Ухвала

від 04.03.2014 по справі 1570/7512/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/7512/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Іленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року позов задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.11.2012 року №00005126000, №0000522600 та №0000532600.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням податковим органом подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом в ході проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача по взаємовідносинам з КК «Бремексгруп ЛТД» та ТОВ "Снекк Фрутт", за 2010 - 2011 роки, встановлено заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, яка підлягає сплаті в бюджет, за грудень 2010 року та квітень 2011 року, на суму 155089,83 грн., та на 104166,16 грн., відповідно, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 31.05.2012 року по 05.11.2012 року податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача по взаємовідносинам з КК «Бремексгруп ЛТД» та ТОВ "Снекк Фрутт", за 2010 - 2011 роки, про що складено акт №170/26-0/19202597/37, яким встановлено порушення ТОВ «ТАВРІЯ-В»: п.п. «д» п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження ПДВ за грудень 2010 року, в сумі 83333,33 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.8, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, а саме заниження ПДВ за квітень 2011 року, на загальну суму 71 756, 50 грн.; п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27 п.14.1 ст14, п.138.1 ст.138 ПК України, а саме заниження податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2010 року, на суму 104 166, 66 грн., та за 2 квартал 2011 року, на суму 82 519, 97 грн.

Порушення полягає у тому, що між позивачем та вказаними контрагентами укладено безтоварні угоди, які не спрямовані на реальне настання наслідків, а тому підприємством неправомірно віднесено суми за даними договорами до складу свого податкового кредиту з ПДВ та від'ємного значення з податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.11.2012 року: №0000512600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції, у загальному розмірі 196757,50 грн.; №0000522600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні санкції, у загальному розмірі 156249,21 грн.; №0000532600, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, у розмірі 358 783 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як господарські операції між ним та його контрагентами носять реальний характер.

Відповідно до пп.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів- дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг- дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено ПДВ за грудень 2010 року та за квітень 2011 року, а також занижено податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2010 року та за 2 квартал 2011 року.

На формування розміру ПДВ та податку на прибуток підприємств вплинули господарські операції позивача з КК «Бремексгруп ЛТД» та ТОВ "Снекк Фрутт" щодо придбання товарів, які виконано на підставі договорів поставки від 01.12.2010 року та договору №466 від 03.01.2008 року, відповідно.

На підтвердження господарських відносин позивача з КК «Бремексгруп ЛТД» судом зібрано наступні документи: копія договору поставки (т.1, а.с.40), видаткові, податкові та товарно-транспорті накладні за кожну проведену операцію, платіжні доручення та довіреності на отримання товарів (т.1 а.с.45-56, т.2 а.с.18-20).

На підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ "Снекк Фрутт" судом зібрано такі документи: копія договору поставки та додаткові угоди до нього (т.1, а.с.135), видаткові, податкові та товарно-транспорті накладні за кожну проведену операцію, рахунки-фактури, платіжні доручення та довіреності на отримання товарів (т.1 а.с.143-176, т.2 а.с.21-28).

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що дійсно між позивачем та вищевказаними підприємствами укладено договори поставки продовольчих товарів, що узгоджується з основним видом діяльності позивача. У зібраних судом документах повністю розкривається сутність проведених операцій (їх час, місце, кількість), належними доказами доведено надходження товарів на підприємством позивача та використання у своїй подальшій господарській діяльності. Судом здійснено перевірку відповідності сум за вказаними договорами сумам зазначеним у податкових деклараціях та жодних порушень не встановлено.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що належними доказами підтверджено заявлений позивачем розмір ПДВ та податку на прибуток за вказані періоди, а тому оскаржувані рішення податкового органу є необґрунтованими та правомірно скасовані судом першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з посиланнями апелянта щодо відсутності належної матеріально-технічної бази у контрагентів позивача, як на підставу для визнання нікчемними проведених господарських операцій, оскільки позивачем добросовісно придбано товари у вищевказаних юридичних осіб, а якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб.

Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у постанові від 09.09.2008 року, по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року, по справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року, по справі №21-47а10.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло