Ухвала

від 04.03.2014 по справі 826/18945/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18945/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року приватне акціонерне товариство «МТС Україна» (далі - Позивач, ПрАТ «МТС Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - Відповідач, МГУ Міндоходів) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2013 року №0001654210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем з ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс» та ПрАТ «Альтрон» договорів, на підставі яких ПрАТ «МТС Україна» було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у вересні - жовтні 2013 року працівниками МГУ Міндоходів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «МТС Україна» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс» за березень 2012 року, ПрАТ «Альтрон» за квітень 2013 року та податку на прибуток при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 665 323,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 06.11.2013 року №1321/42-10/14333937. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 19.11.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001654210, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 997 985,00 грн., у тому числі за основним платежем - 665 323,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 332 662,00 грн.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам податкового законодавства, суд першої інстанції встановив наступне.

У 2012 році Позивач мав на підставі цивільно-правового договору господарські відносини з ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс», внаслідок чого ПрАТ «МТС Україна» сформувало у березні 2012 року та квітні 2012 року податковий кредит на суму 478 121,00 грн. та 5 833,00 грн. відповідно, а також у 2013 року з ПрАТ «Альтрон», внаслідок чого ПрАТ «МТС Україна» сформувало податковий кредит у квітні 2013 року в розмірі 181 369,00 грн.

Надаючи оцінку реальності виконання кожного з укладених із вказаними контрагентами договорів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Між Позивачем (Продавець) та ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс» (Покупець) укладено договір від 20.11.2009 року №35 (далі - Договір №35), за умовами якого Продавець поставляє, а Покупець приймає, оплачує та реалізовує кінцевому споживачу стартові пакети МТС, стартові пакети ДЖИНС та єдині ваучери, а також надає послуги з популяризації та просуванню продуктів МТС, підвищенню попиту на них у кінцевих споживачів на території Київської, Вінницької, Сумської та Луганської областей.

Пунктом 1.3 Договору №35 визначено, що до послуг, передбачених в п. 1.1 даного Договору, належать: ефективний пошук нових каналів реалізації продуктів МТС; ознайомлення кінцевих споживачів з особливостями продуктів МТС та порядком їх надання, тарифами на послуги, зоною покриття, акціями, які проходить в МТС; популяризації торгових знаків МТС; створення образу престижності знака МТС, а також продукції та послуг під знаком МТС; формування образу інноваційності Продавця та його продукції; забезпечення рівних умов обслуговування та реалізації продуктів МТС, у випадку реалізації в одному пункті продаж аналогічних продуктів інших операторів мобільного зв'язку; дотримання вимог Продавця щодо обладнання місця продажу продуктів МТС; підтримання візуалізації торгових роздрібних місць протягом періоду між візитами мерчендайзерів у відповідності до стандартів Продавця.

Згідно п. 6.1 Договору №35 плата за послуги Покупця, що передбачені п. 1 даного Договору, складається з сталої та змінної частини. При цьому Покупець зобов'язується надати Продавцю акти приймання-передачі послуг та податкові накладні не пізніше 8 числа місяця, що слідує за звітним (п. 6.14 Договору №35).

Відповідно до п. 6.16 Договору №35 за заявою однієї зі сторін, зобов'язання Продавця з оплати послу Покупця можуть бути припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Факт виконання зазначеного Договору №35 в частині отримання Позивачем від ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс», на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів виконаних робіт на суму 2 868 725,19 грн. та 35 000,00 грн. (а.с. 58, 62); заяви про залік зустрічних однорідних вимог на суму 2 868 725,19 грн. (а.с. 59); податкових накладних (а.с. 60, 63); платіжного доручення (а.с. 64); CD диску про підтвердження активації стартових пакетів (а.с. 192).

При цьому, зустрічні вимоги до ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс» виникли, за твердженням Позивача, у зв'язку з виконанням умов Договору №35 в частині придбання контрагентом ПрАТ «МТС Україна» стартових пакетів МТС, стартових пакетів ДЖИНС та єдиних ваучерів. Факт реалізації товарів ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс», на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: рахунків-фактури та накладних (а.с. 74-151).

Судом першої інстанції також встановлено, що між Службою безпеки України (Уповноважений орган) та ПрАТ «МТС України» (Замовник) і ПрАТ «Альтрон» (Замовник) укладено договір від 09.08.2012 року №ALT-03/041-2012 (далі - Договір № ALT-03/041-2012), за умовами якого Виконавець зобов'язується здійснити постачання обладнання та виконати передбачені цим Договором роботи по впровадженню на телекомунікаційній мережі Замовника технічних засобів, необхідних для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів у відповідності до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації». Уповноважений орган зобов'язується надати технічні вимоги та підтвердити працездатність обладнання, а Замовник зобов'язується прийняти обладнання і роботи та оплатити вартість обладнання і виконані роботи згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 4.1 Договору №ALT-03/041-2012 передача обладнання від Виконавця Замовнику здійснюється на підставі видаткової накладної та довіреності на одержання обладнання, виданої на ім'я уповноваженого працівника Замовника.

Пунктом 4.2 Договору № ALT-03/041-2012 визначено, що передача обладнання від Замовника Уповноваженому органу здійснюється в присутності Виконавця на підставі акту здачі-приймання обладнання.

Відповідно до п. 6.1 Договору № ALT-03/041-2012 загальна вартість обладнання та робіт складає 1 212 939,60 грн., у тому числі ПДВ 202 156,60 грн.

Факт товарності господарської операції за вказаним Договором, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: рахунків (а.с. 163, 166), платіжних доручень (а.с. 164, 167), видаткової накладної (а.с. 165), акту здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 168), податкової накладної (а.с. 169).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 198, 201 ПК України, прийшов до висновку про відсутність у податкового органу підстав для збільшення податкових зобов'язань з ПДВ Позивачу, оскільки наявні у матеріалах справи докази повністю підтверджують правомірність формування ПрАТ «МТС Україна» податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам, наданих Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс» та ПрАТ «Альтрон», судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про їх відповідність вимогам, що закріплені приписами чинного законодавства до первинних документів, а тому вважає обґрунтованою позицію Окружного адміністративного суду м. Києва про документальне підтвердження виконання зобов'язань за укладеними з вказаними контрагентами договорами.

При цьому судовою колегією критично оцінюється посилання Апелянта на відсутність доказів отримання товару від ПрАТ «МТС України» уповноваженою особою ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс» з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт отримання товару представниками ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс», про що свідчать відповідні підписи такої особи у накладних та рахунках-фактурах. Крім того, як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи копій накладних, відомості про довіреність фіксувалися уповноваженими особами Продавця шляхом написання її реквізитів вручну, а не за допомогою друку, у зв'язку з чим, на думку колегії суддів, відсутність такої інформації у накладних може свідчити лише про певне порушення працівниками ПрАТ «МТС України» своїх обов'язків, однак не про безтоварність господарської операції в цілому.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених Позивачем з ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс» та ПрАТ «Альтрон» договорів.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ПП «Агропродовольчий будівельний сервіс» та ПрАТ «Альтрон» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПрАТ «МТС Україна», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.