Постанова

від 11.03.2014 по справі 805/916/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 р. Справа №805/916/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС»

до 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної

служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області

про скасування п. 3 та п. 4 Припису № 131 від 15.11.2013р. про усунення порушень

вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту

щодо обладнання приміщення офісу, товарного складу та овочесховища ТОВ «БІОС»

системами пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу,-

за участю представників сторін:

від позивача: Попов А.А. - на підставі наказу № 8 від 07.05.2013р.;

Резнік В.О. - на підставі статуту;

від відповідача: Ємець С.Б. - за дов. від 26.02.2014р.;

Халімов О.В. - за дов. від 26.02.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОС» звернулось до суду із позовом до інспектора відділення запобігання надзвичайним ситуаціям 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області Сухар Олександри Юріївни про визнання незаконними дій інспектора відділення запобігання надзвичайним ситуаціям 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області Сухар Олександри Юріївни щодо внесення у припис № 131 від 15.11.2013р. про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної техногенної безпеки, цивільного захисту вимоги про обладнання приміщення офісу, товарного складу та овочесховища ТОВ «БІОС» системами пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу.

Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, зазначив, що належним відповідачем є 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області та просив суд скасувати п. 3 та п. 4 Припису № 131 від 15.11.2013р. про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту щодо обладнання приміщення офісу, товарного складу та овочесховища ТОВ «БІОС» системами пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, позивач зазначає, що за результатами перевірки, проведеної 15.11.2013р. відповідачем було складено акт за № 192, у якому було відображено 29 порушень вимог законодавства, виявлених органом ДСНС України під час здійснення перевірки ТОВ «БІОС». У цей же день відповідачем було винесено припис за № 131 «Про усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної техногенної безпеки, цивільного захисту» та відповідно до ст. 55 Кодексу цивільного захисту України позивачу було запропоновано вжити відповідні заходи у сфері пожежної безпеки та у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, з визначенням строків їх виконання.

Зокрема, позивач зазначає, що у пунктах 3, 4 розділу заходів «У сфері пожежної безпеки» Припису за № 131 від 15.11.2013 року «Про усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної техногенної безпеки, цивільного захисту» містяться вимоги щодо обладнання приміщення офісу тарного складу та овочесховища системами пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу. При цьому, у обґрунтування такої вимоги, відповідач посилається на підпункти 6.1.2, 6.2.1. НАПБ А 01.001-2004, підпункт 4.9. Додаток В Таблиця В.1, а також на підпункти 14.5 ДБН В.2.5-56-2010. Вважає, що вказані вимоги є незаконними та не обґрунтованими, через те, що вони не передбачені жодними нормативними актами у тому числі й тими, на які посилається відповідач. З урахуванням викладеного, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Позивач, під час судового розгляду справи, надав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом. В обґрунтування наданого клопотання зазначив, що представник позивача тривалий час працює на підприємстві одноособово та у зв'язку з великою завантаженістю не мав можливості своєчасно звернутись до суду за захистом порушених прав. (арк. справи 39 том 1).

Суд зазначає, що відповідно до приписів статей 2, 6 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку та вважає за доцільне поновити пропущений строк на звернення до адміністративного суду з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги з урахуванням уточнень, підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позові.

Представники відповідача у судове засідання з'явились, проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд у задоволені позову відмовити. Надали суду заперечення та зазначили, що наказом МНС від 19.10.2004 № 126, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.11.2004р. за № 1410/10009 реєстр НАПБ А 01.001-2004 (далі НАПБ А 01.001-2004), будівлі, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 6.2.1 НАПБ А 01.001-2004 встановлена необхідність обладнання будинків і приміщень системами протипожежного захисту та технічними засобами оповіщення про пожежу, вимоги до їхнього влаштування встановлюються будівельними нормами.

У ДБН В.2.5-56-2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту» затвердженого Наказом Мінрегіонбуду України від 22.12.2010 № 537 визначено перелік будівель та споруд, які обладнуються системами протипожежного захисту.

У п. 14.5 вказаного ДБН, зазначено, що будинки для зберігання негорючих матеріалів у горючій упаковці підлягають обладнанню СПС (системою пожежної сигналізації) усі приміщення за наявності приміщень площею менше 1500 м2. Таким чином позивач був зобов'язаний, обладнати приміщення офісу, тарного складу та овочесховища системою пожежної сигналізації та системою оповіщення про пожежу за для безпеки життя людей, які знаходяться та працюють у приміщенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОС», зареєстроване як юридична особа державним реєстратором Виконавчого комітету Харцизької міської ради 26.05.2000р. про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис № 12791200000000634, код ЄДРПОУ 24455946. (арк. справи 7 том 1).

Відповідач - 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області діє відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України «Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» від 02 вересня 2013 року N 473/2013.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 № 20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України. ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Пунктом 2 Положення № 20/2013 визначено, що ДСНС України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра, щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, а також цим Положенням.

Згідно з пунктом 6 зазначеного Положення, ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Таким чином, 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень.

Судом встановлено, що предметом розгляду у даній справі є скасування п. 3 та п. 4 припису 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області № 131 від 15.11.2013р. в частині усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної техногенної безпеки, цивільного захисту вимоги про обладнання приміщення офісу, товарного складу та овочесховища ТОВ «БІОС» системами пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2013 року відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення про проведення планової перевірки за № 1/09/3788. (арк. справи 10 том 1).

На підставі вказаного направлення на проведення перевірки, в період з 11 по 15 листопада 2013 року, відповідачем була проведена перевірка ТОВ «БІОС», за результатами якої 15 листопада 2013 року був складений акт перевірки за № 192. (арк. справи 11-19 том 1). Відповідно до акту перевірки, відповідачем було встановлено 29 порушень вимог законодавства. (арк. справи 16-17 том 1).

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акту перевірки відповідачем 15 листопада 2013 року було винесено припис № 131 «Про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту». (арк. справи 20-22 том 1).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач не погоджується з лише двома пунктами, які визначені у акті перевірки та у приписі (арк. справи 16, 20 том 1), а саме:

пункт 3: п.п. 6.1.2., п.п. 4.9, Додаток В, Таблиця В., п.п. 14.5, НАПБ А.01.001-2004, ДБН В2.5-56-2010. Не обладнано приміщення офісу, тарного складу, та овочесховище автоматичною пожежною сигналізацією, з виведенням сигналу з приймально-контрольного приладу на пульт централізованого спостереження.

пункт 4: п.п. 6.2.1, п.п. 14.5 НАПБ А.01.001-2004, ДБН В2.5-56-2010. Не обладнано приміщення офісу, тарного складу та овочесховище системою оповіщення про пожежу.

Відповідно до приписів статті 20 Кодексу цивільного захисту України № 5403-VI від 02.10.2012р. (далі - КЦЗ України) на суб'єктів господарювання покладаються певні обов'язки, зокрема, обов'язок із забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Згідно з ст.. 64 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять:

1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду;

2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки;

3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Відповідно до статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить:

- складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень.

Відповідно до ч. 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 6 Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 р. N 306 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки», планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання у сфері техногенної та пожежної безпеки здійснюються з такою періодичністю: з високим ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік; із середнім ступенем ризику - не частіше ніж один раз на три роки; з незначним ступенем ризику - не частіше ніж один раз на п'ять років.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач при проведенні перевірки, винесенні припису діяв в межах та у спосіб передбачений Конституцією України, Кодексом цивільного захисту України та інших законодавчих актів.

Щодо скасування п.п. 3, 4 припису № 131 від 15.11.2013р. суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлені порушення щодо не обладнання приміщень офісу товарного складу та овочесховища автоматичною пожежною сигналізацією та системою оповіщення про пожежу, що відображено на сторінці акту 6 (арк. справи 16 том 1) та зафіксовано у приписі № 131 (арк. справи 20 том 1).

При цьому відповідач посилається на положення п.п. 6.1.2, 4.9 Додаток В, Таблиця В, п.п. 14.5 НАПБ А.01.001-2004, ДБН В2.5-56-2010 та приписи п.п. 6.2.1, 14.5 НАПБ А.01.001-2004, ДБН В.2.5-56-2010.

Позивач вказує, що зазначені у акті перевірки та приписі вимоги не передбачені жодним нормативно - правовим актом, а тому є незаконними.

Позивач стверджує, що відповідно до Державних будівельних норм «Інженерне обладнання будинків і споруд» «Системи протипожежного захисту» ДБН В.2.5-56-2010, а саме у п. 1.2 зазначається, що вимоги цих будівельних норм є обов'язковими для фізичних та юридичних осіб, незалежно від їхніх форм власності та належності, які здійснюють будівельну діяльність на території України, оскільки позивач не здійснює будівельну діяльність, то норми на які посилається відповідач на нього не розповсюджуються.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями позивача з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 Правил пожежної безпеки в Україні (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року N 126 «Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні» далі - Наказ № 126) ці правила, відповідно до положень Закону України "Про пожежну безпеку" (статті 4 - 7), є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.

Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки, чинність яких поширюється на підприємства, установи, організації та інші об'єкти (будівлі, споруди, технологічні лінії тощо), а також житлові будинки, що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються і розширюються, за винятком підземних споруд та транспортних засобів, вимоги до яких визначаються у спеціальних нормативних документах.

Пунктом 2.3 Правил передбачені обов'язки власників підприємств та уповноважених ними органів щодо забезпечення пожежної безпеки, зокрема: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід; забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням; здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики; своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території.

Отже, встановлення на об'єктах (будівлі, споруди, технологічні лінії тощо), що експлуатуються, автоматичної пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу є обов'язком підприємств, установ, організацій, а у даному випадку позивача.

Крім цього, відповідно до глави 3 Правил, забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб (у тому числі заступників керівника) щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

Пунктом 6.1.2 Правил визначено, що будівлі, приміщення та споруди повинні обладнуватися зазначеними установками відповідно до чинних нормативно-правових актів, які в установленому порядку узгоджені з органами державного пожежного нагляду. Апаратура й обладнання, що входять до складу установок, повинні відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації заводів-виробників, мати сертифікат якості і бути без дефектів.

Підпунктом 6.2.1 Правил встановлена необхідність обладнання будинків і приміщень системами протидимного захисту та технічними засобами оповіщення про пожежу, вимоги до їхнього улаштування встановлюються будівельними нормами. На системи протидимного захисту, оповіщення людей про пожежу та керування евакуацією поширюються вимоги пунктів 6.1.1 - 6.1.5, 6.1.26 цих Правил.

При цьому Правилами визначено, що забезпечуючи пожежну безпеку, слід також керуватися стандартами, будівельними нормами та іншими нормативними актами, виходячи зі сфери їх дії, які регламентують вимоги пожежної безпеки.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Державних будівельних норм України В.2.5-56:2010 (далі - ДБН) вимоги цих будівельних норм поширюються на проектування, монтування, уведення до експлуатування і технічне обслуговування систем протипожежного захисту (далі - СПЗ), а саме: автоматичних систем пожежогасіння (АСПГ); систем пожежної сигналізації (СПС); систем оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей та інше.

Крім того, слід зазначити, що зазначені вище СПЗ призначені для протипожежного захисту будинків, споруд, приміщень та устаткування різного призначення під час нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту та експлуатування цих об'єктів. Підпунктом 1.4 пункту 1 вказаних ДБН визначено, що ці будівельні норми застосовуються разом з іншими чинними нормативними документами, що встановлюють вимоги до автоматичних систем протипожежного захисту.

Необхідність обладнання об'єктів системами протипожежного захисту, або галузь їх застосування визначається відповідно до вимог цих норм (ДБН), а також відомчими (галузевими) переліками, нормами та іншими нормативно-правовими актами з питань пожежної безпеки.

Відповідно до п. 4.2 ДБН під час визначення об'єктів, які підлягають обладнанню АСПГ та СПС, окрім цих будівельних норм, необхідно керуватися відомчими (галузевими) переліками, будівельними нормами та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з аналізу норм ДБН В.2.5-56-2010, приймаючи до уваги те, що обов'язковість застосування цих норм покладається на фізичних та юридичних осіб, а також те, що об'єкти, що підлягають обов'язковому обладнанню АСПГ та СПС повинні бути обладнані не тільки під час їхнього будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації, капітального ремонту, зміни функціонального призначення, а й при експлуатуванні цих об'єктів суд дійшов висновку про законність вимог, які визначені у приписі № 131 від 15.11.2013р.

Крім того, пунктом 4.9 ДБН передбачено, що тривожні сповіщення від приладів приймально-контрольних пожежних автоматичних систем протипожежного захисту будинків та споруд виводяться на пульти пожежного спостерігання із урахуванням вимог 4.6 та таблиці В.1 додатку В цих будівельних норм.

Відповідно до п. 14.5 Додатку В Таблиці В.1 «Перелік однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними системами пожежної сигналізації та пожежогасіння і тип системи передавання тривожних сповіщень» передбачено, що підлягають обладнанню автоматичними системами пожежної сигналізації та пожежогасіння і тип системи передавання тривожних сповіщень всі приміщення за наявності приміщення площею більше та/або менше 1500 м. кв. для зберігання негорючих матеріалів у горючій упаковці.

Також, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем у 2008 році була проведена перевірка позивача з питань дотримання останнім вимог законодавства у сфері пожежної безпеки. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 9 від 18.12.2008р. (арк. справи 48-49 том 1) та винесено припис про усунення виявлених порушень від 22.12.2008р. (арк. справи 46-47 том 1). Як вбачається зі змісту вказаних документів перевіркою було встановлено 20 порушень з боку ТОВ «БІОС» законодавства про пожежну безпеку, зокрема, в порушення п. 6.1.2 Правил не обладнало адміністративне приміщення системою автоматичної пожежної сигналізації. (арк. справ 46 том 1). Листом від 03.02.2009р. позивач звернувся до відповідача з проханням продовження строків для усунення виявлених порушень (арк. справи 44 том 1). Слід зазначити, що порушення, виявлені перевіркою позивача, яка відбулася у 2008 році, на даний час не усунені, а отже мають тривалий характер.

Крім того, 21.11.2013р. ТОВ «БІОС» звернувся до 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області із листом, відповідно до якого також просив продовжити терміни усунення порушень, які були виявлені під час проведення перевірки та відображені у приписі № 131 від 15.11.2013р.. (арк. справи 45 том 1). В обґрунтування цього, позивач посилався на те, що в даний час підприємство не веде господарської діяльності, наслідком чого є відсутність джерел фінансування.

Проте, як встановлено судом, позивач не надав жодного доказу, які б підтверджували доводи, що містяться у зазначеному листі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вчинені позивачем дії на виконання вищевказаного оспорюваного припису, свідчать про фактичне визнання наявності вказаних у приписах порушень, а саме: приміщення не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією та системою оповіщення пожежі.

Зазначені твердження представника позивача про відсутність джерел фінансування (коштів) для виконання припису, не можуть бути судом прийняті до уваги та покладені в основу даного рішення, оскільки відсутність коштів у підприємства не можуть бути підставами для визнання незаконним та скасування припису в цілому або його частини.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 4 статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що на час судового розгляду справи позивачем не надано доказів усунення виявлених порушень, які він фактично визнав, що підтверджується листами про продовження термінів для усунення порушень (арк. справи 44 - 45 том 1). Таким чином, позивачем не спростовані висновки відповідача.

Перевіривши дії відповідача та обґрунтованість і законність прийняття припису з урахуванням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що приймаючи припис від 15.11.2013 р., відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття припису (вчинення дії), а тому оспорюваний припис в частині п. 3 та п. 4 є законним та обґрунтованим за наявності існування фактів виявлених порушень пожежної безпеки, які не спростовані позивачем, наслідком чого є відмова у задоволенні позову.

Отже, судові витрати у справі по сплаті судового збору покладаються на позивача з урахуванням вимог ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС» до 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про скасування п. 3 та п. 4 Припису № 131 від 15.11.2013р. про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту щодо обладнання приміщення офісу, товарного складу та овочесховища Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОС» системами пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 березня 2014 року. Постанова у повному обсязі складена 14 березня 2014 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.