Постанова

від 23.01.2014 по справі 808/6311/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року о 11 год 10 хв.Справа № 808/6311/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Пелеха С.І.

представників сторін:

позивача - Скворцової О.О. (довіреність від 27.12.12 №12/1401)

відповідача - Бойка Є.К. (довіреність від 02.09.13 №1533/10-014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

Головного управління Міндоходів

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Облводоканал" Запорізької обласної ради, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 №0000382201.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що висновки викладені в акті перевірки, на підставі яких приймалось вищезазначене податкове повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству, а саме податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення посилаються на норми Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та зазначає, що під час перевірки встановлено, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Дисконтопторг», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр», ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агрооіл-груп». Також зазначає, що позивачем під час проведення перевірки не по всім контрагентам надані товарно-транспортні накладні та документи по перевезенню, що унеможливлює визначити чи відбулося фактичне постачання товару. Відповідач зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише у разі здійснення господарських операції. Якщо ж фактичне здійснення господарських операцій відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей введення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини.

Співробітниками відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 24.05.2013 року № 148/22-1109/03327115 (а.с.12-51 т.1).

Актом перевірки встановлено серед іншого наступні порушення:

1. п.п.7.2.3., 7.2.6., п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» п.п. 14.1.36., п.п.14.1.181. п.14.1. ст. 14, п.200.1., ст.. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України завищено податковий кредит, який сформовано від контрагентів ТОВ «БК Паллада» (іпн 374431908298), ТОВ «Дисконтопторг» (іпн 36140708254), ТОВ «Рангоут» (іпн 374431908298), ТОВ «Союз-ДСК» (іпн 360977108269), ТОВ «Альгіз-СТ» (код ЄДРОПУ 36320624), ТОВ «Бергана» (код ЄДРПОУ 36836041), ТОВ «Вінкана сервіс» (іпн 378351908273), ТОВ «БК «Дагаз» (код ЄДРОПУ 37087747), ТОВ «Проком» (код ЄДРПОУ 13605118), ТОВ у формі НВО «Електр» (код ЄДРПОУ 14102520), ТОВ «Триумф» (код ЄДРОУ 24155701), ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.» (код ЄДРПОУ 32518416), ТОВ «Кошторисно-консалтингова група» (код ЄДРПОУ 35644917), ТОВ «Агрооіл-груп» (код ЄДРПОУ 34440939) у розмірі 453 586 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 04.07.2013 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000382201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 557061,75 грн. (за основним платежем 446 315 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 110 746,75 грн.) (а.с.52 т. 1).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідача, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Як слідує зі змісту акту перевірки, протягом перевіряємого періоду підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Дисконтопторг», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр», ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агрооіл-груп», та за висновками перевіряючих перераховувало кошти в адресу зазначених товариств без мети реального настання правових наслідків. Також підставою дійти зазначених висновків було визнання інспекторами - ревізорами ДПІ правочинів, що укладені позивачем, нікчемними, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки зазначені контрагенти не мали трудових, матеріальних та інших умов для здійснення господарської діяльності. Крім того, здійснення господарських операцій не підтверджено належними первинними документами, а саме товарно-транспортими накладними.

Проте суд не може погодитись з такими висновками відповідача, викладеними в акті перевірки та зазначає наступне.

Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Паллада» судом встановлено, що на підставі укладеного договору №00095-р від 01.12.2010р. ТОВ «БК «Паллада» здійснювало монтажно-демонтажні роботи, постачання віконних блоків та позивачем до складу податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за грудень 2010р. віднесені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за січень 2011р. в сумі ПДВ 1 664,50 грн.

Підставою для висновку податкового органу щодо безпідставності такого віднесення сум ПДВ було проведення ДПІ к Комунарському районі м. Запоріжжя позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 03.09.2012р. Зазначеною перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарі (послуг), які підпадають під визначення ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 134 ПК України. Проте такі висновки відповідача спростовуються як наданими з цього приводу пояснення представника позивача так і надані для доручення до матеріалів справи договір, товарних накладних, банківських виписок про оплату послуг та податкових накладних.

Відносно контрагенту ТОВ «Дисконтопторг», судом встановлено, що на підставі усної домовленості підприємство здійснювало монтажно - демонтажні роботи. Відповідно позивачем до складу податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за грудень 2010р. було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за грудень 2010р. суму ПДВ 19 976,60 грн.

Підставою для висновку відповідача щодо безпідставності віднесення сум ПДВ було проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки, за результатами якою складено акт від 16.03.2011р. та встановлено, що підприємство здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення п.5. ст.203 ч.І., 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині того, що з моменту вчинення правочинів вони були не спрямовані на реальне настання наслідків. Проте суд не може погодитись з такими висновками відповідача, оскільки зазначене спростовується наявними в матеріалах справи товарними накладними, банківськими виписками про оплату послуг та податковими накладними.

Відносно контрагенту ТОВ «Рангоут», з наданих в судовому засіданні пояснень позивача судом встановлено, що на підставі усної домовленості зазначене підприємство здійснювало постачання ґрунтовки, гідроізоляційної, гідроізоляційної суміші, сітки. Позивачем до складу податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за липень 2012р. було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за липень 2012р. суму ПДВ 1 166,39 грн.

Підставою для висновку відповідача щодо безпідставності віднесення сум ПДВ було проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки, за результатами якою складено акт від 19.12.2012р. - встановлено, що підприємство здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення п.5. ст.203 ч.І., 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині того, що з моменту вчинення правочинів вони були не спрямовані на реальне настання наслідків. При проведенні перевірки позивачем були надані товарні накладні, банківські виписки про оплату послуг, податкові накладні, які не були взяті відповідачем до уваги.

Відносно контрагенту ТОВ «Союз-ДСК», судом встановлено, що на підставі укладеного договору № 27/09-2012 від 27.09.2012р. контрагент здійснював капітальний ремонт насосної станції «Відножено». Позивачем до складу податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за грудень 2010р. було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за жовтень 2012р. суму ПДВ 51117,07

Підставою для висновку відповідача щодо безпідставності віднесення сум ПДВ було проведення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя зустрічної перевірки, за результатами якою складено акт від 23.01.2013р. та встановлено, що господарські операції за жовтень 2012р. щодо придбання ТОВ «Союз - ДСК» у КП « Облводоканал» ЗОР товарів та подальшої реалізації контрагентам-покупця, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності виробничо-складських приміщень, відсутності кваліфікаційного штату працюючих осіб, відсутністю власних транспортних засобів та іншого майна. При проведенні перевірки позивачем були надані договір, акти виконаних робіт, банківські виписки про оплату послуг, податкові накладні.

Відносно контрагенту ТОВ «Альгіз- СТ», судом встановлено, що на підставі усної домовленості підприємство здійснювало ремонтні роботи, постачання матеріалів. Позивачем до складу податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за грудень 2010р. будо віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за лютий 2011р. суму ПДВ 4 300,42 грн.

Підставою для висновку відповідача щодо безпідставності віднесення сум ПДВ було проведення відповідачем перевірки контрагента, за результатами якого складено акт від 23.09.2010р. Перевіркою встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням.

В судовому засіданні представником позивача надані пояснення, що перевірка контрагента позивача проводилась раніше, ніж позивач здійснював господарську операцію, а отже її висновки не можуть братись до уваги.

Відносно контрагенту ТОВ «Бергана», судом встановлено, що на підставі усної домовленості підприємство здійснювало постачання матеріалів, підшипників, рукавів гофрованих. Позивачем до складу податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за квітень 2010р., травень 2010р., червень 2010р. було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту суму ПДВ 2 797,11 грн.

Підставою для висновку відповідача щодо безпідставності віднесення сум ПДВ було проведення відповідачем документальної позапланової перевірки, за результатами якою складено акт від 13.05.2011р. Перевіркою встановлено порушення п.5. ст.203 ч.І., 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України та відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. При проведенні перевірки позивачем були надані товарні накладні, банківські виписки про оплату послуг, податкові накладні.

Відносно контрагенту ТОВ «Вінкана Сервіс», судом встановлено, що на підставі укладеного договору № 043/2-2012 від 25.06.2012р. контрагент здійснював роботи з гідро ізолювання блоку ємностей очисних споруд, постачання матеріалів. Позивачем до складу податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за жовтень 2010р. було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за жовтень 2012р. суму ПДВ 1 934,38 грн. При проведенні перевірки позивачем були надані договір, товарні накладні, банківські виписки про оплату послуг, податкові накладні.

Відносно контрагенту ТОВ БК «Дагаз», судом встановлено, що на підставі усної домовленості підприємство здійснювало постачання запасних частин та хімічних реактивів. Позивачем до складу податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за грудень 2010р. було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за липень 2010р. суму ПДВ 2 385,94 грн.

При проведенні перевірки позивачем були надані договір, товарні накладні, банківські виписки про оплату послуг, податкові накладні.

Відносно контрагента ТОВ «Проком», судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № 131550401 від 08.04.2008р. контрагент здійснював інформаційне обслуговування на основі систем інформаційно-правового забезпечення Ліга:Закон. У бухгалтерському обліку відповідача дані операції за 2010-2012р. відображені бухгалтерськими проводками: дебет рахунку 641.8 «Податковий кредит» та кредит рахунку 685.2. «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 83 299,62 грн.

Підставою для такого висновку було проведення відповідачем документальної позапланової перевірки, з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Агенція Джанашіа АН», за результатами якої складено акт від 14.02.2013р., яким встановлено порушення п.п.14.1.36, п.44.1. ст. 44, п.138.2. ст.. 138, п.п. 139.1.9. п.139.1. ст..139, п.187.1. ст. 187, п.198,2, п.198.3., п.198.6. ст. 198 ПК України.

При проведенні перевірки позивачем були надані наступні документи: договір, акти прийому-передачі наданих послуг, банківські виписки про оплату послуг, податкові накладні.

Відносно контрагенту ТОВ у формі НВО «Електр», судом встановлено, що на підставі укладених договорів № 22 від 22.03.2012р., № 23 від 23.03.2012р. № 25/06 від 25.06.2012р. підприємство здійснювало виготовлення проектно - кошторисної документації. Позивачем до складу податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за травень 2012р., червень 2012р., липень 2012р., серпень 2012р., листопад 2012р., грудень 2012р. було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту суму ПДВ 83 299,62 грн., включено до складу податкового кредиту 19 826,50 грн.

Підставою для висновку відповідача щодо безпідставності віднесення сум ПДВ було проведення Західною МДПІ м. Харкова позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності НВАО «Електр» з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства по операціям з придбання товарів у ТОВ «ВК Віконні системи» за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р., за результатами якої складено акт від 12.03.2013р.

Зазначеною перевіркою встановлено недодержання вимог п.5. ст.203 ч.І., 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правочинів, здійснених ТОВ НВО «Електр» з підприємствами контрагентами.

В судовому засіданні представник позивача звернув суду увагу на те, що зазначена перевірка проводилась відносно постачання товарів фірмі - контрагента, тоді як контрагент - ТОВ НВО «Електр» виконував для позивача роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації, які на думку позивача не мають жодного відношення до постачання товарів.

Що стосується взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Триумф», судом встановлено, що на підставі усної домовленості підприємство здійснювало постачання труби. Позивачем до складу податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за травень 2011 було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за травень 2011р. суму ПДВ 1 666,70 грн.

Підставою для висновку відповідача щодо безпідставності віднесення сум ПДВ було проведення ДПІ у Калінінському районі м. Донецька позапланової невиїзної перевірки, за результатами якою складено акт від 11.05.2012р. Перевіркою встановлено порушення п.5. ст.203 ч.І., 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України та відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарі (послуг), які підпадають під визначення ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 134 Податкового Кодексу України. При проведенні перевірки позивачем були надані договір, товарні накладні, банківські виписки про оплату послуг, податкові накладні.

Відносно контрагенту ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», судом встановлено, що на підставі усної домовленості підприємство здійснювало постачання ламп, батарейок. Позивачем до складу податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за жовтень 2011 було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за жовтень 2011р. суму ПДВ 19,96 грн.

Підставою для висновку відповідача щодо безпідставності віднесення сум ПДВ було проведення відповідачем документальної позапланової перевірки з питань документального підтвердження господарських відносин з контрагентами підприємства-постачальника, за результатами якої складено акт від 11.06.2012р. Перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських відносин ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.» з контрагентами. При проведенні перевірки позивачем були надані товарні накладні, банківські виписки про оплату послуг, податкові накладні.

Відносно контрагенту ТОВ «Кошторисна-консалтингова група», судом встановлено, що на підставі укладеного договору № 01/11468 від 21.09.2011р. підприємство здійснювало постачання програмного комплексу АВК5. Позивачем до складу податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за жовтень 2011р. було віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового за жовтень 2011р. суму ПДВ 597,60 грн.

Підставою для висновку відповідача щодо безпідставності віднесення сум ПДВ було проведення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва позапланової невиїзної перевірки з питань, за результатами якої складено акт від 05.03.2012р. та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарі (послуг), які підпадають під визначення ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 134 Податкового Кодексу України. При проведенні перевірки позивачем були надані договір, товарні накладні, банківські виписки про оплату послуг, податкові накладні.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Агрооіл груп», судом встановлено, що на підставі укладеного договору поставки № 06/10 від 23.06.2010р. ТОВ «Агрооіл групп» здійснювало постачання олії соняшникової нерафінованої на адресу КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради. Позивачем у періоді, що перевірявся, до складу податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за червень 2010р. було віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за червень 2010р. суму ПДВ 278 418,87 грн. по контрагенту- постачальнику «Агрооіл групп».

Також судом встановлено, що для реалізації придбаної у ТОВ «Агрооіл груп» олії позивачем укладено договір комісії №06/10 від 23.10.2010 року з ПП «Діабаз-2007».

Згідно з даним договором КП «Облводоканал» (комітент) доручає ПП «Діабаз-2007» (комісіонер) здійснювати від свого імені і за рахунок Комітента реалізацію на експорт олії соняшникової.

На підтвердження здійснення реалізації товару Комісіонером, до матеріалів справи надано наступні документи: акти прийняття - сдачи робіт (надання послуг) до договору комісії від 23.06.10 №06/10 між КП "Водоканал" та ПП «Діабаз-2007», копії митних декларацій з відмітками митної служби про те, що задекларований товар вивезений за межі митної території України в повному обсязі. Відправником у вказаних митних деклараціях зазначено ПП «Діабаз-2007».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено фактичне вивезення за межі митної території України товарів, що підтверджується копіями митних декларацій, а отже це спростовує твердження відповідача щодо нереальності зазначеної господарської операції.

Що стосується наданого в судовому засіданні заперечення представника відповідача, що до господарської діяльності КП "Водоканал" не відноситься торгівля таким видом товару, як соняшникова олія, суд не бере дане твердження до уваги, оскільки згідно з наданими представником позивача змінами та доповненнями до статуту (другої редакції із змінами та доповненнями) КП "Водоканал" від 22.06.2010 року, пункт 3.2 розділу ІІІ Статуту доповнено в тому числі підпунктом 3.2.21. «оптова торгівля сільськогосподарською сировиною, молочними продуктами, олією, тваринними маслами та жирами» (а.с.43-44 т. 3).

Також суд не може погодитись з позицією податкового органу щодо встановлення не реальності операції у зв'язку із ненаданням під час перевірки документів на підтвердження перевезення товарів, з огляду на наступне.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 основним документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до вищезазначеного, у разі відсутності первинного транспортного документу, що підтверджує отримання товару, у даному випадку, товарно- транспортної накладної, платник податків не має підстав віднести такі операції з придбання товарно-матеріальних цінностей до складу: валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту. При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару (послуг) у контрагентів.

Підпунктом 14.1.181, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

В п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У п.201.1 ст.201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як встановлено із матеріалів справи, безпосередні контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Господарські правовідносини з ними оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності. Отже на підставі вищезазначеного, позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не є переконливими.

Суд ще раз наголошує, що факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, та підтверджує реальність господарських операцій, а акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

Твердження податкового органу про нереальність господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних спростовуються видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками по рахункам, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, які підтверджують обставини поставки та отримання позивачем товарів, та копії яких долучені до матеріалів справи.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а отже оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесений Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів податкове повідомлення - рішення від 04.07.2013 №0000382201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради судовий збір у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Шара