту ПП «Ефаль») та за травень 2010 року (по контрагенту ТОВ «Дістрімедія»), в яких було допущено технічну помилку у визначенні індивідуальних податкових номерів зазначених контрагентів.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинної на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф, або ж відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку і сплатити суму недоплати та штраф.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виявивши в межах 1095 днів помилок у податкових деклараціях, виправив шляхом подання у червні 2012 року до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за травень та грудень 2010 року.

Відповідач вважає, що формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів є протиправним та є порушенням пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Під час здійснення камеральних перевірок, податковим органам не надано право перевіряти наявність податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит, а також правильність їх оформлення.

В даному випадку, в ході здійснення камеральної перевірки, відповідач не досліджував первинні документи, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 30 958 грн. та 37903 грн. Отже, посилання в акті перевірки на порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Також, необґрунтованими виявились посилання відповідача на неправомірність дій позивача, що виявились у формуванні податкового кредиту за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів.

Так, відповідно до пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Пунктом 102.1. статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, платник податків, в разі виявлення помилки у податковій звітності, має право на їх виправлення шляхом подання уточнюючого розрахунку протягом 1095 днів.

Судом першої інстанції було також вірно зазначено, що посилання податкового органу на формування позивачем податкового кредиту за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів є помилковим, оскільки як свідчать копії податкових декларацій за травень та грудень 2010 року позивачем сформовано податковий кредит по контрагентам ПП «Ефаль» та ТОВ «Дістрімедія» саме у зазначений період (травень та грудень 2010 року), а подання уточнюючого розрахунку не свідчить про повторне формування зазначених сум у червні 2012 року, коли були подані уточнюючі розрахунки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність винесення податкових повідомлень-рішень від № 0044211503 та № 0044221503 від 30 грудня 2013 року.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.