Ухвала

від 13.03.2014 по справі 825/4367/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4367/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.,

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс Плюс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 17 липня 2013 року № 0000871501, прийняте ДПІ в м. Чернігові яким зменшено ТОВ «Полюс Плюс» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 60 000, 00 грн..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Полюс Плюс» (код ЄДРПОУ 31379266) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту 107 117, 00 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний період.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3. ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення за квітень 2013 року у сумі 60000,00 грн. про що складено акт № 4/15/31379266 від 04 липня 2013 року.

На підставу акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000871501 від 17 липня 2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 60 000, 00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Міністерства доходів і зборів України, проте податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Полюс Плюс» у квітні 2013 року придбало у ТОВ «Автомобільна компанія «Сівер-Авто» два легкові автомобілі: Toyota Corolla 1.6 А/Т Sedan Entry, заводський № JTNBV58E60J214181 вартістю 148 832, 50 грн. та Toyоtа Corolla 1.6 А/Т Sedan Entry, заводський № JTNBV58E00J214421 вартістю 151 167, 50 грн., в т.ч. сума ПДВ 60 000, 00 грн.

Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується видатковою накладною № РН-0000670 від 02 квітня 2013 року на загальну суму 360 000, 00 гри., в т.ч. ПДВ 60 000, 00 грн. та актом приймання - передачі товару від 02 квітня 2013 року.

Оплату за вказані транспортні засобу було проведено відповідно до платіжного доручення № 129 від 29 березня 2013 року на загальну суму 360 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 60 000, 00 грн.

Між тим, апелянт посилається на те, що ТОВ «Полюс Плюс» не підтверджено первинними документами використання у власній господарській діяльності автомобіля Toyota Corolla 1.6 А/T Sedan Entry, заводський № JTNBV58E60J214181 та автомобіля Toyota Corolla 1.6 А/T Sedan Entry, заводський № JTNBV58E00J214421, в зв»язку з чим вважає, що на порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України, ТОВ «Полюс Плюс» завищено суму податкового кредиту на 60 000,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 60 000, 00 грн.

Між тим, колегія суддів з висновком податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, придбання автомобілів Toyota Corolla 1.6 А/T Sedan Entry, заводський № JTNBV58E60J214181 та Toyota Corolla 1.6 А/T Sedan Entry, заводський № JTNBV58E00J214421 було здійснено з метою їх подальшого використання в господарській діяльності ТОВ «Полюс Плюс», що підтверджується наказом № 4-03 від 05 квітня 2013 року про введення в експлуатацію автомобілів, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 05 квітня 2013 року, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 05 квітня 2013 року, договором № 1300197 від 01 квітня 2013 року про індивідуальні умови добровільного страхування, договором № 1300198 від 01 квітня 2013 року про індивідуальні умови добровільного страхування, наказом № 04/1 П від 05 квітня 2013 року про закріплення автомобілів за посадовими особами, водіями та встановлення місячних лімітів витрат палива, Свідоцтвами про реєстрацію, подорожніми листами службового автомобіля, договорами купівлі-продажу продукції, оборотно-сальдовими відомостями тощо.

Крім того, згідно договору № 1 про надання автотранспортних послуг від 01 січня 2013 року Виконавець бере на себе зобов'язання надати, а Замовник (ТОВ «Полюс Плюс») отримати та оплатити автотранспортні послуги з організації перевезення товарів та інших матеріальних цінностей, а відповідно до договору найму (оренди) ТЗ 21 грудня 2012 року, договору оренди ТЗ від 17 березня 2010 року, договору найму (оренди) ТЗ 28 березня 2012 року, договору найму (оренди) ТЗ 03 липня 2012 року, договору найму (оренди) ТЗ 22 травня 2013 року, договору оренди ТЗ від 17 травня 2010 року - Наймовавець (Орендодавець) передає Наймачу (Орендарю) у строкове платне користування транспортний засіб визначений відповідним договором, тобто позивач наймав (орендував) транспортні засоби для здійснення своєї господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбання вищезазначених автомобілів спричинило реальні зміни майнового стану ТОВ «Полюс Плюс» та сприяло досягненню господарської мети підприємства, зокрема, зменшенню витрат підприємства для доставки продукції замовнику, оскільки згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 101694, основним видом діяльності позивача є «Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин підтверджується належним чином укладеним договором купівлі продажу автомобілів, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями, про перерахування коштів за поставлений товар, що повністю відповідає умовам договору купівлі-продажу, що підтверджує саме направлення викладених у зазначених договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

На момент укладення господарської угоди та в період її виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації позивача та ТОВ «Автомобільна компанія «Сівер-Авто» були чинні. Крім того, останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 17 березня 2014 року.

.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.