Рішення

від 06.02.2014 по справі 910/22937/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22937/13 06.02.14

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/22937/13

за позовом іноземного підприємства «СТІМ Україна»;

до приватного підприємства «Спринт-Магістраль»;

про стягнення 590 843,26 грн.

Представники сторін:

від позивача: Крючков В.О., довіреність б/н від 02.09.2013р.;

від відповідача: Редик В.М., довіреність б/н від 30.12.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось іноземне підприємство «СТІМ Україна» (надалі - позивач) з позовом до приватного підприємства «Спринт-Магістраль» (надалі - відповідач) про стягнення 590 843,26 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 1 від 14.02.2011р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 529373,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані 41804,88 грн. пені та 19665,38 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2013р. порушено провадження у справі № 910/22937/13 та призначено її розгляд на 19.12.2013р.

18.12.2013р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли витребувані судом докази та заява про уточнення і збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 529373,00 грн. боргу, 41827,42 грн. пені та 20917,89 грн. - 3% річних.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову, яка становить 592 118,31 грн.

Присутній в судовому засіданні 19.12.2013 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи, втому числі письмовий відзив на позов, до суду не надіслав.

Ухвалою суду від 19.12.2013р. розгляд справи було відкладено на 23.01.2014р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

22.01.2014р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та інші витребувані судом докази.

Присутнім у судовому засіданні 23.01.2014р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення і збільшення позовних вимог.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, проте надав клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 23.01.2014р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 06.02.2014р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

Позивачем 06.02.2014р. надано витребувані судом пояснення та представником підтримано заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позов.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2011р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 1, у відповідності з п. 1.1. якого позивач зобов'язався у 2011 році поставити відповідачу 1 (одну) машину дорожню розміточну «Горинич 700 У» (в подальшому - товар), в обсязі поставки згідно з Додатком № 1 (Специфікації), що є невід'ємною частиною договору.

Ціна договору становить 1 533 373,00 грн., в тому числі ПДВ 258 895,50 грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата за товар здійснюється покупцем на умовах 100%

попередньої оплати, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Умовами п.п. 5.1., 5.3. договору встановлено, що товар передається покупцю згідно видаткової накладної та акту прийому-передачі протягом 7 календарних днів з дня, коли вся сума попередньої оплати зараховується на банківський рахунок постачальника. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару відповідно до акту прийому-передачі.

15.12.2011р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 1 від 14.02.2011р., якою, зокрема, внесли зміни до пунктів 1.1., 4.1., 5.1. договору.

Так, згідно з умовами Додаткової угоди № 1 від 14.02.2011р. позивач зобов'язується здійснити поставку товару у 2012 році; оплата за товар в розмірі 905 000,00 грн. здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати, залишок вартості товару в розмірі 648 373,00 грн. - на протязі 60 календарних днів з моменту передачі товару покупцю, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника; товар передається покупцю згідно видаткової накладної та акту прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, поставку машини дорожньої розміточної «Горинич 700 У» було здійснено 06 липня 2012 р., про що сторонами було підписано Акт прийому-передачі майна до договору поставки № 1 від 14 лютого 2011 року.

На момент поставки відповідачем було сплачено всю суму попередньої оплати в розмірі 905 000,00 грн. Після отримання товару, відповідач здійснив часткові оплати на загальну суму 119 000,00 грн., що сторонами в процесі вирішення спору не заперечувалось

Отже, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 529 373, 00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 529 373,00 грн. підлягає задоволенню.

Водночас, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідач вказує на те, що машина дорожня розміточна «Горинич 700 У» була передана в технічному несправному стані і ПП «Спринт-Магістраль» не мало можливості її використовувати за призначенням. Проте, пп. 6.3.3. договору встановлено, що при виявленні браку товару, що надійшов, повідомити постачальника протягом 5 календарних днів з моменту складання акту про неякісність товару.

Згідно з п. 6.4. договору, покупець має право вимагати заміни товару або усунення недоліків при виявленні неякісності товару.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, які свідчать про звернення до позивача з претензіями щодо несправності товару та неможливості його використовувати за призначенням, як і не надав доказів дотримання пунктів п.п. 6.3.3., 6.4. договору, зокрема, відсутнє повідомлення позивача про складання акту технічного огляду від 21.08.2012р.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження відповідача щодо здійснення ремонту товару у зв'язку із його заводським браком, оскільки, як передбачається статтею 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право на безоплатне усунення недоліків товару у розумний строк. Однак, ремонті роботи проводилися позивачем на платній основі, про що зазначено в Акті виконаних робіт від 30.07.2012 року (п. 2 - вартість робіт становить 7000,00 грн.). Також, у вказаному акті зазначено, що жодних претензій по якості та обсягу робіт замовник (відповідач) немає.

Відносно ненадання позивачем документів, передбачених п. 2.4. та п. 6.1.2. договору, суд вважає, що відсутність будь-яких застережень на Акті прийому-передачі майна від 06.07.2012р. та відсутність будь-яких звернень ПП «Спринт-Магістраль» на адресу ІП «Стім-Україна» з приводу невиконання позивачем своїх зобов'язань по Договору поставки № 1 від 14 лютого 2011 року свідчить про дотримання останнім усіх умов договору.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 41827,42 грн. пені, яка нарахована за період з 05.09.2012р. по 05.03.2013р., та 3% річні у сумі 38 537,83 грн., які розраховані за період з 05.09.2012р. по 18.12.2013р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 6.3. договору передбачено, що у разі прострочення оплати за отриманий товар, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожний день прострочення платежу, до моменту повного виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1. договору, за порушення виконання зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, який доданий до позовної заяви, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню 41827,42 грн. пені.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє дану вимогу в сумі 20917,89 грн., згідно з розрахунком, наведеним позивачем у позовній заяві, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Спринт-Магістраль» (02222, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 36, кв. 53; код ЄДРПОУ 32246482) на користь іноземного підприємства «СТІМ Україна» (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 81, код ЄДРПОУ 35387667) 529 373, 00 грн. - основного боргу, 41 827 грн. 42 коп. - пені, 20 917 грн. 89 коп. - 3% річних та 11 842 грн. 37 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.02.2014р.

Суддя А.І. Привалов