Постанова від 05.03.2014 по справі 910/23627/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2014 р. Справа№ 910/23627/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників сторін:

позивача: Тараненко А.П. - пред. за дов. за вих. №3 від 08.01.2014;

відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2013 р.

у справі № №910/23627/13 (суддя - Куркотова Є.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта»

про стягнення 9 183, 07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2013р. позов задоволено повністю: підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Астарта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" 9 183,07 грн. - страхове відшкодування в порядку регресу та 1720,50 грн. - судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким у позові відмовити, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Звіт про оцінку колісного транспортного засобу №SL19864 не може бути належним доказом суми збитку, оскільки не є висновком судового експерта.

У відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, але в судове засідання не направив свого повноважного представника та не надав відзиву на позов, крім того, скаржник був присутній під час визначення розміру збитків, але не вжив заходів для проведення власної оцінки.

Ухвалою від 27.01.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 19.02.2014.

В судове засідання 19.02.2014 представники сторін не з'явилися.

Ухвалою суду від 19.02.2014 розгляд справи відкладено на 05.03.2014р.

В судове засідання 05.03.2014р. представник позивача з'явився, представник відповідача повторно не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Астарта" (далі - відповідач) про стягнення 9 183,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Представник відповідача в судове засідання до суду першої інстанції не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2012 р. між є позивачем та ОСОБА_4 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №002151/4004/0000019, за яким страховик страхує майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

22.03.2013 р. об 11:05 в м. Сімферополі на вул. Маяковського, 7, водій ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, скоїв наїзд на автомобіль "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що зупинився попереду, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Вказаний факт підтверджується Довідкою ВДАІ Сімферопільського МУ ГУ МВС України в АР Крим.

Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу №SL19864, складеного 22.04.2013 р. ПП "Укравтоекспертиза", вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 10 813,07 грн.

Позивачем складено Страховий акт №00112773 від 28.05.2013 р. пошкодження транспортного засобу марки "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що сталося 22.03.2013 р. об 11:05 в м. Сімферополі на вул. Маяковського, 7 та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 10 183,07 грн. При визначенні розміру страхового відшкодування позивачем було враховано розмір франшизи в сумі 630,00 грн.

Платіжним дорученням №018541 від 30.05.2013 р. підтверджується, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок страхувальника у розмірі 10 183,07 грн.

Згідно Постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.04.2013 р. у справі №122/14320/13 водія ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно із Полісом №АВ/3146656. Вказаний полісом передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн. та франшиза - 1 000,00 грн.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до Рішення №15-рп/2002 від 09.07.2002 року Конституційного Суду України, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. При цьому, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Варто зазначити, що чинне законодавство не передбачає обов'язку страховика, який виплатив страхове відшкодування звертатися з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу безпосереднього до особи, відповідальної за завданий збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне:

Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регрес) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Вина ОСОБА_5, у скоєнні спірного ДТП, встановлена у судовому порядку, оскільки його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем згідно із Полісом №АВ/3146656, то позивач, виплативши страхове відшкодування, набув права регресної вимоги саме до відповідача.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Враховуючи те, що позивач виплатив своєму страхувальнику 10 183,07 грн., а, також, те, що полісом №АВ/3146656 визначено франшизу, у розмірі 1000,00 грн., то відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 9 183,07 грн. (10 183,07 грн. набуте право вимоги - 1 000,00 грн. франшизи), які і були заявлені позивачем, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовну вимогу позивача.

Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, то вони є необґрунтованими, мають формальний характер, на підставі наступного:

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" визначено, що оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, оцінку автомобіля "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 проведено ПП «Експертна установа «Укравтоекспертиза», яке має Сертифікат суб'єкта оцінювальної діяльності № 12690/11 від 29.11.2011, що дії до 29.11.2014. Сам Звіт підписаний оцінювачем ОСОБА_6, що має Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_3 від 03.10.2012 та Директором експертної установи - Старчиковим В.А.

Отже, оцінка майна проводилась належними суб'єктами оціночної діяльності, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати Звіт про оцінку колісного транспортного засобу №SL19864 від 22.04.2013 р. неналежним доказом встановлення вартості матеріального збитку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для його скасування, або зміни.

Керуючись ст.ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2013 р. у справі №910/23627/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/23627/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха