Постанова

від 05.03.2014 по справі 810/505/14-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року 810/505/14-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26

час прийняття постанови : 14 год. 07 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аревтур" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Аревтур" з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.10.2013 року №0004822201 та №0004812201.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу від 12.09.2013р. № 96 та повідомлення від 12.09.2013р. № 98/22-00 Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Аревтур» (код за ЄДРПОУ 36444935) по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельний будинок "Молдавкабель» (код ЄДРПОУ 24118918) за період з 01.04.2012р. по 30.09.2012р., за результатами якої складено Акт від 19.09.2013р. № 1092/22-00/36444935.

В ході проведення перевірки встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати, в сумі 3380,00 грн., в тому числі: за II квартал 2012 року в сумі 2633,00 грн. та за ІІІ квартал 2012 року 747 грн., пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3219 грн. в тому числі: за червень 2012 року - 2508 грн. та за серпень 2012 року - 711 грн.

На підставі Акту перевірки від 19.09.2013 №1092/22-00/36444935 заступником начальника Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області були винесені податкове повідомлення-рішення від 07.10.2013 року №0004822201, яким підприємству збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 4225,00 грн. (основний платіж - 3380,00 грн., штрафна санкція - 845,00 грн.) та від 07.10.2013 року №0004812201, яким підприємству збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4024,00 грн. (основний платіж - 3219,00 грн., штрафна санкція - 805,00 грн.).

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 07.10.2013 року №0004822201 та №0004812201, винесені на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам, вимогам чинного законодавства, є необгрунтованими, помилковими та безпідставними, порушують права та інтереси підприємства, тому звернувся з даним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача Опарін О.Л. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві. Додатково пояснив, що у червні та серпні 2012 року ТОВ «Аревтур» було замовлено у ТОВ «Торговельний будинок «Молдавкабель» кабель МРМГТЕ 2x1,2, тобто позивачем з ТОВ «Торгівельний будинок «Молдавкабель» було укладено усний договір поставки, відповідно до умов якого позивачу поставлявся кабель, який придбавався для подальшого продажу. Де зберігався придбаний кабель та умови зберігання та перевезення представнику позивача невідомо, всі документи, які були в наявності у позивача надані суду та були надані під час проведення перевірки, інші документи у позивача відсутні.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача правочин, укладениий між позивачем та ТОВ «Торговельний будинок «Молдавкабель» (ТОВ «Прогрес Глобал») не спричинив реальні зміни майнового стану платника податку, є безтоварним, а контрагент позивача здійснював поставку кабелю без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного віднесення позивачем сум до податкового кредиту та формування валових витрат. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Крім того, відповідач у запереченнях просив відмовити у задоволенні позову та здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має права заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності представника відповідача. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аревтур» зареєстровано як юридичну особу 28.09.2009 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області.

Як свідчать матеріали справи, 12.09.2013 року на підставі наказу від 12.09.2013р. № 96 та повідомлення від 12.09.2013р. № 98/22-00, Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Аревтур» (код за ЄДРПОУ 36444935) по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельний будинок "Молдавкабель" (код ЄДРПОУ 24118918) за період з 01.04.2012р. по 30.09.2012р.

В ході проведення перевірки встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати, в сумі 3380,00 грн., в тому числі: за II квартал 2012 року в сумі 2633,00 грн. та за ІІІ квартал 2012 року 747 грн., пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3219 грн. в тому числі: за червень 2012 року - 2508 грн. та за серпень 2012 року - 711 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 19.09.2013 № 1092/22-00/36444935 «Про результати невиїзної перевірки ТОВ «Аревтур» з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Торгівельний будинок "Молдавкабель» за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року»

На підставі Акту перевірки від 19.09.2013 №1092/22-00/36444935 заступником начальника Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області були винесені податкове повідомлення-рішення від 07.10.2013 року №0004822201, яким підприємству збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 4225,00 грн. (основний платіж - 3380,00 грн., штрафна санкція - 845,00 грн.) та від 07.10.2013 року №0004812201, яким підприємству збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4024,00 грн. (основний платіж - 3219,00 грн., штрафна санкція - 805,00 грн.).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 07.10.2013 року №0004822201 та №0004812201позивач звернівся з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що в період, який перевірявся, позивач мав фінансово-господарські відносини з постачальником ТОВ «Торгівельний будинок «Молдавкабель».

ТОВ «Молдавкабель» зареєстровано 04.05.2000року в Овідіопольській районній державній адміністрації Одеської області та перереєстроване 01.07.2013 р., у зв'язку зі зміною назви підприємства на ТОВ «Прогрес Глобал» та зміною податкової адреси.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується позивачем, між позивачем та ТОВ «Торговельний будинок «Молдавкабель» було укладений усний правочин.

Так, у червні та серпні 2012 року ТОВ «Аревтур» було замовлено у ТОВ «Торговельний будинок «Молдавкабель» кабель МРМГТЕ 2x1,2.

ТОВ «Торгівельний будинок «Молдавкабель» були виписані на користь ТОВ «Аревтур» рахунки-фактури від 14.06.2012р. № ТД-0000477 та від 15.08.2012р. № ТД-0000529, податкові та видаткові накладні: податкова накладна від 18.06.2012р. № 24, видаткової накладної від 19.06.2012 року № ТД-0000143, податкова накладна від 21.08.2012 № 17, видаткова накладна від 22.08.2012 року

18.06.2012 року ТОВ «Аревтур» було перераховано на користь ТОВ «Торгівельний будинок «Молдавкабель» 15046,20 грн. згідно із рахунком-фактурою від 14.06.2012 р. № ТД-0000477.

21.08.2012 року ТОВ «Аревтур» було перераховано на користь ТОВ «Торгівельний будинок «Молдавкабель» 4266,60 грн. згідно із рахунком-фактурою від 15.08.2012 № ТД-0000529.

Транспортування (перевезення) кабелю МРМПЕ 2x1,2 здійснювалось Національною службою доставки «Інтайм», автобусним перевізником за участі експедитора ОСОБА_3, на підтвердження чого позивачем надано копію Декларації про прийняття вантажу №ВЛМ 000378Д .

Кабель МРМПЕ 2x1,2 у кількості 1,929 км та 0,547 км було отримано директором ТОВ «Аревтур» за довіреностями від 18.06.2012р. № 4 та від 22.08.2012р. № 5.

Суми податку на додану вартість по зазначеним вище накладним включено до податкового кредиту у червні 2012 року - 2508 грн., у серпні 2012 року - 711 грн. та до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток в 2 кварталі 2012 року - 12539 грн. в 3 кварталі 2012 року -3556 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим Кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення). Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Тобто отримання і реалізація товарів, робіт, послуг повинні підтверджуватися відповідними накладними на видачу матеріальних цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актами та іншими документами, які передбачаються договорами та складаються у ході їх виконання, тощо. Відсутність зазначених документів свідчить про те, що вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Із системного аналізу положень статей 198-201 Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відтак, відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, оскільки господарська операція має бути фактично здійснена, а первинні документи мають відображати її реальність, що і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд враховує, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Аналогічну правову позицію наведено в листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 742/11/13-11 та від 01.11.11 №1936/11/13-11.

Як встановлено судом, факт передачі товару від контрагента позивача - ТОВ «Торговий будинок Молдавкабель» до позивача дійсно належним чином не підтверджується документально.

В ході проведення перевірки та під час судового розгляду справи не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з не наданням позивачем актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та ін.

Не надав вказаних документів та пояснень з приводу зберігання придбаного у ТОВ «Торговий будинок «Молдавакабель» кабелю і представник позивача у судовому засіданні.

Надана як доказ на підтвердження перевезення кабелю МРМПЕ 2х1.2 копія Декларації про прийняття вантажу №ВЛМ 000378Д не береться судом до уваги, оскільки з вказаної декларації не вбачається, що товар було відправлено саме ТОВ «ТБ Молдавкабель» для позивача ТОВ «Аревтур» .

Не беруться судом до уваги і копії Довіреностей №4 від 18 червня 2012 року та №5 від 22 серпня 2012 року на отримання від ТОВ «ТБ «Молдавкабель» цінностей, оскільки вказані довіреності не містять підписів керівника та головного бухгалтера підприємства, зразку підпису особи, що одержала довіреність, а також відтиску печатки підприємства.

Крім того, судом встановлено, що при проведенні аналізу наявної інформації в ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеської області та постанов старшого слідчого в ОВС ГСУ ФР Міндоходів України майора податкової міліції Мазуркевича В. А. від 01.06.2013 року та старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Шеремета С.П. від 08.04.2013року відповідачем було встановлено наступне.

В провадженні ГСУ ФР Міндоходів України перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110060000109, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.205 ч.2, 212 ч.З КК України.

Для функціонування зазначеної схеми невстановлені особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на «підставних» осіб, зокрема: ТОВ «Один Два Три» (код ЄДРПОУ- 34029127), ТОВ «БК APT Груп» (код ЄДРПОУ- 37241554), ТОВ «ВТ- Техбуд» (код ЄДРПОУ- 36873235), ТОВ «АРС Трейд» (код ЄДРПОУ- 37451200), ТОВ «Будівельна компанія АРС» (код ЄДРПОУ- 37264634), ПП «Юридична фірма «Фортеця» (код ЄДРПОУ- 36520223), ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ- 36757122), ТОВ «Викуп» (код ЄДРПОУ- 35917680), ТОВ «БК Київбудмонтаж» (код ЄДРПОУ- 37143832), ТОВ «БТК «Євробуд» (код ЄДРПОУ- 334993358), ТОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ- 35197074), ТОВ «Гарант-буд-сервіс» (код ЄДРПОУ- 37635291), ПП «Біко Агротрейд» (код ЄДРПОУ- 36677875), ТОВ «Інтеграл Ай ти» (код ЄДРПОУ- 37403533),ТОВ «Компанія «Аджанта- Україна» (код ЄДРПОУ- 32667423), ТОВ «Автоприватінвест» (код ЄДРПОУ- 32492498), ПП «СМУ-600» (код ЄДРПОУ- 21687550) та інші, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, невстановлена група осіб документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого, вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

В ході досудового розслідування встановлено, що одним з суб'єктів підприємницької діяльності України, яке протягом 2010-20ІЗр.р. мало фінансово-господарські відносини з вказаними вище підприємствами, являлось ТОВ «ТБ «Молдавкабель» (код ЄДРПОУ- 24118918).

З огляду на вищезазначене, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами.

Тобто отримання і реалізація товарів, повинні підтверджуватися відповідними накладними на видачу матеріальних цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актами та іншими документами, які передбачаються договорами та складаються у ході їх виконання, тощо.

Зазначені документи, як то товарно-транспортні накладні, накладні на видачу матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, позивач суду не надав, пояснюючи це тим, що останні сторонами не складались та не вимагались.

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність свого рішення, а висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, є обґрунтованими.

Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єктів владних повноважень, звільнених від сплати судового збору, а також за відсутності їх витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аревтур" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2013 року №0004822201 та №0004812201 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 березня 2014 р.