Ухвала

від 12.12.2014 по справі 808/6311/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м  У к р а ї н и 12 грудня 2014 рокусправа № 808/6311/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Коршуна А.О.                     суддів:                     Чередниченко В.Є.  Панченко О.М. за участю секретаря судового засідання:          Яковенко О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної  податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області   на постанову Запорізького   окружного адміністративного суду   від 23.01.2014р. у справі №808/6311/13-а за  позовом:Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради до: про:Державної  податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області  визнання нечинним та скасування податкового  повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: У липні 2013р.   Комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради (далі – КП «Облводоканал» ЗОР) за допомогою засобів поштового зв'язку звернулось до Запорізького  окружного адміністративного суду з позовом до Державної  податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області    (далі – ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції адміністративний позов зареєстровано 18.07.2014р.  / а.с. 112,3-11 том 1/. Ухвалою Запорізького   окружного адміністративного суду від 19.07.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом  відкрито провадження в адміністративній справі №808/6311/13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1 /. Позивач,  посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., податковим органом було зроблено висновок про не підтвердження господарських відносин між позивачем та  ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Дисконтопторг», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр», ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агрооіл-груп», їх вид, обсяг, також податковий орган зазначив, що  під час проведення перевірки не по всім контрагентам позивачем були надані товарно-транспортні накладні та документи по перевезенню, що унеможливлює визначити чи відбулося фактичне постачання товару, надані позивачем документи по господарським операціям з зазначеними контрагентами не містять усіх обов'язкових реквізитів,  а навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством, вони не можуть вважатися первинними документами для цілей введення податкового обліку, а тому відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства,  що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування та завищення податкового кредиту, який сформовано за рахунок операцій з контрагентами ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Дисконтопторг», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр», ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агрооіл-груп» і як наслідок до заниження податку на додану вартість (далі – ПДВ) протягом перевіряємого періоду на загальну суму 453586 грн., що було зазначено у акті перевірки № 148/22-1109/03327115 від 24.05.2013р. на підставі якого за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 04.07.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382201, яким збільшено  суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 557061,75 грн.,   позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставним та необґрунтованим з огляду на те, що контрагенти  позивача – ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Дисконтопторг», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр», ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агрооіл-груп»,  на момент укладення господарських договорів з позивачем  та виконання сторонами за договорами своїх зобов'язань були зареєстровані як юридичні особи та платники податків, у тому числі ПДВ, придбані позивачем у цих контрагентів товари (роботи, послуги)  були використані  у подальшому у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов'язань за договором та подальше використання отриманих за договорами товарів (робіт, послуг) позивачем у власній господарській діяльності, що свідчить про те, що угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит, при цьому усі документи були надані позивачем фахівцям відповідача під час проведення перевірки, тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя  №0000382201 від 04.07.2013р.. Постановою Запорізького   окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. у справі №808/6311/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №0000382201 від 04.07.2013р.. (суддя Шара І.В.) / а.с. 165-170 том 4/. Відповідач, не погодившись з постановою Запорізького   окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 173-176 том 4/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 23.01.2014р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі. Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 190-195 том 4/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи та постановлено у справі рішення без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 23.01.2014р. у даній справі залишити без змін. Заслухавши у судовому засіданні: -          представника відповідача, який підтримав доводи викладену в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 23.01.2014р. у даній справі скасувати та поновити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог; -          представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 23.01.2014р. у даній справі залишити без змін; перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних підстав. КП «Облводоканал» ЗОР, позивач у даній справі, ідентифікаційний код 03327115, зареєстровано як юридична особа, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство  перебуває на податковому обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя / а.с. 100-111 том 1/. Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 23.03.2013р. по 13.05.2013р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Облводоканал» ЗОР з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої було складено акт № 148/22-1109/03327115 від 24.05.2013р. (далі – акт перевірки) / а.с. 12-51 том 1/. Як вбачається з наданої суду ксерокопії  вищезазначеного акту перевірки / а.с. 12-51 том 1/, податковим органом було зроблено висновок про те, що внаслідок порушення позивачем  п.п.7.2.3., 7.2.6., п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.36., п.п.14.1.181. п.14.1. ст. 14, п.200.1., ст.. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України завищено податковий кредит, який сформовано від контрагентів ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Дисконтопторг», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр» , ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агрооіл-груп» , внаслідок чого підприємством занижено ПДВ протягом перевіряємого періоду на загальну суму 453586грн.. За результатами перевірки, на підставі акту № 148/22-1109/03327115 від 24.05.2013р., податковим органом (відповідачем у справі) 04.07.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382201, яким збільшено  суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 557061,75 грн., у тому числі: основний платіж (збільшення) 446315 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) -110746,75 грн. /а.с. 52 том 1/ При цьому необхідно зазначити, що вищенаведені висновки зроблено податковим органом з огляду на наявність  актів  про результати перевірок контрагентів позивача -  ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Дисконтопторг», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр», ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агрооіл-груп», які складено податковими органами за місцем податкового обліку кожного з контрагентів, та у яких зроблено висновки про не підтвердження факту придбання та постачання товарно-матеріальних цінностей вищезазначеними контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, а також висновок про нікчемність угод по всьому ланцюгу постачання, про що відповідачем у справі зазначено у акті перевірки КП «Олводоканал» ЗОР  № 148/22-1109/03327115 від 24.05.2013р. на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382201 від 04.07.2013р., яке є предметом оскарження у даній адміністративній справі. Під час розгляду справи судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду   позивачем укладено договори поставки товарів, виконання робіт (послуг) з -  ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Дисконтопторг», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр», ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агрооіл-груп», контрагенти позивача під час укладення  договорів з позивачем у даній справі та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цими правочинами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та платників ПДВ, сторонами за договорами свої зобов'язання виконані у повному обсязі, контрагентами поставлено товар та надано послуги (виконано роботи), а позивачем сплачено вартість товару та наданих робіт (послуг), при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України і які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік та фінансова звітність за господарськими операціями суб'єктів господарювання,  та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами, та подальше використання отриманих позивачем за цими договорами товарів (послуг) у власній господарській діяльності,  і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов'язання та податковий кредит / а.с. 56-99 том 1, а.с. 12-231 том 2, а.с. 27-77 том 3, а.с. 7-159 том 4/, а тому колегія суддів вважає, що податковим органом зроблено неправомірний висновок щодо нереальності проведених позивачем господарських операцій з контрагента -  ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Дисконтопторг», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр», ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агрооіл-груп» протягом перевіряємого періоду.    Щодо тверджень податкового органу під час розгляду справи про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення отриманих від контрагентів постачальників товарів, як на підтвердження нереальності здійснення господарських операцій та відсутність доказів перевезення товарів, то колегія суддів вважає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є спростуванням реальності спірних господарських операцій з огляду на те, що така накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а тому визначає та встановлює взаємовідносини по виконанню послуг з перевезення вантажів та обліку транспортної роботи, а у даному випадку позивачем здійснювались операції з придбання товару та позивач у справі не виступав у якості замовника за договором перевезення.   Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справи з приводу визначення позивачем об'єкта оподаткування протягом перевіряємого періоду з урахуванням витрат понесених  підприємством у зв'язку з придбанням товарів (робіт та послуг) у контрагентів - контрагентів позивача -  ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Дисконтопторг», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр», ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агрооіл-груп», з урахуванням часу здійснення операцій врегульовано положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та нормами Податкового кодексу України. Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях,  при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (послуг) покупець зобов'язаний сплатити вартість товару (послуг) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов'язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуг) цього обов'язку  саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару (послуг), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)  у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуг) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР – 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України. Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який  під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД  проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Щодо визнання нікчемними правочинів контрагентів позивача - ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Дисконтопторг», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр», ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агрооіл-груп», по всьому ланцюгу постачання, який був зроблений на підставі актів перевірки контрагентів позивача у даній справі  іншими державними податковими інспекціями, то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Приймаючи до уваги положення  ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що  одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу  державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях. Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язують недійсність  господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної  або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України  відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентами, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. З огляду на  вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення чинного податкового законодавства,  зокрема положення п.п.7.2.3., 7.2.6., п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.36., п.п.14.1.181. п.14.1. ст. 14, п.200.1., ст.. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України,  колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який  ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів - ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Дисконтопторг», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр», ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агрооіл-груп» ,  товарів  (робіт та послуг) та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від цього, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ у загальному розмірі на 557061,75грн. відповідним податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом оскарження у даній справі,  не відповідають вимогам Податкового кодексу України, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив у справі правильне рішення про  задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог та визнання протиправним та скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 23.01.2014р.  у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача  необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального  права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-   УХВАЛИВ:           Апеляційну скаргу          Державної  податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області  - залишити без задоволення. Постанову   Запорізького   окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. у справі №808/6311/13-а  – залишити без змін. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України. Повний текст виготовлено – 06.02.2015р. Головуючий:                                                                      А.О. Коршун           Суддя:                                                                      В.Є. Чередниченко           Суддя:                                                                      О.М. Панченко