Постанова

від 10.04.2014 по справі 916/3632/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р.Справа № 916/3632/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Стеценко Д.Ф., за довіреністю № б/н від 09.12.13р.,

від відповідача - Чикаленко О.Л., за довіреністю № 15-1/51 від 26.03.14р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Одеської області від 11 березня 2014 року

по справі № 916/3632/13

за позовом Приватного підприємства "Ремагродеталь"

до Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 807 357,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ремагродеталь" звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 807 357,30 грн. заборгованості за договорами поставки №149 та №150 від 28.10.2011 року, в процесі розгляду справи позивач відмовився від нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 70 979,82 грн. згідно заяви про часткову відмову від позову від 04.03.2014р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2014 р. (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства "РЕМАГРОДЕТАЛЬ" заборгованість в розмірі 807 357,30 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 16 147,14 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар по вказаним договорам №149 та №150 від28.10.2011 р. складає 807 357,30 грн. (461 667,33 грн. + 345 689,97 грн.), відповідачем не спростована, відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 807 357,30 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Дочірнє підприємство "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що позивач в одній позовній заяві заявив дві вимоги, не поєднані підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на двох окремих договорах поставки, які не зв'язані між собою, регулюють окремі правовідносини між сторонами, однак підстави для об'єднання заявлених вимог не обґрунтовані. Апелянт вважає, що суд першої інстанції мав повернути позовну заяву без розгляду.

Також скаржник зазначав, що позивач ґрунтує свої вимоги на тому, що ним здійснено належним чином низку поставок продукції, разом з тим, що позову не додано жодного документу, який міг бути доказом таких поставок. На думку апелянта, належними доказами поставки можуть бути виключно видаткові накладні, однак до позовну накладні не додані, а надані в процесі судового розгляду, які не завжди відповідають вимогам оформлення документів.

Апелянт вважає, що акт звірки взаємних розрахунків не може підтверджувати наявність або відсутність заборгованості, оскільки вважає, що акти звірки є лише документами, згідно яких бухгалтерія звіряє бухгалтерських облік підприємства, натомість наявність або відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договорами, накладними, рахунками тощо. При цьому, акт звірки не містить жодних посилань на спірні договори.

Також скаржник зазначав, що відсутні докази передання товару саме відповідачеві, спірний товар міг передаватися виключно на підставі довіреності одержувача, однак в матеріалах справи відсутні довіреності ТМЦ.

Крім того, апелянт зауважував, що оплата має здійснюватися лише після виконання позивачем своїх обов'язків з поставки, однак позивачем не надано документів про якість спірного товару, а тому виходячи з п.6.6.2 договорів відповідачеві регламентовано право не оплачувати товар до отримання всіх супровідних документів на товар, одним з яких є документ про якість. Крім того, відсутні також і рахунки-фактури, які є підставою для оплати за спірними договорами.

Таким чином, відповідач вважає, що через невиконання позивачем п.2.2, п.4.2 договорів, момент оплати відповідачем товару не настав, тобто предмет спору відсутній.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного розгляду, 28 жовтня 2013 року Приватне підприємство "РЕМАГРОДЕТАЛЬ" (постачальник) та Дочірнє підприємство "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) уклали договори №№ 149, 150 поставки (Том 1 аркуш справи 11-24), відповідно до пп. 1.1., 1.2. яких, в порядку та на умовах, визначених цими договорами, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар: дизельне паливо, бензин А76/80, бензин А92 (по договору №149), та бітум нафтовий дорожній БНД 60-90 (90-130) та мазут М-100 (по договору №150).

Дослідивши зміст вказаних договорів, судова колегія дійшла висновку про те, що більшість умов вказаних договорів є ідентичними, крім предмету договорів та умов поставки товару.

Відповідно до розділу 5 обох договорів, сторони дійшли згоди щодо наступних умов поставки товару: п.5.1. строк поставки товарів - 5 календарних днів з дня отримання постачальником заявки покупця (строк поставки товарів залізничним транспортом - 15 календарних днів з дня отримання постачальником заявки покупця, строк постави товарів автомобільним транспортом 5 календарних днів з дня отримання постачальником заявки покупця); п. 5.2. поставка товару здійснюється згідно письмової або усної заявки покупця; п. 5.5. датою передачі товару від постачальника покупцю вважається дата фактичної поставки товару за місцем поставки, що підтверджується штемпелем покупця на відповідній накладній.

Згідно пункту 4.3 обох договорів поставки, розрахунки за отриманий товар здійснюються протягом 90 (дев'яноста) календарних днів від дати отримання товару покупцем.

Розділом 6 договорів поставки передбачені права та обов'язки обох сторін, серед яких, зокрема: покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №149 від 28.10.2011 року протягом 2012 року позивач здійснював відповідачу постачання товару на 5 628 440,74 грн., про що свідчать видаткові накладні, а саме: 27.01.2012 року № РЕМ-000002 продаж (ДП) на суму 298 082,90 грн.; 30.01.2012 року № РЕМ-000003 продаж (ДП) на суму 292 263,24 грн.; 01.02.2012 року № РЕМ-000007 продаж (ДП) на суму 214 834,97 грн.; 03.02.2012 року № РЕМ-000008 продаж (ДП) на суму 299 453,09 грн.; 10.02.2012 року № РЕМ-000011 продаж (ДП) на суму 143 387,90 грн.; 14.02.2012 року № РЕМ-000012 продаж (ДП) на суму 293 364,61 грн.; 17.02.2012 року № РЕМ-000015 продаж (ДП) на суму 72 738,25 грн.; 17.02.2012 року № РЕМ-000016 продаж (ДП) на суму 197 929,39 грн.; 21.02.2012 року № РЕМ-000018 продаж (ДП) на суму 197 929,39 грн.; 21.02.2012 року № РЕМ-000019 продаж (бенз. А-76) на суму 177 186,79 грн.; 29.02.2012 року № РЕМ-000024 продаж (ДП) на суму 328 899,01 грн.; 29.02.2012 року № РЕМ-000027 продаж (ДП) на суму 328 439,10 грн.; 29.02.2012 року № РЕМ-000028 продаж (ДП) на суму 197 932,45 грн.; 29.02.2012 року № РЕМ-000029 продаж (ДП) на суму 161 015,81 грн.; 29.02.2012 року № РЕМ-000030 продаж (бенз. А-80) на суму 290 554,34 грн.; 23.03.2012 року № РЕМ-000043 продаж (ДП) на суму 324 267,90 грн.; 27.03.2012 року № РЕМ-000047 продаж (ДП) на суму 324 573,23 грн.; 27.03.2012 року № РЕМ-000048 продаж (ДП) на суму 324 222,24 грн.; 28.04.2012 року № РЕМ-000065 продаж (ДП) на суму 428 661,98 грн.; 31.05.2012 року № РЕМ-000083 продаж (ДП) на суму 253 437,78 грн.; 14.06.2012 року № РЕМ-000107 продаж (А-80) на суму 128 013,95 грн.; 15.06.2012 року № РЕМ-000109 продаж (ДП) на суму 351 252,42 грн. (Т.1 а.с. 146-204).

В свою чергу, як з'ясовано судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, за договором №149 від 28.10.2011 року відповідач здійснив оплату за поставлений позивачем товар на загальну суму 5 166 773,41 грн. Залишок заборгованості за договором №149 складає 461 667,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2012 року позивач здійснював відповідачу постачання товару за договором №150 від 28.10.2011 року на 5 594 746,74 грн., про що свідчать видаткові накладні, а саме: 19.03.2012 року №РЕМ-000036 Продаж (бітум Одеса 32,00т) на суму 240 390,53 грн., 19.03.2012 року №РЕМ-000037 Прода6ж (бітум Сарата 27,15т) на суму 206 741,94 грн., 22.03.2012 року №РЕМ-000038 Продаж (бітум Ізмаїл 25,34т) на суму 195 855,50 грн., 22.03.2012 року №РЕМ-000039 Продаж (бітум Одеса 27,84т) на суму 209 139,76 грн., 22.03.2012 року №РЕМ-000040 Продаж (мазут Одеса 25,1 От) на суму 163 576,72 грн., 22.03.2012 року №РЕМ-000041 Продаж (мазут Сарата 20,00т) на суму 132 392,02 грн., 22.03.2012 року №РЕМ-000042 Продаж (мазут Ізмаїл 22,50т) на суму 151 310,28 грн., 18.04.2012 року №РЕМ-000055 Продаж (бітум Сарата 26,18т) на суму 228 633,52 грн., 28.04.2012 року №РЕМ-000066 Продаж (бітум Одеса 29,00т) на суму 250 118,94 грн., 28.04.2012 року №РЕМ-000067 Продаж (бітум Котовськ 25,42т) на суму 217 261,14 грн., 15.05.2012 року №РЕМ-000078 Продаж (бітум Сарата 60,680т) на суму 531 241,56 грн., 15.05.2012 року №РЕМ-000079 Продаж (бітум Котовськ 61,360т) на суму 534 974,64 грн., 25.05.2012 року №РЕМ-000080 Продаж (мазут Котовськ 9,5т) на суму 61 910,11 грн., 26.05.2012 року №РЕМ-000081 Продаж (мазут Одеса 9,5т) на суму 62 758,82 грн., 28.05.2012 року №РЕМ-000082 Продаж (мазут Сарата 9,5т) на суму 63 788,11 грн., 01.06.2012 року №РЕМ-000100 Продаж (мазут Котовськ 9,5т) на суму 60 960,16 грн., 01.06.2012 року №РЕМ-000101 Продаж (мазут Сарата 7,4т) на суму 48 947,62 грн., 02.06.2012 року №РЕМ-000102 Продаж (бітум Сарата 28,9т) на суму 246 070,14 грн., 05.06.2012 року №РЕМ-000103 Продаж (бітум Сарата 29,98т) на суму 255 265,84 грн., 07.06.2012 року №РЕМ-000105 Продаж (бітум Котовськ 53,7т) на суму 436 383,48 грн., 07.06.2012 року №РЕМ-000106 Продаж (бітум Сарата 116,05т) на суму 951 335,94 грн., 19.06.2012 року №РЕМ-000110 Продаж (мазут Котовськ 16,0т) на суму 102 669,73 грн., 19.06.2012 року №РЕМ-000111 Продаж (мазут Одеса 10,75т) на суму 69 819,00 грн., 20.06.2012 року №РЕМ-000112 Продаж (мазут Сарата 15,0т) на суму 99 218,12 грн., 20.06.2012 року №РЕМ-000113 Продаж (мазут Ізмаїл 11,0т) на суму 73 983,12 грн. (т.1 а.с. 207-228).

Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, за договором №150 від 28.10.2011 року відповідач здійснив оплату за поставлений позивачем товар на загальну суму 5 249 056,77 грн. Залишок заборгованості за договором №150 складає 345 689,97 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, поставлену позивачем зазначену продукцію було отримано відповідачем, що вбачається з підпису уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних, який скріплено печаткою відповідача, а також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, посилаючись на неповну оплату відповідачем поставленого товару за договорами.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ч. 1 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення з відповідача боргу в розмірі 807 357,30 грн. (461 667,33 грн. за договором №149 + 345 689,97 грн. за договором №150).

Колегія суддів зазначає, що наявність заборгованості підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками підприємств.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено оплату за вказаними накладними лише на суму 10 415 830,18 грн. (5 166 773,41 грн. за договором №149 + 5 249 056,77 грн. за договором №150), доказів повної оплати вартості поставленого позивачем по Договору № 149 та Договору № 150 товару відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав.

Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги судом першої інстанції, оскільки апелянт помилково вважає, що дві вимоги про стягнення боргу в одній заяві не можуть мати місце.

Судом першої інстанції повно та всебічно розглянуто законність подання позову по даній справі, та встановлено, що порушень процесуального законодавства при поданні позову не було.

Відповідно до п.3.6 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).

Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Судова колегія вважає, що позивачем в позовній заяві об'єднані позовні вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості за неналежне виконання своїх обов'язків в частині оплати товару за двома аналогічними за змістом договорами поставки №149 та №150 від 28.10.2011р., предметами яких є поставка позивачем - постачальником - у власність відповідача товар, а покупець - відповідач - зобов'язується прийняти та оплатити товар, тобто заявлені позовні вимоги хоча і пред'явлені за двома окремими договорами але ж за своєю суттю є однорідними.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивачем при подачі позову до суду не було порушено правило об'єднання позовних вимог та вказані вимоги можуть бути розглянуті в одній позовній заяві.

Доводи апелянта про відсутність видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей в додатках до позовної заяви цілком безпідставні, оскільки вказані первинні документи, що підтверджують факт поставки товару надані в процесі розгляду справи, жодним нормативно-правовим актом не регламентовано, що додаткові документи, на яких ґрунтується позов, повинні бути саме додані до позовної заяви, а тому судова колегія не приймає до уваги такі суб'єктивні та необґрунтовані доводи апелянта.

Доводи апелянта про те, що акт звірки є лише документом, згідно якого бухгалтерія звіряє бухгалтерських облік підприємства та не може бути підставою для оплати, судова колегія не приймає до уваги, оскільки, по-перше, акт звірки взаєморозрахунків є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін, і ним, зокрема, оформлюється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року встановлено непогашену заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 807 357,30 грн., що збігається з позовними вимогами. Разом з тим, оплата заборгованості повинна проводитись не на підставі акту звірки, а на підставі видаткових накладних, які є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт поставки товару.

Посилання ж апелянта на те, що строк виконання зобов'язання ще не настав, оскільки позивачем не надано документів про якість спірного товару, а тому виходячи з п.6.6.2 договорів відповідачеві регламентовано право не оплачувати товар до отримання всіх супровідних документів на товар, одним з яких є документ про якість, також є надуманими, являються результатом суб'єктивного тлумачення відповідачем умов договору та не заслуговують на увагу суду.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити цей товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами пункту 4.3 обох договорів поставки встановлено, що розрахунки за отриманий товар здійснюються протягом 90 (дев'яноста) календарних днів від дати отримання товару покупцем., які сплили за кожною видатковою накладною, тобто строк виконання зобов'язання за кожною поставкою вже настав.

Крім того, судова колегія звертає увагу апелянта на приписи ст. 666 ЦК України та ст. 268 ГК України, відповідно до яких якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

При цьому, обов'язок продавця передати покупцеві документи на товар не вважаються зустрічним зобов'язанням по відношенню до зобов'язання продавця оплатити отриманий товар у розумінні ст.538 ЦК України.

Таким чином, апеляційний суд зауважує, що відсутність документів, що стосуються товару, ніяким чином не впливають на обов'язок відповідача оплатити товар в повному обсязі.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 11 березня 2014 року по справі № 916/3632/13 слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 11 березня 2014 року по справі № 916/3632/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 15.04.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко