Постанова

від 05.06.2014 по справі 825/598/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/598/14 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати чотири податкові повідомлення повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 03 лютого 2014 року № 0000671701, 0000681701, 0004601701 та 0004611701, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 листопада 2013 року № 0004621701.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року вказаний адміністративний позов був задоволений в частині вимог про скасування ППР від 03 лютого 2014 року № 0004601701.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач просить прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, оскільки вважає, що не допускав порушення порядку проведення розрахункових операцій та правомірно сформував витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідач просить прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає, що позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит.

Під час судового засідання позивач та його представник підтримали свою апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній. Також вказані особи просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача посилаючись на те, що рішення суду в частині задоволення позову є законним і обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній. Також представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача посилаючись на те, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову є законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задовольнити частково, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року -скасувати в частині виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності. повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт від 18 листопада 2013 року № 727/17/НОМЕР_6.

На підставі вказаного акту відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 03 лютого 2014 року:

- № 0000671701, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 13923 грн. 75 коп.;

- № 0000681701, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 680 грн. 00 коп.;

- № 0004601701, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 269 грн. 00 коп., з яких 215 грн. 00 коп. за основним платежем та 54 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0004611701, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5226 грн. 20 коп., з яких 4180 грн. 96 коп. за основним платежем та 1045 грн. 24 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Також відповідачем було винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 листопада 2013 року № 0004621701, яким позивача зобов'язано перерахувати до бюджету штраф у розмірі 2791 грн. 62 коп. та пеню в розмірі 2791 грн. 62 коп.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були правомірно нараховані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та штрафні (фінансові) санкції, однак підстави для нарахування додаткових зобов'язань з податку на додану вартість були відсутні.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2013 року № 0000671701 став висновок податкового органу про порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою НБ України № 637 від 15 грудня 2004 року (далі - Положення).

У відповідності до абз. 1 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою НБ України № 637 від 15 грудня 2004 року (далі - Положення) уся готівка, що надходить до кас має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно абз. 3 п. 2.6 Положення у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до п. 1.2 вказаного Положення книга обліку розрахункових операцій (КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Використання КОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, згідно абз. 4 п. 4.7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України № 614 від 1 грудня 2000 року передбачає, зокрема, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Проаналізувавши вказані норми права колегія суддів дійшла до висновку про те, що суб'єкти господарювання зобов'язані щодня здійснювати оприбуткування готівкових коштів у касі. Оприбуткування готівки в касі здійснюється шляхом вклеювання у КОРО щоденних фіскальних звітних чеків та виконання записів про рух готівки.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 21 січня 2012 року в розділі ІІ КОРО було зроблено запис про отримання готівки у розмірі 2559 грн. 35 коп., однак фіскальний звітний чек в розділі І КОРО за вказану дату на зазначену суму - відсутній.

Тобто, позивачем не було виконано в повному обсязі дії, передбачені абз. 3 п. 2.6 Положення, що є порушенням абз. 1 п. 2.6 Положення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13923 грн. 75 коп. були накладені на позивача правомірно.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2013 року № 0000681701 став висновок податкового органу про порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У відповідності до п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що позивач здійснив роздрукування фіскального звітного чеку № 2094 від 04 липня 2012 року на суму 2784 грн. 75 коп. лише наступного дня - 05 липня 2012 року.

За змістом пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою КМ України від 18 лютого 2002 року № 199 (далі - Вимоги), зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту; Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.

Відповідно до п. 7 Вимог усі режими роботи РРО повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни. У додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.

Таким чином, оскільки календарний день (доба) налічує 24 години, тобто день триває з 0 год. 00 хв. до 24 год. 00 хв., при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.

З огляду на те, що позивач здійснив роздрукування фіскального звітного чеку № 2094 від 04 липня 2012 року після 24 години, тобто 05 липня 2012 року, колегія суддів вважає, що до нього були правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 680 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем були сформовані валові витрати у розмірі 24630 грн. 00 коп. по правовідносинах з ФОП ОСОБА_3

На підтвердження перебування у господарських відносинах з вказаним контрагентом позивач надав суду копії рахунків, актів виконаних робіт та виписок з рахунку в банку.

Згідно вказаних документів ФОП ОСОБА_3 надавав позивачу транспорті послуги, які полягали у виконанні робіт по перевезенню автотранспортом.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників визначені в Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила).

За змістом розділів 3 та 10 Правил договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються у письмовій формі.

В даному випадку договір про надання транспортних послуг між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 в письмовому вигляді не укладався. У зв'язку з цим встановити істотні умови такого договору - неможливо.

Відповідно п. 11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Згідно п.п. 11.4-11.6 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, належним доказом надання ФОП ОСОБА_3 позивачу транспортних послуг є товарно-транспортна накладна.

З огляду на те, що такий документ у позивача відсутній, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ФОП ОСОБА_2 неправомірно сформував витрати по правовідносинах з вказаним контрагентом на суму 24630 грн. 00 коп.

Податковий кредит по вказаній операції позивачем сформований не був.

Під час проведення перевірки ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області було встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту та витрат за операціями з придбання дорожнього знаку, вивісок та тепловентилятора, які, на думку відповідача, не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Фактичне придбання ФОП ОСОБА_2 зазначених товарів відповідач не заперечує.

Приймаючи рішення про задоволення вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2014 року № 0004601701 про нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість суд першої інстанції виходив з того, що достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, а зв'язок придбаного товару (роботи, послуги) з господарською діяльністю особи не є обов'язковою умовою для його формування.

Відмовляючи в задоволенні вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 лютого 2014 року № 0004611701 про нараховані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб суд першої інстанції виходив з того, що наявність такого зв'язку є обов'язковим та який в даному випадку - відсутній.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони суперечать вимогам закону.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 та п. 198.4 ст. 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

З наведених норм права вбачається, що право на формування податкового кредиту виникає у разі придбання торів (робіт, послуг) для їх використання у межах господарської діяльності платника податку та в операціях, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 має право формувати як витрати, так і податковий кредит по операціях з придбання дорожнього знаку, вивіски та тепловентилятора виключно у разі, які такі товари використовуються ним в межах господарських операцій.

Згідно п.п. 1.7 та 1.8 акту перевірки від 18 листопада 2013 року № 727/17/НОМЕР_6 позивач здійснює господарську діяльність - роздрібну торгівлю тютюновими виробами та пивом у зупиночних комплексах та залі очікування.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що придбання вищевказаних товарів пов'язане з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_2 Так, придбання вивісок та дорожнього знаку «вулиця Героїв Чорнобиля», які були встановлені на зупиночному комплексі, в якому позивач здійснює роздрібну торгівлю, було спрямовано на приведення місця здійснення господарської діяльності до належного вигляду та приваблення клієнтів. Придбання тепловентилятора спрямоване на створення сприятливих умов роботи особам, які здійснюють роздрібну торгівлю.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що витрати на придбання вказаних товарів підлягають включенню до розрахунку об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а сума сплаченого податку на додану вартість в ціні таких товарів - віднесенню до податкового кредиту.

За даними акту перевірки на встановлення дорожнього знаку і вивісок позивач поніс витрати у квітні 2011 року в розмірі 387 грн. 12 коп. (без ПДВ - 322 грн. 60 коп.) та 810 грн. 00 коп. (без ПДВ - 675 грн. 00 коп.) відповідно. На придбання тепловентилятора позивач у жовтні 2011 року витратив 88 грн. 00 коп. (без ПДВ - 73 грн. 33 коп.).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування.

База оподаткування податком на доходи фізичних осіб за операціями з придбання дорожнього знаку, вивіски та тепловентилятора складає 1070 грн. 93 коп., відповідно сума податку, неправомірно нарахованого позивачу, становить 160 грн. 60 коп.

Розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій, згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, складає 25 % від нарахованих зобов'язань та дорівнює 40 грн. 15 коп.

Таким чином, постанова суду від 12 березня 2014 року в частині відмови в задоволенні вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2013 року № 0004611701 щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму в розмірі 200 грн. 75 коп., з яких 160 грн. 60 коп. - за основним платежем та 40 грн. 15 коп. - штрафні фінансові санкції підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Підставою для винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 листопада 2013 року № 0004621701 в п. 2.4.4 акту перевірки від 18 листопада 2013 року № 727/17/НОМЕР_6 стало заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, у лютому 2011 року на 7850 грн. 00 коп. та березні 2011 року на 8240 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи свої вимоги про скасування вказаного рішення позивач в апеляційній скарзі послався на те, що висновок про заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 16090 грн. 00 коп. ґрунтується виключно на невизнанні витрат.

Разом з тим, згідно акту перевірки загальний обсяг невизнаних відповідачем витрат позивача складає 25700 грн. 93 коп. На збільшення чистого оподатковуваного доходу, з якого відповідач донарахував позивачу єдиний страховий внесок, вплинули виключно витрати, понесені на оплату ФОП ОСОБА_3 транспортних послуг у лютому та березні 2011 року.

З огляду на те, що судом була встановлена неправомірність дій ФОП ОСОБА_2 щодо віднесення вказаних витрат у зменшення бази оподаткування, підстави для скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 листопада 2013 року № 0004621701 - відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 лише частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 12 березня 2014 року, та є підставою для його скасування в частині.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задовольнити частково, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року -скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - відмовити.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року в частині відмови в задоволенні вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 28 листопада 2013 року № 0004611701 - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 28 листопада 2013 року № 0004611701 в частині нарахування податкових зобов'язань на загальну суму в розмірі 200 грн. 75 коп., з яких 160 грн. 60 коп. - за основним платежем та 40 грн. 15 коп. - штрафні фінансові санкції.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 10 червня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.