Постанова

від 16.04.2014 по справі 910/22937/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа№ 910/22937/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Редик В.М.- пред. за дов. б/н від 30.12.2013.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спринт-Магістраль"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р.

у справі № 910/22937/13(суддя - Привалов А.І.)

за позовом Іноземного підприємства "СТІМ Україна"

до Приватного підприємства "Спринт-Магістраль"

про стягнення 590 843,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 року у справі №910/2293713 позов задоволено повністю: підлягає стягненню з Приватного підприємства "Спринт-Магістраль" на користь іноземного підприємства "СТІМ Україна" 529 373, 00 грн. - основного боргу, 41 827,42 грн. - пені, 20 917,89 грн. - 3% річних та 11 842,37 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постачальник не передав покупцю необхідну документацію по товару (машина дорожня розміточна «Горинич 700У»), що унеможливлює його використання. Скаржник вказує, що суд першої інстанції за заявою відповідача не застосував позовну давність до нарахування штрафних санкцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами відповідача та вказує, що товар був переданий скаржнику без зауважень до якості, а оскільки відповідач здійснював закупівлю фарби та пластину, позивач дійшов висновку, що машина дорожня розміточна «Горинич 700У» експлуатувалася скаржником.

Ухвалою від 24.03.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 16.04.2014.

В судове засідання 16.04.2014 представник відповідача з'явився, представник позивача не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого Ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження від 24.03.2014 уповноважений представник позивача отримав 28.03.2014.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача стягнення 590 843,26 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 1 від 14.02.2011р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 529 373,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані 41 804,88 грн. - пені та 19 665,38 грн. - 3% річних.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 529 373,00 грн. - заборгованості, 41827,42 грн. - пені та 20917,89 грн. - 3% річних.

У відзиві на позов відповідач вказує на те, що машина дорожня розміточна "Горинич 700 У" була передана в технічному несправному стані і ПП "Спринт-Магістраль" не мало можливості її використовувати за призначенням, а здійснення ремонту товару здійснено у зв'язку із його заводським браком.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено Договір поставки № 1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язався у 2011 році поставити відповідачу 1 (одну) машину дорожню розміточну "Горинич 700 У" (товар), в обсязі поставки згідно з Додатком № 1 (Специфікації), що є невід'ємною частиною Договору.

Ціна договору становить 1 533 373,00 грн., в тому числі ПДВ 258 895,50 грн. (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору, оплата за товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Умовами п. п. 5.1., 5.3. Договору встановлено, що товар передається покупцю згідно видаткової накладної та акту приймання-передачі протягом 7 календарних днів з дня, коли вся сума попередньої оплати зараховується на банківський рахунок постачальника. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару відповідно до акту приймання-передачі.

15.12.2011р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 1 від 14.02.2011р., якою, зокрема, внесли зміни до пунктів 1.1., 4.1., 5.1. Договору: позивач зобов'язується здійснити поставку товару у 2012 році; оплата за товар в розмірі 905 000,00 грн. здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати, залишок вартості товару в розмірі 648 373,00 грн. -протягом 60 календарних днів з моменту передачі товару покупцю, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника; товар передається покупцю згідно видаткової накладної за актом приймання-передачі.

Поставку машини дорожньої розміточної "Горинич 700 У" було здійснено 06.07.2012 р., про що сторонами підписано Акт приймання-передачі майна до Договору поставки № 1 від 14.02.2011 року.

Згідно Акту технічного стану машини дорожньої розміточної "Горинич 700 У" від 20.07.2012, відповідач виявив недоліки в роботі зазначеної машини.

За виконання ремонтних та діагностичних робіт на підставі договору №22 від 24.07.2012 відповідачем сплачено позивачу згідно виставленого рахунку-фактури №102 від 27.07.2012 за платіжним дорученням від 27.07.2012 кошти в сумі 7 000,00 грн.

30.07.2012 за Актом виконаних робіт відповідач прийняв виконаний позивачем ремонт.

Як стверджує відповідач, посилаючись на односторонній Акт технічного стану машини дорожньої розміточної "Горинич 700 У" після проведення ремонту машини представниками компанії «СТІМ» від 21.08.2012, недоліки не були усунені, проте доказів повторного звернення відповідача до позивача з приводу усунення недоліків до початку розгляду даної справи в суді першої інстанції в матеріалах справи не міститься.

На момент поставки відповідачем було сплачено всю суму попередньої оплати в розмірі 905 000,00 грн. Після отримання товару, відповідач здійснив часткові оплати на загальну суму 119 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та сторонами в процесі вирішення спору не заперечувалось, тому станом на день звернення з позовом до суду залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 529 373, 00 грн.

У зв'язку з непогашенням відповідачем залишку заборгованості позивач вимушений був звернутися до суду з позовом.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне:

За своєю правовою природою даний Договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач звертає увагу на неналежну якість товару, проте, в матеріалах справи не міститься належних доказів надіслання чи передачі позивачу Акту технічного стану від 21.08.2012 і лише під час розгляду справи в суді першої інстанції (20.01.2014) відповідач направив позивачу Претензію б/н б/д без додання вказаного Акту від 21.08.2012, тобто, відповідач порушив умови пунктів 6.3.3. та 6.4. Договору.

Самі ремонті роботи проводилися позивачем на платній основі, про що зазначено в Акті виконаних робіт від 30.07.2012 року (а.с. 106) та жодних претензій по якості та обсягу робіт у замовника (відповідача) не було, тому вказаний ремонт не є гарантійним в прозі мінні Договору, оскільки здійснювався не через заводський брак.

Скаржник стверджує, що позивач не надав потрібної документації, у зв'язку з чим відповідач не може експлуатувати товар, але згідно Акт приймання-передачі майна до Договору від 06.07.2012 р. сторони зазначили, що майно передано повністю відповідно до умов Договору, зауважень до якості і кількості майна немає. Жодних застережень чи заперечень Акт від 06.07.2012 р. не містить, тобто на момент підписання зазначеного Акту відповідач прийняв все майно, передбачене Договором. Доказів, що відповідач звертався до позивача з вимогою надати документацію після підписання Акту до звернення позивача з позовом до суду в матеріалах справи відсутні, отже доводи скаржника не підтверджуються матеріалами справи та є надуманими.

Відповідачем не заперечується факт отримання товару, але не надано доказів проведення з позивачем остаточного розрахунку за одержаний товар, а саме, погашення залишку заборгованості існування якої станом на 10.07.2013 в сумі 554 347,40 грн. підтвердили сторони в Акті звірки взаєморозрахунків №25 від 10.07.2013 в особі головного бухгалтера позивача та директора відповідача, у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача 529 373,00 грн. - залишок заборгованості, розмір якого не заперечується відповідачем на дату пред'явлення позову.

Позивач, також, просить суд першої інстанції стягнути з відповідача 41 827,42 грн. - пені у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за період з 05.09.2012р. по 05.03.2013р.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції за заявою відповідача не застосував позовну давність до вказаної вимоги. Суд апеляційної інстанції, розглянувши вказану заяву, вважає її необґрунтованою, оскільки:

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.1. Договору, за порушення виконання зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що договір діє з моменту його підписання та до його повного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Тобто, дана стаття має загальний характер і поширюється без виключення на всі види позовної давності. При цьому закон не встановлює максимальної межі збільшення між сторонами строку давності, тому можна зробити висновок про його потенціальну необмеженість. Законодавством передбачено лише обов'язкову письмову форму такого правочину.

Отже, в сукупності викладеного, можна зробити висновок, що вищезазначеними умовами Договору сторони погодили і сплату неустойки за порушення виконання зобов'язань до повного виконання Договору, до того ж, позивачем нараховано пеню з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. (див. Постанову Верховного суду України від 27.04.2012 у справі №3-27/12).

Судом першої інстанції перевірено розрахунок позивача щодо нарахування пені, який є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача в сумі 41827,42 грн. - пені.

Відповідач, крім того, стверджує, що позовна давність застосовується і до штрафу, який має обчислюватись за період з 23.11.2012 по 05.03.2013, та вважає, що судом безпідставно стягнуто штраф в розмірі 20917,89 грн., проте, позивачем такої позовної вимоги, як стягнення з відповідача штрафу взагалі не заявлялось.

Позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача у сумі 20917,89 грн. - 3% річних за період з 05.09.2012р. по 18.12.2013р. на підставі ст.. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати 3 % річних від простроченої суми є способом захисту його майнового права та інтересу та не мають характеру штрафних санкцій, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Оскільки розрахунок позивача є арифметично правильним, то судом першої інстанції обґрунтовано задоволено 20917,89 грн. - 3% річних за спірний період.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спринт-Магістраль" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2014. у справі №910/22937/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/22937/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха