Постанова

від 12.03.2014 по справі 825/598/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Чернігів Справа № 825/598/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Сугакової Т.В.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача Труби А.В., Коросташовця Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

13.02.2014 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 03.02.2014 № 0000671701 - про застосування штрафних санкцій; від 03.02.2014 № 0000681701 - про застосування штрафних санкцій; від 28.11.2013 № 0004601701 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість; від 28.11.2013 № 0004611701 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску від 28.11.2013 № 0004621701.

Так, спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій прийняті за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, якою встановлені порушення Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, про що складено Акт від 18.11.2013 № 727/17/НОМЕР_6.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо безпідставності спірних податкових повідомлень-рішень позивач зазначив, що висновки зазначені в Акті перевірки від 18.11.2013 № 727/17/НОМЕР_6 є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення від 03.02.2014 № 0000671701, від 03.02.2014 № 0000681701, від 28.11.2013 № 0004601701, від 28.11.2013 № 0004611701 та рішення про застосування фінансових санкцій від 28.11.2013 № 0004621701 - необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.

Представники відповідача проти позову заперечили та просили у його задоволенні відмовити, пояснивши, що спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій відповідають вимогам чинного законодавства. В судовому засіданні надали письмові заперечення проти позову (а.с.114-115).

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_2 (ід. н. НОМЕР_6) зареєстровано як фізичну особу-підприємця в установленому законом порядку, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 02.08.2006 (а.с.123) і взято на облік в органах державної податкової служби як платника податків з 08.09.2006 (а.с.124).

Судом встановлено, що на підставі вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.4 ст.77, ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №21-5 із змінами від 17.07.2013, відповідно до направлень від 22.10.2013 №813 та від 23.10.2013 №815, виданих ДПІ у м. Чернігові та плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, працівниками податкової інспекції була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача проінформовано письмовим повідомленням від 11.10.2013 № 89/К/17-216, яке було надіслане листом з повідомленням про вручення 11.10.2013 та отримане платником 14.10.2013.

ФОП ОСОБА_2 з направленням на проведення документальної планової виїзної перевірки від 22.10.2013 № 813 та від 23.10.2013 № 815 ознайомлений 22.10.2013 та 23.10.2013 відповідно. Перевірку проведено з відома позивача.

Перевірка проводилась з 22.10.2013 по 04.11.2013.

В ході проведення перевірки ДПІ у м. Чернігові було встановлено наступні порушення:

- п.9 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено щоденний друк фіскальних звітних чеків на реєстраторах розрахункових операцій;

- п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, саме: несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів за 04.07.2012 згідно фіскально-звітного чека № 2094 в сумі 2 784,75 грн., фактично кошти в сумі 2 784,75 грн. були оприбутковані 05.07.2012 після роздрукування фіскального звітного чеку № 2094.

- ст. 44, п. 138.2 ст. 138, ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- завищено валові витрати за 2011 рік на 24 630,00 грн.

Донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік - 4 180,96 грн.

- пп. 2 п. 1 ст. 7, п. 5, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-V «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Донараховано єдиного соціального внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 34,7 % за 2011 рік - 5 583,23 грн.

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 215,00 грн.

Донараховано податок на додану вартість - 215,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у м. Чернігові було прийнято податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, що є предметом даного спору: від 03.02.2014 № 0000671701 - про застосування штрафних санкцій в сумі 13923,75 грн. (а.с.9); від 03.02.2014 № 0000681701 - про застосування штрафних санкцій в сумі 680,00 грн. (а.с.10); від 28.11.2013 № 0004601701 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 215,00 грн. (а.с.11); від 28.11.2013 № 0004611701 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 180,96 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1 045,24 грн. (а.с.12); рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску від 28.11.2013 № 0004621701 в сумі 8374,85 грн. (а.с.54).

За наслідками адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, останні було залишено без змін, згідно рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про розгляд скарги від 27.12.2013 № 620/71/25-01-10-05-15 та рішення Міндоходів України від 24.01.2014 № 417/К/99-99-10-01-03-14 (а.с.56-68).

При складанні вищезазначеного акту, ДПІ у м. Чернігові встановлено, що видами діяльності (за КВЕД), які мав право здійснювати ФОП ОСОБА_2 за період, що перевірявся були:

46.43 оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення

49.90 неспеціалізована оптова торгівля

47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами

47.54 роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо - та телеапаратурою

63.99 надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.

46.47 оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям

47.11роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування напоями та тютюновими виробами

47.81роздрібна торгівля з лотків та на ринках харчовими продуктами, напоями тютюновими виробами

68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна

68.20 надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

47.26 роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах

47.42 роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах

73.20 дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки

82.99 надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.

Дослідивши фактичні обставини щодо нарахування податкових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями від 03.02.2014 № 0000671701 та від 03.02.2014 № 0000681701 судом встановлено наступне.

В ході судового засідання, ФОП ОСОБА_2 не заперечував той факт, що фіскальний звітний чек за 04.07.2012 № 2094 був фактично роздрукований 05.07.2012 о 07 год. 06 хв., а фіскальний звітний чек за 21.01.2012 № 1928 був відсутній, порушуючи таким чином п. 9 ст. 3, п. 4 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до яких суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення. За порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання. Однак, позивач вважає, що застосування даних санкцій встановлене за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій. Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє, на його думку, продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче, а отже, він не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Таким чином, податковий орган має право застосовувати лише одну фінансову санкцію у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій (далі - ОРО).

Застосування штрафних санкцій за порушення п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджених Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, позивач також вважає неправомірними, з огляду на те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі ОРО. Таким чином, відображення готівки у книзі ОРО, на думку позивача, відбулось вчасно, в межах 24 год., а отже, готівка була оприбуткована в касу вчасно, а податкове повідомлення-рішення від 03.02.2014 № 0000671701, винесене неправомірно.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивачем була надана книга ОРО № 2526008062 «р», яка зареєстрована на РРО Datecs МР 500Т 03, згідно якої було встановлено, що фіскальний звітний чек за 04.07.2012 № 2094 був фактично роздрукований 05.07.2012 о 07 год. 06 хв. Запис в розділі 4 книги ОРО про ремонт РРО відсутній (а.с.129-132).

Таким чином, було встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів за 04.07.2012 згідно фіскального звітного чека № 2094 в сумі 2 784,75 грн., оскільки фактично вищевказані кошти були оприбутковані 05.07.2012 після роздрукування фіскального звісного чеку № 2094.

Окрім того, в книзі ОРО № 2526008062 «р» відсутній фіскальний звітний чек від 21.01.2012 № 1928 (а.с.126-127). Про роботу РРО Datecs МР 500Т 03 свідчать записи в розділі 2 книги ОРО, сума проведення розрахунків за 21.01.2012 становить 2 559,35 грн. Запис в розділі 4 книги ОРО про ремонт РРО відсутній (а.с.128).

Так, згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

При цьому, в даних правовідносинах враховується Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, яке розроблено відповідно до ст. 33 Закону України "Про Національний банк України" та визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Пункт 1.2 Положення визначає поняття "оприбуткування готівки" як проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п. 115.1 ст. 115 Податкового кодексу України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Так, п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, яка й була застосована до позивача у розмірі 13 923,75 грн. (2784,75x5).

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення рішення від 03.02.2014 № 0000671701 на суму 13 923,75 грн. та від 03.02.2014 № 0000681701 на суму 680,00 грн. винесені правомірно та без порушення чинного законодавства.

Дослідивши фактичні обставини щодо нарахування податкових зобов'язань податковим повідомленням-рішенням від 28.11.2013№ 0004601701 в сумі 215,00 грн., судом встановлено наступне.

В ході проведення перевірки було встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі 215,00 грн., а саме: за квітень 2011 року - 200 грн., за жовтень 2011 - 15 грн., однак позивач не погоджується з даними висновками.

Так, відповідно до договору оренди зупиночного комплексу від 15.04.2007, укладеного між СПД ОСОБА_5 (діє на підставі свідоцтва) та позивачем:

1.1 Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове строкове платне користування нежитлове приміщення (далі за текстом - «зупиночний комплекс»), що знаходиться у власності ОСОБА_5

1.2 Адреса по якій знаходиться зупиночний комплекс, що орендується: АДРЕСА_1.

2.1 Зупиночний комплекс, що орендується, надається орендарю для проведення торгівельної діяльності.

3.3 Термін дії договору може бути продовжений тільки шляхом укладення додаткової угоди за наявності письмової заяви орендаря, наданої орендодавцю протягом одного місяця до дня закінчення строку дії договору.

6.3.2 Орендар має право обладнати та оформити зупиночний комплекс, що орендується, на власний розсуд, витрати за переобладнання не компенсуються (а.с.185-187).

Судом було встановлено, що позивач володіє на правах оренди ще одним зупиночним комплексом. Відповідно до договору оренди зупиночного комплексу від 02.01.2008, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (діє на підставі свідоцтва) та ФОП ОСОБА_6

Відповідно до умов договору:

1.1 Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове строкове платне користування нежитлове приміщення (далі за текстом - «зупиночний комплекс»), що знаходиться у власності ОСОБА_6

1.2 Адреса по якій знаходиться зупиночний комплекс, що орендується: АДРЕСА_2.

2.1 Зупиночний комплекс, що орендується, надається орендарю для проведення торгівельної діяльності.

3.4 Термін дії договору може бути продовжений тільки шляхом укладення додаткової угоди за наявності письмової заяви орендаря, наданої орендодавцю протягом одного місяця до дня закінчення строку дії договору.

6.3.2 Орендар має право обладнати та оформити зупиночний комплекс, що орендується, на власний розсуд, витрати за переобладнання не компенсуються (а.с.188-190).

З метою ідентифікації даних зупиночних комплексів, ФОП ОСОБА_2 у Комунального шляхо-будівельного підприємства Чернігівської міської ради (код 3336925267) (далі - КШБП Чернігівської міської ради) було придбано послугу на встановлення дорожнього знаку на зупинці громадського транспорту по вул. Героїв Чорнобиля (вул. Бойова) загальною вартістю 387,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 64,52 грн.). Дану послугу було включено до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної від 08.04.2011 № 3 (а.с.200).

Факт здійснення даної господарської операції підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 20.04.2011, щодо встановлення КШБУ Чернігівської міської ради дорожнього знаку на зупинці громадського транспорту по вул. Героїв Чорнобиля (а.с.195-197).

Окрім того, позивачем у ТОВ «Рекламна агенція Голд Ф'юче» (код 30647929) було придбано вивіски розміром 0.33*2,0 м та 0,33*1,5 м, загальною вартістю 810,00 грн. (в т.ч. ПДВ 135,00 грн.). Даний товар було включено до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної від 14.04.2011 № 95 (а.с.192). Судом встановлено, що факт придбання товару підтверджується видатковою накладною від 29.04.2011 № 637 (а.с.191).

В ході перевірки було також встановлено факт придбання у ТОВ «Епіцентр К» тепловентилятора загальною вартістю 88,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 14,67 грн.). Даний товар було включено до складу податкового кредиту на підставі касового чека від 26.10.2011 № 0065 (а.с.201).

Аналізуючи висновки акту перевірки, встановлено, що ДПІ у м. Чернігові вважає включення вищевказаних сум до складу податкового кредиту неправомірним, оскільки придбані позивачем товари не призначалися для використання в господарській діяльності платника податку та не було встановлено подальшої реалізації зазначеного вище товару, чим було порушено норму п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Однак, на противагу висновку ДПІ у м. Чернігові, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому в силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім того, за визначенням п. 201.11. ст.. 200 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку). У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми. Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

Сукупний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що позивач мав право на податковий кредит після одержання податкових накладних та касового чеку, оскільки єдиною умовою для формування податкового кредиту є податкова накладна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення від 28.11.2013 № 0004601701 в сумі 215,00 грн. винесене неправомірно та з порушенням чинного законодавства.

Дослідивши фактичні обставини щодо нарахування податкових зобов'язань податковим повідомленням-рішенням від 28.11.2013 № 0004611701 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 180,96 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1 045,24 грн., судом встановлено наступне.

В ході перевірки ФОП ОСОБА_2, податковою інспекцією було встановлено завищення суми витрат за 2011 рік на 25 700,93 грн. (без ПДВ), в результаті чого позивачу було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 № 0004611701 на суму 5 226,20 грн. (4 180,96 грн. - за основним платежем та 1 045,24 грн. - штрафних санкцій).

Судом було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 в якості продавця було укладено ряд договорів купівлі-продажу: від 05.02.2009 № 16 з МПП «Руно» (платник ПДВ); від 14.07.2009 № 28 з ФОП ОСОБА_7 (платник ПДВ); від 17.07.2009 № 31 з Щорським міським споживчим товариством (платник ПДВ); від 14.06.2009 № 20 з ФОП ОСОБА_8 (платник єдиного податку); від 08.03.2010 № 78 з ТОВ «ТЦ«Практика» (платник ПДВ), відповідно до пп. 4.1. п. 4 яких: поставка товару Продавцем Покупцю здійснюється окремими партіями, на підставі письмового замовлення Покупця, яке узгоджується з Продавцем.

пп.4.2 п. 4 передбачено, що транспортні витрати пов'язані з доставкою товару проводяться за рахунок Покупця або за домовленістю сторін.

пп.4.5. п. 4 визначено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється підписанням обома Сторонами супроводжувальних документів (накладних), що визначається чинним законодавством. Пунктами поставки товару є адреси, які зазначені у замовленнях покупця (а.с.93, 97, 100, 104, 107).

На підтвердження виконання господарських операцій за вищевказаними договорами, позивач надав видаткові накладні: від 15.01.2011 № Ц-00000090 на суму 7 446,05 грн. (з ПДВ); від 14.01.2011 № Ц-00000688 на суму 1 210,30 грн. (з ПДВ); від 19.03.2011 № Ц-00001238 на суму 5 008,56 грн. (з ПДВ); від 03.02.2011 № Ц-00000503 на суму 598,35 грн. (з ПДВ); від 03.03.2011 № Ц-00000933 на суму 454,37 грн. (з ПДВ); від 05.01.2011 № Ц-00000001 на суму 1 875,24 грн. (з ПДВ); від 03.02.2011 № Ц-00000504 на суму 2 284,79 грн. (з ПДВ); від 03.03.2011 № Ц-00000931 на суму 1 287,79 грн. (з ПДВ); від 03.03.2011 № Ц-00000932 на суму 421,00 грн. (з ДПВ); від 03.02.2011 № Ц-00000502 на суму 1 127,03 грн. (з ПДВ); від 28.01.2011 № Ц-00000341 на суму 682,50 грн. (з ПДВ); від 28.01.2011 № Ц-00000340 на суму 686,76 грн. (з ПДВ); від 16.02.2011 № Ц-00000692 на суму 655,56 грн. (з ПДВ); від 25.03.2011 № Ц-00001352 на суму 454,16 грн. (з ПДВ); від 25.03.2011 № Ц-00001351 на суму 175,40 грн. (з ПДВ) (а.с.94-96; 98-99; 101-103; 105-106; 108-112).

Відповідно до довідки від 05.03.2014, ФОП ОСОБА_2 в період з 01.01.2011 по 31.03.2011 не був орендарем чи власником будь-якого вантажного автотранспортного засобу, а отже, не мав можливості здійснювати транспортні перевезення (а.с.113).

Надаючи пояснення позивач зауважив, що для виконання вищевказаних договорів між ним та ФОП ОСОБА_9 (код НОМЕР_9), який зареєстрований як фізична особа-підприємець в установленому законом порядку та включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01.06.2007 (а.с.89) і взятий на облік в органах державної податкової служби як платник єдиного податку (а.с.92), було укладено усну домовленість на надання транспортних послуг.

ФОП ОСОБА_9 здійснює свою діяльність відповідно до ліцензії серії НОМЕР_10, виданої Міністерством транспорту та зв'язку України Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті 01.08.2007. Строк дії ліцензії - до 31.07.2012.

Як вбачається з вищевказаної ліцензії, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_9 являється надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі); дозволений вид робіт - внутрішні перевезення вантажів (а.с.90).

На момент виникнення спільних господарських відносин між позивачем та ФОП ОСОБА_9, останній мав належні матеріальні ресурси для здійснення автотранспортних перевезень. Так, відповідно до наданої суду ліцензійної картки, перевізником 06.08.2007 було зареєстровано автомобіль марки ГАЗ 330202414, 2007 року випуску (а.с.91).

На думку позивача факт отримання транспортних послуг підтверджується актами виконаних робіт: №001 від 26.01.2011, відповідно до якого, ФОП ОСОБА_9 надав ФОП ОСОБА_2 транспортні послуги обсягом 4270 км, вартістю 2 грн./км на загальну суму 8 540,00 грн.; №002 від 24.02.2011, відповідно до якого, ФОП ОСОБА_9 надав ФОП ОСОБА_2 транспортні послуги обсягом 3925 км, вартістю 2 грн./км на загальну суму 7 850,00 грн.; №005 від 28.03.2011, відповідно до якого, ФОП ОСОБА_9 надав ФОП ОСОБА_2 транспортні послуги обсягом 4120 км, вартістю 2 грн./км на загальну суму 8 240,00 грн. та рахунками: від 26.01.2011, від 24.02.2011, від 28.03.2011, які надавались на перевірку (а.с.27) та банківськими виписками (а.с.71, 74, 77). Як вбачається з наданих позивачем витягів з книги обліку доходів і витрат, при формуванні валових витрат, дані послуги були віднесені до витрат (а.с.133-138).

Листом від 11.11.2013 № 6041/К/25-26-07-01-016, позивачу ДПІ у м. Чернігові було запропоновано надати на перевірку товарно-транспортні накладні, на підтвердження взаємовідносин з ФОП ОСОБА_9, однак останні не були отримані, про що було складено акт від 11.11.2013 № 374/17.

Виходячи з норм чинного законодавства, суд встановив, що у відповідності до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, щодо відсутності товарно-транспортних накладних суд враховує, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996 XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, комплексом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься д первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Таким чином, товарно-транспортна накладна являється обов'язковим первинним документом на підтвердження факту надання спірних послуг з перевезення, так як цей документ є підставою для віднесення витрат на собівартість і до складу валових витрат. Надані суду акти прийняття транспортних послуг не розкривають змісту наданих послуг, позаяк не розкривають змісту наданих послуг, не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, не вбачається, що перевозилось, за яким маршрутом, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності підприємця.

Тобто, суд погоджується із висновками Акту перевірки про те, що витрати за отримання транспортних послуг були включені до складу валових витрат без обов'язкового підтвердження первинними документами факту надання послуг з перевезення.

Також, як встановлено вище, ФОП ОСОБА_2 включив до складу валових витрат за 2011 рік вартість придбаного тепловентилятора в сумі 73,33 грн. (без ПДВ), відповідно до касового чека від 26.10.2011; встановлення дорожнього знаку на зупинці громадського транспорту вул. Героїв Чорнобиля загальною вартістю 322,60 грн. (без ПДВ), відповідно до акту виконаних робіт від 20.04.2011; придбання вивісок у ТОВ «Рекламна агенція Голд Ф'юче» на загальну суму 675,00 грн. (без ДПВ), відповідно до видаткової накладної від 29.04.2011 № 637. В даному випадку суд погоджується із висновками Акту перевірки про те, що такі витрати були включені до складу валових витрат без підтвердження подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу також опосередковано підтверджується п. 6.3.2 Договору від 02.01.2008, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_6, де визначено, що витрати за переобладнання не компенсуються (а.с.188-190).

За таких обставин, суд керується п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, згідно якого доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу, тобто у розмірі 15% від об'єкта оподаткування.

У разі, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 % суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою визначеною в абзаці першому цього пункту.

Згідно ст. 22 розділу VI Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який діяв на момент виникнення спірних взаємовідносин, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2011 року встановлений у розмірі 941,00 грн. Виходячи з цього, десятикратиний розмір становить - 9 410,00 грн. (941,00*10). Розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2012 року встановлений в розмірі 1 073,00 грн. Десятикратний розмір складає - 10 730,00 грн. (1073,00*10).

Таким чином, відповідач нарахування податку на доходи фізичних осіб мав здійснювати за ставкою 15% та 17%.

Відповідно суд погоджується із розрахунками Акту перевірки про те, ФОП ОСОБА_2 в 2011 році отримував чистий дохід протягом 9 місяців (січня, лютого, квітня, червня-жовтня та грудня).

Чистий (оподатковуваний) дохід за 2011 рік становить 170 649,38 грн. (без ПДВ).

Перевіркою встановлено, що в 2011 році ФОП ОСОБА_2 доходи від підприємницької діяльності отримував протягом 10 місяців.

Нараховано податку на доходи фізичних осіб:

Середньомісячний дохід 17 064,94 грн. (170649,38 : 10 ) більше 9 410,00 грн.

Перевищення становить 7 654,94 грн. (17064,94 - 9410,00) за кожен місяць здійснення діяльності.

За ставкою 15% оподатковується 94 100,00 грн. (9410,00 * 10).

Сума податку - 14 115,00 грн. (94 100,00 * 15%)

За ставкою 17% оподатковується 76 549,40 грн. (7 654,94 * 10)

Сума податку - 13 013,40 грн. (76 549,40 * 17%).

Загальна сума податку - 27 128,40 грн. (14 115,00 + 13 013,40) за 2011 рік.

Відповідно до п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 протягом 2011 року сплачено 12 075,08 грн. збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Таким чином податок на доходи фізичних осіб за 2011 рік становить:

27 128,40 грн. - 12 075,08 грн. = 15 053,32 грн.

Нараховано податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік згідно даних податкової декларації про майновий стан та доходи - 10 872,36 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунків відповідача, позивачу донараховано суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4 180,96 грн. (15 053,32 - 10 872,36 = 4 180,96 грн.).

Виходячи з вищевикладених норм права, суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 № 0004611701 є чинним та винесеним з дотриманням норм податкового законодавства.

Дослідивши фактичні обставини щодо нарахування штрафних санкцій згідно рішення від 28.11.2011 № 0004621701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 8 374,85 грн. судом встановлено наступне.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, встановлено порушення п.5, п.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок заниження чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини на загальну суму 16 090,00 грн., в т.ч. за лютий 2011 року на суму 7 850,00 грн., за березень 2011 року на суму 8 240,00 грн., було занижено суму єдиного внеску на загальну суму 5 583,23 грн., в т.ч. за лютий 2011 року на суму 2 723,95 грн.,за березень 2011 року на суму 2 859,28 грн.

Відповідно до встановленого порушення ФОП ОСОБА_2 було винесене рішення від 28.11.2011 № 0004621701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 8 374,85 грн. (5 583,23 грн. - за основним платежем та 2 791,62 грн. - штрафних санкцій) (а.с.54).

Як вбачається з наданих розрахунків податкового боргу, позивачем було порушено п.5, п.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування штрафних санкцій згідно п. 3 ч. 11 ст. 28 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», було правомірним, а саме: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

За таких обставин, суд визнає, що рішення ДПІ у м. Чернігові про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.11.2011 № 0004621701 винесене правомірно.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як підставу неправомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій частково не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи в цій частині.

Враховуючи ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 11, ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2013 № 0004601701 підлягають задоволенню. Відповідно в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Чернігові: від 03.02.2014 № 0000671701; від 03.02.2014 № 0000681701; від 28.11.2013 № 0004611701 та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 28.11.2013 № 0004621701 необхідно відмовити.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України.

Керуючись статей 2, 9, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 28.11.2013 № 0004601701.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ід.н. НОМЕР_6) 5,38 грн. (п'ять гривень 38 коп.) судового збору, відповідно до задоволених вимог, сплаченого за платіжним дорученням від 04.02.2014 № 5093.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк