Ухвала

від 06.03.2014 по справі 826/17948/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17948/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія Енпаселектро» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Науково-Технічна компанія Енпаселектро» з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП «Укрбудмонтаж» за період травень, червень, липень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податкових накладних на загальну суму 384 647,72 грн.

За результатами перевірки складено акт № 594/22.10/21573438 від 13.06.2013 року на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення №9826552203 від 04.07.2013року, за платежем податок на додану вартість на загальну суму 576 981,58 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 193 323,86 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, Окружний адміністративний суд м. Києва посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач, мав правовідносини з ПП «Укрбудмонтаж» (далі по тексту Виконавець) за договорами № 19-05/2012 від 06.03.2012 року, № 11-08-09/2012 від 24.04.2012 року та № 11-05/2012 від 01.03.2012 року які є аналогічні за своїм змістом та предметом яких є виконання робіт (надання послуг), а саме:

- за договором №19-05/2012 від 06.03.2012 року Виконавець зобов'язується виконати на свій ризик, власними засобами та зі своїх матеріалів комплекс налагоджувальних робіт з обладнанням АСК ТП підстанції 330/110/10 кВ «Сєверна» в частині управління комутаційними пристроями ліній електропередачі напругою 330 кВ. Виконавець виконує роботи відповідно до наданої Замовником технічної документації;

- за договором №11-08-09/2012 від 24.04.2012 року Виконавець зобов'язується виконати на свій ризик, власними засобами та зі свої матеріалів випробування шафи електричного захисту гідроагрегату станцій номери ГД-1 та ГД-2 Кременчуцької ГЕС, виготовлених в Україні із використанням пристроїв електричного захисту зарубіжного виробництва. Виконавець виконує роботи відповідно до наданої Замовником технічної документації;

-за договором №11-05/2012 від 01.03.2012 року Виконавець зобов'язується виконати на свій ризик, власними засобами та зі свої матеріалів розробку алгоритмів обробки даних про стан і функціонування пристроїв телевимірювань та телесигналізації АСУ ТП підстанції 330/110/10 кВ «Сєверна» у зв'язку з її реконструкцією. Виконавець виконує роботи відповідно до наданої Замовником технічної документації.

На підтвердження факту виконання робіт за вказаними вище договорами, позивачем надано копії договорів № 19-05/2012 від 06.03.2012, № 11-08-09/2012 від 24.04.2012 та № 11-05/2012 від 01.03.2012, додаткових угод, протоколів погодження ціни договору, технічних вимог, кошториси витрат, довідок про вартість виконаних робіт, актів здачі-приймання робіт, протоколів складених відповідно до предмету договорів та податкових накладних.

Факт здійснення позивачем перерахування коштів за послуги надані за договорами підтверджується платіжними дорученнями та виписками по рахунках копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, в подальшому отримані від ПП «Укрбудмонтаж» послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг» та Представництвом ТОВ «Емерсон» в Україні, що підтверджується відповідними договорами, актами виконаних робіт, Протоколами погодження твердої договірної ціни, Календарними планами, проектно-кошторисною документацією, специфікаціями, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, видатковими накладними та податковими накладними.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими первинними документами, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.