Рішення

від 11.03.2014 по справі 916/3632/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2014 р.Справа № 916/3632/13

За позовом: Приватного підприємства "РЕМАГРОДЕТАЛЬ";

До відповідача: Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України";

про стягнення

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Стеценко Д.В. (за довіреністю).

Від відповідача: Чикаленко О.Л. (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ : 25.12.2013р. за вх. №5459/13 Приватне підприємство "РЕМАГРОДЕТАЛЬ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач) заборгованості у розмірі 878 337,12 грн.

Ухвалою суду від 27.12.2013 року було порушено провадження у справі суддею Меденцевим П.А. та присвоєно справі №916/3632/13.

06.02.2014 року за вх. №2-479/14 відповідач надав суду заяву про зупинення провадження по справі, у задоволенні якого судом було відмовлено у судовому засіданні від 10.02.2014 року, через необґрунтованість.

10.02.2014 року за вх. №3451/14 позивач подав до суду клопотання про витребування у Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" оригінали документів (для огляду суду) щодо поставки нафтопродуктів, узгоджених з ПП „РЕМАГРОДЕТАЛЬ", а саме: договір поставки №149 від 28.10.2011р., договір поставки №150 від 28.10.2011р., додаткові угоди до них, видаткові накладні та інші документи, що стосуються зазначених договорів, яке було задоволене судом ухвалою суду від 10.02.2014 року.

24.02.2014 року за вх. №2-799/14 позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування у державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів в Одеській області завірені копії податкових декларацій з податку на додану вартість дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та додатків №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2012р. по 01.08.2012р., яке судом було задоволене ухвалою суду від 24.02.2014 року.

Відповідно до положень норми ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 12.03.2014 року Ухвалою суду від 24.02.2014 року.

Позивач на позовних вимогах наполягає, надаючи до суду додаткові пояснення по справі та заяву про часткову відмову від позову в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 70 979,82 грн., які розглянуті судом, задоволені та долучені до матеріалів справи.

Відповідач надав суду відзив 06.02.2014 року за вх. №3078/14 на позов в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, так як вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 11.03.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між Приватним підприємством "РЕМАГРОДЕТАЛЬ" та Дочірнім підприємством "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 28.10.2011 року були укладені договори поставки №149 та №150, відповідно до умов яких, позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача, а останній - прийняти та оплатити товар, по договору №149: дизельне паливо, бензин А76/80, бензин А92, по договору №150: бітум нафтовий дорожній БНД 60-90 (90-130) та мазут М-100.

Протягом 2012 року позивач здійснював постачання товару відповідачу за договором №149 від 28.10.2011 року на загальну суму 5 628 440,74 грн., та за договором №150 від 28.10.2011 року на загальну суму 5 594 746,74 грн.

Через часткову оплату поставленого товару, у Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за договором №149 залишився залишок заборгованості у розмірі 461 667,33 грн., за договором №150 - 345 689,97 грн.

Приватне підприємство "РЕМАГРОДЕТАЛЬ" у позові зазначає, що з 31.07.2013 року відповідач жодних розрахунків з позивачем не проводив, тому позивачем, станом на час подання позову, нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 70 979,82 грн.

Під час розгляду справи, позивач відмовився від нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 70 979,82 грн. (заява від 04.03.2014 року за вх. №5598/14), тому в остаточній редакції заявлених вимог, Приватне підприємство "РЕМАГРОДЕТАЛЬ" просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 807 357,30 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вище встановлено господарським судом, 28 жовтня 2013 року Приватне підприємство "РЕМАГРОДЕТАЛЬ" (позивач - постачальник) та Дочірнє підприємство "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач - покупець) уклали договори №№ 149, 150 поставки (Том 1 аркуш справи 11-24), відповідно до пп. 1.1., 1.2. яких, в порядку та на умовах, визначених цими договорами, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар: дизельне паливо, бензин А76/80, бензин А92 (по договору №149), та бітум нафтовий дорожній БНД 60-90 (90-130) та мазут М-100 (по договору №150).

Відповідно до розділу 5 обох договорів, сторони дійшли згоди щодо наступних умов поставки товару: п. 5.1. строк поставки товарів - 5 календарних днів з дня отримання постачальником заявки покупця; п. 5.2. поставка товару здійснюється згідно письмової або усної заявки покупця; п. 5.5. датою передачі товару від постачальника покупцю вважається дата фактичної поставки товару за місцем поставки, що підтверджується штемпелем покупця на відповідній накладній.

Згідно пункту 4.3. обох договорів поставки, розрахунки за отриманий товар здійснюються протягом 90 (дев'яноста) календарних днів від дати отримання товару покупцем.

Розділом 6 договорів поставки передбачені права та обов'язки обох сторін, серед яких, зокрема: покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Так, укладені між сторонами по справі договори поставки є підставою для виникнення у сторін за цими договорами господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2012 року позивач здійснював відповідачу постачання товару за договором №149 від 28.10.2011 року на 5 628 440,74 грн., про що свідчать видаткові накладні, а саме: 27.01.2012 року № РЕМ-000002 продаж (ДП) на суму 298 082,90 грн.; 30.01.2012 року № РЕМ-000003 продаж (ДП) на суму 292 263,24 грн.; 01.02.2012 року № РЕМ-000007 продаж (ДП) на суму 214 834,97 грн.; 03.02.2012 року № РЕМ-000008 продаж (ДП) на суму 299 453,09 грн.; 10.02.2012 року № РЕМ-000011 продаж (ДП) на суму 143 387,90 грн.; 14.02.2012 року № РЕМ-000012 продаж (ДП) на суму 293 364,61 грн.; 17.02.2012 року № РЕМ-000015 продаж (ДП) на суму 72 738,25 грн.; 17.02.2012 року № РЕМ-000016 продаж (ДП) на суму 197 929,39 грн.; 21.02.2012 року № РЕМ-000018 продаж (ДП) на суму 197 929,39 грн.; 21.02.2012 року № РЕМ-000019 продаж (бенз. А-76) на суму 177 186,79 грн.; 29.02.2012 року № РЕМ-000024 продаж (ДП) на суму 328 899,01 грн.; 29.02.2012 року № РЕМ-000027 продаж (ДП) на суму 328 439,10 грн.; 29.02.2012 року № РЕМ-000028 продаж (ДП) на суму 197 932,45 грн.; 29.02.2012 року № РЕМ-000029 продаж (ДП) на суму 161 015,81 грн.; 29.02.2012 року № РЕМ-000030 продаж (бенз. А-80) на суму 290 554,34 грн.; 23.03.2012 року № РЕМ-000043 продаж (ДП) на суму 324 267,90 грн.; 27.03.2012 року № РЕМ-000047 продаж (ДП) на суму 324 573,23 грн.; 27.03.2012 року № РЕМ-000048 продаж (ДП) на суму 324 222,24 грн.; 28.04.2012 року № РЕМ-000065 продаж (ДП) на суму 428 661,98 грн.; 31.05.2012 року № РЕМ-000083 продаж (ДП) на суму 253 437,78 грн.; 14.06.2012 року № РЕМ-000107 продаж (А-80) на суму 128 013,95 грн.; 15.06.2012 року № РЕМ-000109 продаж (ДП) на суму 351 252,42 грн. (Том 1 аркуш справи 146-204).

Наразі, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, за договором №149 від 28.10.2011 року відповідач здійснив оплату за поставлений позивачем товар на загальну суму 5 166 773,41 грн. Залишок заборгованості за договором №149 складає 461 667,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2012 року позивач здійснював відповідачу постачання товару за договором №150 від 28.10.2011 року на 5 594 746,74 грн., про що свідчать видаткові накладні, а саме: 19.03.2012 року №РЕМ-000036 Продаж (бітум Одеса 32,00т) на суму 240 390,53 грн., 19.03.2012 року №РЕМ-000037 Прода6ж (бітум Сарата 27,15т) на суму 206 741,94 грн., 22.03.2012 року №РЕМ-000038 Продаж (бітум Ізмаїл 25,34т) на суму 195 855,50 грн., 22.03.2012 року №РЕМ-000039 Продаж (бітум Одеса 27,84т) на суму 209 139,76 грн., 22.03.2012 року №РЕМ-000040 Продаж (мазут Одеса 25,1 От) на суму 163 576,72 грн., 22.03.2012 року №РЕМ-000041 Продаж (мазут Сарата 20,00т) на суму 132 392,02 грн., 22.03.2012 року №РЕМ-000042 Продаж (мазут Ізмаїл 22,50т) на суму 151 310,28 грн., 18.04.2012 року №РЕМ-000055 Продаж (бітум Сарата 26,18т) на суму 228 633,52 грн., 28.04.2012 року №РЕМ-000066 Продаж (бітум Одеса 29,00т) на суму 250 118,94 грн., 28.04.2012 року №РЕМ-000067 Продаж (бітум Котовськ 25,42т) на суму 217 261,14 грн., 15.05.2012 року №РЕМ-000078 Продаж (бітум Сарата 60,680т) на суму 531 241,56 грн., 15.05.2012 року №РЕМ-000079 Продаж (бітум Котовськ 61,360т) на суму 534 974,64 грн., 25.05.2012 року №РЕМ-000080 Продаж (мазут Котовськ 9,5т) на суму 61 910,11 грн., 26.05.2012 року №РЕМ-000081 Продаж (мазут Одеса 9,5т) на суму 62 758,82 грн., 28.05.2012 року №РЕМ-000082 Продаж (мазут Сарата 9,5т) на суму 63 788,11 грн., 01.06.2012 року №РЕМ-000100 Продаж (мазут Котовськ 9,5т) на суму 60 960,16 грн., 01.06.2012 року №РЕМ-000101 Продаж (мазут Сарата 7,4т) на суму 48 947,62 грн., 02.06.2012 року №РЕМ-000102 Продаж (бітум Сарата 28,9т) на суму 246 070,14 грн., 05.06.2012 року №РЕМ-000103 Продаж (бітум Сарата 29,98т) на суму 255 265,84 грн., 07.06.2012 року №РЕМ-000105 Продаж (бітум Котовськ 53,7т) на суму 436 383,48 грн., 07.06.2012 року №РЕМ-000106 Продаж (бітум Сарата 116,05т) на суму 951 335,94 грн., 19.06.2012 року №РЕМ-000110 Продаж (мазут Котовськ 16,0т) на суму 102 669,73 грн., 19.06.2012 року №РЕМ-000111 Продаж (мазут Одеса 10,75т) на суму 69 819,00 грн., 20.06.2012 року №РЕМ-000112 Продаж (мазут Сарата 15,0т) на суму 99 218,12 грн., 20.06.2012 року №РЕМ-000113 Продаж (мазут Ізмаїл 11,0т) на суму 73 983,12 грн. (Том 1 аркуш справи 207-228).

Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, за договором №150 від 28.10.2011 року відповідач здійснив оплату за поставлений позивачем товар на загальну суму 5 249 056,77 грн. Залишок заборгованості за договором №150 складає 345 689,97 грн.

При цьому, суд ще раз зазначає, що поставлену позивачем зазначену продукцію було отримано відповідачем, що вбачається з підпису відповідача на вищезазначених накладних, який скріплено печаткою відповідача, а також підтверджується довіреностями на отримання ТМЦ.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем згідно вищевказаних видаткових накладних.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити цей товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар по вказаним договорам складає 807 357,30 грн. (461 667,33 грн. + 345 689,97 грн.).

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 807 357,30 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "РЕМАГРОДЕТАЛЬ" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 49, код ЄДРПОУ 32018511) на користь Приватного підприємства "РЕМАГРОДЕТАЛЬ" (02094, Київська область, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 22; код ЄДРПОУ 34425753) заборгованість в розмірі 807 357,30 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 16 147,14 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14 березня 2014 року.

Суддя Меденцев П.А.