Постанова

від 06.03.2014 по справі 826/20451/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 березня 2014 року 09:05 справа № 826/20451/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Континентбуд" доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 грудня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Континентбуд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Континентбуд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2013 року №0005562240.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20451/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 27 лютого 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав; відповідач свого представника не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 27 лютого 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі від 29 листопада 2013 року №0005562240 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Континентбуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 000 204,23 грн., в тому числі за основним платежем - 666 862,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 333 431,41 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 19 вересня 2013 року №1003/26-51-22-04/32920223 "Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Континентбуд" (код ЄДРПОУ 32920223) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Мега Сіті буд" (код ЄДРПОУ 37653792) за грудень 2012 року та ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" (код ЄДРПОУ 37037062) за грудень 2012 року та лютий 2013 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 666 862,82 грн., у тому числі: за грудень 2012 року на суму 607 906,82 грн., за лютий 2013 року на суму 58 956,00 грн.

Висновки Акта перевірки мотивовані наступним: позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Мегасітібуд" та ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс", оскільки правочини між ТОВ "Континентбуд" та вказаними контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків, так як за даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, виявлено порушення ними норм податкового законодавства.

Наведена інформація, на переконання відповідача, вказує, що правочини між ТОВ "Континентбуд", ТОВ "Мегасітібуд" та ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" є фіктивними, а тому позивач не має права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вказаним господарським операціям.

Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки спірні господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "Континентбуд" дотримано передбачені Податковим кодексом України передумови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Континентбуд" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Континентбуд", ТОВ "Мегасітібуд" та ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, 02 квітня 2012 року між ТОВ "Континентбуд" (замовник) та ТОВ "Мегасітібуд" (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду №1, за умовами якого замовник доручає, а генеральний підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами, відповідно до проектної документації, у встановлені терміни, в порядку та на умовах визначених договором, за плату здійснити будівництво об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 42-А, та здати замовнику у встановленому законодавством порядку.

Згідно акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року №2/12, ТОВ "Мегасітібуд" виконало на замовлення ТОВ "Континентбуд" зокрема такі будівельні роботи: розбирання фундаментів залізобетонних, демонтаж тимчасової вертикальної захисної огорожі фасадів та котловану, перетирання бетонних поверхонь, очищення ділянки від сміття.

ТОВ "Мегасітібуд" виписало позивачу податкові накладні, датовані груднем 2012 року, всього на суму 3 011 896,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 501 982,80 грн.

За умовами договору підряду від 01 листопада 2012 року №11, укладеного між ТОВ "Континентбуд" (замовник) та ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" (підрядник), замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню підрядних робіт, перелік яких зазначено у додатку до договору.

Виконання даного договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року №3, згідно якого ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" виконало підрядні роботи, а саме: ремонт воріт, очищення ділянки від сміття, ущільнення ґрунту пневматичними трамбівками тощо, та виписало позивачу податкові накладні, датовані груднем 2012 року, лютим 2013 року, на загальну суму 989 280,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 164 880,00 грн.

На підтвердження факту оплати за виконані роботи, позивач надав суду платіжні доручення, однак суд не приймає до уваги, оскільки вони не містять відміток банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за спірний період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Мегасітібуд" та ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс", у зв'язку з придбанням робіт.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження використання придбаних підрядних робіт, у тому числі по будівництву об'єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 42-А, у межах господарської діяльності та відповідних письмових пояснень позивач до суду не надав, а тому суд не має можливості встановити з якою метою придбавались такі роботи у ТОВ "Мегасітібуд" та ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс".

Зокрема матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували замовлення позивачем будівельних робіт з метою виконання зобов'язань перед третіми особами, доказів на підтвердження неможливості самостійного виконання таких робіт та необхідності залучення підрядників, враховуючи, що основним видом господарської діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, а також доказів, які б дали можливість ідентифікувати участь ТОВ "Мегасітібуд" та ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" у здійсненні придбаних підрядних робіт, зокрема щодо будівництва об'єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 42-А.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ "Мегасітібуд" та ТОВ "Агросервіс Інвест Плюс" робіт, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з вказаними контрагентами носять реальний характер, а придбані підрядні роботи використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за спірний період є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ "Континентбуд" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2013 року №0005562240 є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Континентбуд" про скасування податкового повідомлення-рішення нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дарницькому районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Континентбуд" задоволенню не підлягає.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 458,80 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 129,20 грн. (4 588,00 грн. - 458,80 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Континентбуд" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континентбуд" (код ЄДРПОУ 32920223, 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Подільському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 129,20 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко