Ухвала

від 06.03.2014 по справі 826/12432/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12432/13-а (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярова О.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція безпеки "Ратибор" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція безпеки "Ратибор" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходіа у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «РАТИБОР», звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, правонаступником якої є Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0005942230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 89 804, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція безпеки "Ратибор" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами аналізу відомостей з бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по деклараціях з податку на додану вартість по податковому кредиту» відповідачем виявлені взаємовідносини ТОВ «АБ «РАТИБОР» з ТОВ «Контелл» (ідентифікаційний код 37194947) протягом 2011 року, а саме: за звітні періоди серпень, вересень 2011 року ТОВ «АБ «РАТИБОР» задекларувало податковий кредит у податковій звітності по операціях з названим контрагентом на загальну суму податку на додану вартість 71 843, 00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року в сумі 55 133, 00 грн. і за вересень 2011 року - 16 710, 00 грн.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС своїм листом від 17.10.2011р. № 14430/10/22-311 запропонувало ТОВ «АБ «РАТИБОР» надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо здійснення господарських операцій та повноти декларування податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Контелл» (ідентифікаційний код 37194947) за звітний період серпень 2011 року.

Однак підприємство у відповідь на вказаний письмовий запит ДПІ відмовило у наданні пояснень та їх документального підтвердження (лист від 01.11.2011р. № 276/11/11)(вх. № 54290/10 від 14.11.2011р.).

Надалі з 10 квітня 2013 року по 11 квітня 2013 року працівником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі наказу податкової інспекції від 10.04.2013р. № 792 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АБ «РАТИБОР» (ідентифікаційний код 24928422) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Контелл» (ідентифікаційний код 37194947) за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складений Акт від 11.04.2013р. за № 1050/22-30/24928422 (далі - Акт перевірки).

Під час проведення вказаної документальної перевірки працівник відповідача отримав Акт ДПІ у Печерського районі м. Києві ДПС від 21.05.2012р. № 1386/22-3/37194947 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Контелл» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року», в тексті якого зазначено наступне: згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ «Контелл» має стан - 9 «запит встановлення місцезнаходження (місця проживання)»; в ході вжиття заходів по проведенню звірки не виявлено жодних відомостей про наявні у ТОВ «Контелл» складські приміщення, виробниче обладнання, транспортні засоби, інших основних засобів, трудових ресурсів, які необхідні для здійснення звичайної фінансово-господарської діяльності підприємства; директор ТОВ «Контелл» ОСОБА_2 являється громадянином Російської Федерації. За даними листа ДПА у м. Києві від 06.04.2012р. № 1344/7/07-4115, наданого у відповідь на запит ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.04.2012р. № 1548/8/07-06/38 (передані до управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від підрозділу податкової міліції цієї ДПІ службовою запискою від 14.05.2012р. № 3477/07-06/30), факт перетину митного кордону України громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 протягом періоду з 01.01.2011р. по 06.04.2012р. не підтверджується. У зв'язку з чим працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зроблено висновки про непричетність ОСОБА_2 до реального здійснення господарської діяльності названого підприємства.

З урахуванням ненадання ТОВ «АБ «РАТИБОР» первинних і розрахункових документів по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Контелл» та у зв'язку з вищевикладеним обставинами, перевіряючий прийшов до висновку про відсутність у ТОВ «АБ «РАТИБОР» правових підстав для формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ТОВ «Контелл» у серпні-вересні 2011 року, на користь перевіряємого підприємства.

За результатами проведеної перевірки позивача працівником ДПІ встановлені порушення Товариством вимог ст. 22 , п. 44.1 ст. 44 , ст. 138 , ст. 188 , п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 , п. 185.1 ст. 185 , п. 200.1 ст. 200 , п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело до заниження ТОВ «АБ «РАТИБОР» податку на додану вартість на загальну суму 71 843, 00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на суму 55 133, 00 грн., за вересень 2011 року - 16 710, 00 грн.

29 квітня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі Акта перевірки від 11.04.2013р. за № 1050/22-30/24928422 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0005942230 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу , за порушення вимог ст. 22 , п. 44.1 ст. 44 , ст. 138 , ст. 188 , п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 , п. 185.1 ст. 185 , п. 200.1 ст. 200 , п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «АБ «РАТИБОР» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 89 804, 00 грн., в тому числі 71 843, 00 грн. - основний платіж, 17 961, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.07.2013р. № 1606/10/26-15-10-04-04, винесеного за результатами розгляду первинної скарги ТОВ «АБ «РАТИБОР» на податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013р. № 0005942230, дана скарга платника податків була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013р. відповідно - без змін.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що здійснені позивачем господарські операції з контрагентом не носять реальний характер, а отримані послуги (товар) не використані в межах господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, слугувало встановлення перевіркою формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Контелл» за правочинами які укладено без мети настання реальних наслідків.

Так, у другій половині 2011 року між ТОВ «АБ «РАТИБОР» (Замовник), в особі директора ОСОБА_4, та ТОВ «Контелл» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_2, були укладені письмові договори про надання послуг, а саме: договір на організацію експедиційно-транспортних послуг від 01.06.2011р. за № ДТ-1/06, згідно якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника організувати транспортно-експедиційне обслуговування. Перевезення здійснюється згідно заявки поданої Замовником у будь-якій формі до 14-ої години дня, попереднього дня здійснення поїздки. За умовами цього Договору визначено, що договірна вартість перевезень 1-го км становить 18, 00 грн. (з ПДВ).

Зокрема, у відповідності до п. 2.1 Виконавець зобов'язаний: забезпечувати здійснення перевезень у відповідності з нормами та правилами автомобільних перевезень та надавати необхідну документацію для роботи автотранспорту; несе повну матеріальну відповідальність за фактично прийнятий вантаж; надає технічно справний, що відповідає санітарним вимогам транспортний засіб; організовує вантажно-розвантажувальні роботи, тощо.

Розрахунки за виконанні транспортно-експедиційні послуги здійснюються згідно акта фактично виконаних робіт, а також шляхом передплати, у безготівковій формі;

Договір від 01.08.2011р. за № 224, згідно якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника надавати послуги з перевезення посадових осіб Замовника, які здійснюють контроль та спостереження за роботою постів охорони, що знаходяться на території України, а саме: виїзди за адресами постів з метою контролю роботи охоронців; складання графіків чергувань охоронців; оформлення внутрішньої документації (інструкцій з несення служби, тощо); щомісячно звітувати про якість охорони служби Замовника. Інформація надається Замовнику на паперових або електронних носіях. За умовами цього Договору щомісячна абонентська плата за виконані роботи становить 44 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 466, 67 грн.).

Під час дослідження текстів цих Договорів судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що в жодному із наданих позивачем Договорів Сторонами не визначені порядок і способи надання послуг (а саме: щодо здійснення Виконавцем організації перевезень власними силами і засобами та/або щодо наявності у Виконавця права на залучення до надання послуг інших суб'єктів господарської діяльності-третіх осіб на платній основі, переліку транспортних засобів, які використовуються для надання послуг), надання звітів по факту наданих послуг як в цілому, так і по факту надання окремих (додаткових) послуг, порядок обміном інформацією та результати послуг (проектами внутрішньої організаційної документації), а також посадові особи підприємств відповідальні за безпосередня надання послуг, та відповідно - за прийняття результатів наданих послуг.

Крім того, відповідно до письмових пояснень позивача від 20.08.2013р., наданих в судовому засіданні в суді першої інстанції по даній справі, ТОВ «АБ «РАТИБОР» замовляло у ТОВ «Контелл» друковану продукцію, що підтверджується рахунком-фактурою та видатковою накладною від 31.08.2011р. При цьому відомостей про укладення між вказаними сторонами письмового договору на виготовлення друкованої продукції позивачем суду не надано.

На підтвердження фактів отримання замовлених послуг від контрагента позивач надав до суду копії наступних документів (окрім самих договорів): додаткової угоди № 1 від 31.10.2011р., в якому зазначено про те, що Замовник замовив, а Виконавець виконав роботи з 01.06.2011р. по 31.10.2011р. по організації експедиційно-транспортних послуг на загальну суму 297 060, 00 грн. (з ПДВ), в т.ч. пробіг - 16 120 км на суму 290160,00 грн., послуги експедиторів - 6 900, 00 грн., простой - 0, 00 грн.; акта виконаних робіт від 31.10.2011р. № 1, який за змістом дублює текст описаної вище додаткової угоди № 1 від 31.10.2011р. (без зазначення конкретних маршрутів і дат завантажень, видів та державних реєстраційних номерів транспортних засобів, обсягів перевезених вантажів (кількості пасажирів), реквізитів товарно-транспортних документів, що були оформлені за результатами перевезень). Крім того, даний акт не містить такого обов'язкового реквізиту первинного документа як місце його складання; додаткових угод від 31.08.2011р. № 1 та від 30.09.2011р. № 2, в яких зазначено про те, що Виконавець протягом серпня і вересня 2011 року «виконав перевезення посадових осіб Замовника, які здійснюють контроль та спостереження за роботою постів охорони, що знаходяться на території України, а саме: виїзди за адресами постів з метою контролю роботи охоронців (перелік постів надається Замовником щомісячно у електронному вигляді); складання графіків чергувань охоронців; оформлення внутрішньої документації (інструкцій з несення служби і та ін.); щомісячно звітувати про якість охорони служби Замовнику»; актів виконаних робіт від 31.08.2011р. та від 30.09.2011р., які за змістом дублюють тексти описаних вище додаткових угод від 31.08.2011р. № 1 та від 30.09.2011р. № 2, на суму 44 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 466, 67 грн.) кожен. Крім того, дані акти не містять такого обов'язкового реквізиту первинного документа як місце його складання; рахунку-фактури від 31.08.2011р. № Клл-0000116 на оплату друкованої продукції в кількості 1 шт. на суму 80 000, 00 грн. (з ПДВ); видаткової накладної від 31.08.2011р. № Клл-0000116 на оплату друкованої продукції в кількості 1 шт. на суму 80 000, 00 грн. (з ПДВ)(без конкретизації видів та найменувань продукції та посилань на реквізити договору). За результатами дослідження такої накладної судом встановлено, що в ній відсутні такі обов'язкові реквізити первинного документу як посади і П.І.Б. осіб, відповідальних за проведення господарських операцій, а також місце складання; податкових накладних від 31.08.2011р. за № 88 на суму 190 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 31 666, 67 грн.)(де в гр. «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «Організація експедиційно-транспортних послуг»), від 31.08.2011р. за № 89 на суму 44 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 466, 67 грн.)(де в гр. «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «Організація перевезень посадових осіб по об'єктам Замовника в серпні 2011р»), від 31.08.2011р. за № 90 на суму 96 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 000, 00 грн.)(де в гр. «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «Друкована продукція», ціна послуги - 80 000, 00 грн.), від 20.09.2011р. за № 50 на суму 24 860, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 143, 33 грн.)(де в гр. «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «Організація експедиційно-транспортних послуг»), від 28.09.2011р. за № 80 на суму 30 600, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 100, 00 грн.)(де в гр. «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «Організація експедиційно-транспортних послуг»), та від 30.09.2011р. № 101 на суму 44 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 466, 67 грн.)(де в гр. «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «Організація перевезень посадових осіб по об'єктам Замовника в серпні 2011р»), всього податку на додану вартість на загальну суму 71 843, 34 грн. (обсяг поставок з ПДВ становить 431 060, 00 грн.); виписок з рахунку в банківській установі за 31.08.2011р., 15.09.2011р., 20.09.2011р. 23.09.2011р., 28.09.2011р. та від 17.10.2011р. з відомостями про перерахування на користь ТОВ «Контелл» коштів на загальну суму 431 060, 00 грн. (з ПДВ).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані первинні документи належним підтвердженням фактичного отримання послуг від ТОВ «Контелл», оскільки вони оформлені без дотримання вимог закону.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХГУ із змінами та доповненнями зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В той же час, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, суд першої інстанції обгрунтовано зазначено, що інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі Договорів від 01.06.2011р. № ДТ-1/06 та від 01.08.2011р. № 224, усного правочину з виготовлення друкованої продукції, зокрема: заявок на перевезення вантажів, актів з передачі вантажів для здійснення перевезень, товаротранспортних документів, оформлених за результатами здійснених перевезень, заявок-замовлень на виготовлення конкретних видів друкованої продукції (за певними параметрами), актів щодо передачі макетів друкованої продукції, розрахунку вартості друкованої продукції, тощо позивач суду не надав.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції з метою всебічного з'ясування всіх обставин справи № 826/12432/13-а на адресу контрагента позивача - ТОВ «Контелл» був направлений судовий запит від 06.08.2013р. № 826/12432/13-а з питань документального підтвердження фінансово-господарських відносин з позивачем за серпень-вересень 2011 року. Даний судовий запит повернувся до суду 17 серпня 2013 року разом з поштовими відправленнями з причини закінчення встановленого строку зберігання.

Також, суд першої інстанції встановлено з листа Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України від 28.08.2013р. № 45/3991, що транспортні засоби за контрагентом позивача станом на 01 липня, 01 серпня, 01 вересня та 01 жовтня 2011 року не зареєстровані.

Додатково на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії наступних первинних, розрахункових та інших документів: довідки органу статистики відносно ТОВ «АБ «РАТИБОР» і ТОВ «Контелл»; договору оренди приміщення, укладеного між ТОВ «АБ «РАТИБОР» (як Орендарем) з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Орендодавцем) щодо платного строкового користування офісним і складським приміщеннями, розташованих за адресою: АДРЕСА_1; штатного розкладу ТОВ «АБ «РАТИБОР» за ІІ-е півріччя 2011 року; відомості про дислокацію постів ТОВ «АБ «РАТИБОР» за межами м. Києва на ІІ-е півріччя 2011 року; листа Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 03.09.2012р. № 6а/25925 щодо розгляду заяви ОСОБА_7 по факту втрати документів за наведеним переліком: постанови Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.09.2012р. (з переліком втрачених документів); зразків рекламної матеріалів відносно ТОВ «АБ «РАТИБОР» та журналів обліку інформації (як примірників спірної друкованої продукції); відомостей про здачу заліків зі знань посадової інструкції контрольних запитань за липень-вересень 2011 року; звітів про використання коштів ОСОБА_8, виданих на відрядження або під звіт, тощо.

Однак, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що вказані документи жодним чином не підтверджують товарність укладених угод, а інших документальних доказів на підтвердження факту використання ТОВ «АБ «РАТИБОР» результатів спірних господарських операцій з метою отримання прибутку (в т.ч., договорів, укладених Товариством з контрагентами замовниками робіт і послуг, контрагентами-покупцями, та оформлених на їх виконання первинних і розрахункових документів) позивач суду не надав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за результатами дослідження наявних матеріалів справи судом не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірних правочинами та наведеними первинними та іншими документами, оформленими (отриманими) ТОВ «АБ «РАТИБОР» в ході здійснення господарської діяльності, оскільки такі документи не містять жодних відомостей про надання спірних послуг і виготовлення друкованої продукції саме підприємством ТОВ «Контелл».

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, суд зазначає про те, що за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської Операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника додатку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагентом позивача не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для виконання умов договору.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Оскільки, у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що здійснені ним господарські операції з контрагентом не носять реальний характер.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента та подальшого використання його у господарській діяльності.

Разом з тим, згідно наявних матеріалів справи, що директор контрагента позивача, яким підписував всі первинні документи, громадянин Російської Федерації, та в Україну не прибував. Разом з тим, у контрагента позивача відсутні будь-які ресурси для здійснення господарської діяльності та виконання умов договору. Вказані обставини жодним чином не спростовані позивачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, колегія суддів погоджується хз висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з придбання друкованої продукції та отримання транспортно-експедиторських послуг, послуг з перевезення та інших послуг, передбачених договорами від 01.06.2011р. № ДТ-1/06 та від 01.08.2011р. № 224, від названого вище контрагента належними первинними документами.

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту, є безпідставним, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Надані суду апеляційної інстанції документи не можуть бути прийняті до уваги, так як не підтверджують реальність та товарність укладених договорів.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем, в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено факт товарності угод, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що товариством безпідставно сформований податкових кредит.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесені податкових повідомлень-рішень та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сумлінність платника податків передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди законним шляхом.

Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою у випадках, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що необумовлені розумними економічними або іншими причинами.

Отже суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція безпеки "Ратибор" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 березня 2014 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.