Ухвала

від 27.02.2014 по справі 823/2811/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2811/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Бакалина В.В.

пр-к позивача Кирман О.Д., Осіпов М.О.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудгарант» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербудгарант» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2013 р. №0003012301 про сплату 304463 грн. 00 коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5576 грн. 00 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інтербудгарант» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Біолан Україна Груп» та ТОВ «Екотех-СМУ», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 19.09.2009 р. по 31.10.2012 р.

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 27.05.2013 року № 213/22-12/36299818 , в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість сумі 30463 грн. 00 коп., у т. ч. за 2010 рік в сумі 22299 грн. 00 коп., а саме за листопад - 10590 грн. 00 коп., за грудень - 11709 грн. 00 коп. за 2011 рік в сумі 8164 грн. 00 коп., а саме в березні - 8164 грн. 00 коп.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача з ТОВ «Екотех-СМУ» та ТОВ «Біолан Україна Груп» акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.03.2011 року № 1606/23-4/37044787 та зустрічної звірки ТОВ «Біолан Україна Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків (акт від 15.06.2012 р. № 239/22-05/36355400) , відповідно до яких, господарські операції між ТОВ «Екотех-СМУ» та ТОВ «Біолан Україна Груп» та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються, виходячи з реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та ін.

На підставі Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 р. №0003012301 про сплату 304463 грн. 00 коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5576 грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у м. Черкасах не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими твердженнями суду першої інстанції , зважаючи на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем укладено ряд договорів Генерального підряду, а саме:

01.11.2010 року договір підряду № 19 між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Екотех-СМУ» (Замовник), предметом якого є виконання Підрядником роботи по капітальному ремонту даху спального корпусу Смілянської спеціалізованої ЗОШ інтернат ЧОР, відповідно до договірної ціни та графіка виконання робіт, погоджених та затверджених у встановленому порядку сторонами Договору;

01.11.2010 року договір підряду № б\н між позивачем (Підрядник) та Смілянською спеціалізованою ЗОШ інтернат ЧОР (Замовник), відповідно до якого Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати, а Замовник зобов'язується забезпечити фінансування робіт і додаткових витрат згідно визначеної договірної вартості;

01.10.2010 року договір оренди обладнання № 14, на умовах цього Договору ТОВ «Екотех-СМУ» (Орендодавець) надає ТОВ «Інтербудгарант» (Орендар) будівельне риштування та інструменту;

15.03.2011 року договір постачання №17 між ТОВ «Біолан Україна Груп» (Постачальник) та позивачем - ТОВ «Інтербудгаран» (Покупець), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений термін у власність Покупця будівельні матеріали, найменування, кількість, асортимент і вартість якого визначаються Сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, або в інших документах, які носять договірний характер (рахунки, накладні, додаткові погодження).

На виконання умов вищезазначених договорів, позивачем укладено договір субпідряду № 07/1-сц/09 від 07.05.2009 року між ТОВ «Мастербуд» (Генпідрядник) та позивачем - ТОВ «Інтербудгарант» (Субпідрядник) та додаткову угоду до нього №3 від 01.03.2010 р., відповідно до якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, на власний ризик, власними та/або залученими силами і засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм та правил (ДБН, СПіП) з використанням матеріалів Генпідрядника і в обумовлений Договором строк здійснити комплекс загально-будівельних робіт, що зазначені у додатку №1 до цього договору, якщо інше не буде встановлено самим Договором або додатковими угодами до нього, а Генпідрядник зобов'язується надати Субпідряднику фронт робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість у строки і на умовах, визначених договором та відповідними додатками до нього.

Спірні правовідносини щодо нарахування ПДВ за листопад, грудень 2010 року регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість» (далі - Закону № 168/97), а за березень 2011р. - нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 1.7 Закону № 168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання товарів та послуг позивачу за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: акти надання послуг, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти здачі-приймання виконаних робіт, видаткові накладні.

В рахунок оплати отриманих товарів, робіт, послуг на виконання вищезазначених договорів позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, контрагенти останнього були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не надано.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних контрагентами податкових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.