Рішення

від 11.03.2014 по справі 914/488/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2014 р. Справа № 914/488/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання О.Корчинському, розглянув справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Східбудмакс», м. Дніпропетровськ;

до відповідача: Львівського обласного клінічного діагностичного центру, м. Львів;

про: визнання частково недійсним п. 1.2 договору.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Хом'як О.Г. - представник на підставі довіреності № 1/30-10 від 30.10.2013 року;

відповідача: Левчук В.І. - представник на підставі довіреності б/н від 18.09.2013 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 13.02.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східбудмакс» до Львівського обласного клінічного діагностичного центру про визнання частково недійним п. 1.2 договору. Розгляд справи призначено на 18.02.2014 року.

У судовому засіданні 18.02.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача на виконання вимог попередньої ухвали суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. З метою забезпечення сторонам можливості подати додаткові докази по справі, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 04.03.2014.

У судовому засіданні 04.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, подав відзив на позовну заяву. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 11.03.2014.

У судовому засіданні 11.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представники відповідача позовні вимоги заперечив.

Представникам сторін, що брали участь в судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

У судовому засіданні 11.03.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з укладенням договору від 14.10.2008 року, недотриманням вимог тендерної документації та тендерної пропозиції, а також положень Постанови Кабінету Міністрів України № 274 від 28.03.2008 року «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти», а саме в частині визначення предмету договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східбудмакс» (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Львівського обласного клінічного діагностичного центру (надалі по тексту рішення - відповідач, замовник згідно з договором) про визнання частково недійним пункту 1.2 договору від 14.10.2008 року, укладеного між сторонами. Позивач просить визнати частково недійсним положення вказаного пункту посилаючись на те, що положення пункту 2.1 раніше сторонами не погоджувалися і позивач при оголошенні заяви на участь у тендері не надавав пропозицій щодо здійснення за власний рахунок сервісного обслуговування товару на термін не менше 10 років за місцем монтажу сертифікованим сервісним центром. Відтак, вважає, що положення спірного пункту договору є таким, що укладені під впливом помилки, що дає підстави для визнання договору недійсним.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, подав відзив на позовну заяву (вх. № 8928/14 від 04.03.2014 року).

У процесі розгляду справи судом встановлено. 14.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівбудмакс» (після зміни найменування згідно з Витягом з ЄДРПОУ станом на 06.02.2014 року - Товариство з обмеженою відповідальністю «Східбудмакс»), в особі директора Васьківа Р.І., що діє на підставі статуту, та Львівським обласним клінічним діагностичним центром в особі головного лікаря Гички М.М., що діє на підставі статуту, укладено договір, відповідно до п. 1.1 якого, позивач передає у власність відповідачу, а відповідач приймає та оплачує устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (надалі по тексту - товар) в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікації № 1 та специфікації № 2, № 3, які є невід'ємними частинами договору, на умовах DDP - м. Львів.

Пунктом 1.2 договору визначено, що позивач за власний рахунок здійснює монтаж товару, навчання персоналу відповідача за двоетапною системою, сервісне обслуговування товару на термін не менше 10 років за місцем монтажу сертифікованим сервісним центром (адреса: м. Київ, вул. Андрющенко, 7/19 офіс 21).

Зазначений договір укладений в результаті участі позивача у відкритих торгах на закупівлю товару - устаткування медичного, хірургічного та ортопедичного. Для участі у відкритих торгах позивач, отримавши тендерну документацію, надав відповідачу тендерну пропозицію вих. № 30/09-2 від „30" вересня 2008 року, у відповідності до якої погодився виконати вимоги відповідача та договору на умовах поставки визначеного товару: магнітно-резонансний томограф Excelar Vantage (на базі MRT-1503/Q2 Excelar Vantage AGV, товаровиробник Toshiba Medical Systems Corporation, Японія, рік випуску 2008), комп'ютерний томограф TSX 101A Aquilion 32 (товаровиробник Toshiba Medical Systems Corporation, Японія, рік випуску 2007), комп'ютерний томограф TSX 101A Aquilion 32 (товаровиробник Toshiba Medical Systems Corporation, Японія, рік випуску 2007), система діагностична ультразвукова SSA-580A Nemio XG (товаровиробник Toshiba Medical Systems Corporation, Японія, рік випуску 2008) за цінами, визначеними тендерною пропозицією.

За результатами розгляду поданих заяв учасників переможцем відкритих торгів визнано позивача, з яким у подальшому і було укладено договір від 14.10.2008 року.

Порядок проведення відкритих торгів та укладення договору за результатами таких торгів врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України № 274 від 28.03.2008 року «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Як підтверджується тендерною документацією, затвердженою Рішенням тендерного комітету від 15.09.2008 року, відповідачем оголошено відкриті торги на закупівлю товару устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне. Положення пункту 1.1. тендерної документації не містять, зокрема, інформації щодо здійснення сервісного обслуговування товару на термін не менше 10 років за місцем монтажу сертифікованим сервісним центром за рахунок постачальника.

Зі змісту тендерної пропозиції вих. № 30/09-2 від „30" вересня 2008 року, суд встановив, що позивач надав свою пропозицію щодо участі у відкритих торгах на закупівлю устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне згідно з медико-технічними та іншими вимогами замовника торгів, відповідача по справі. У поданій позивачем тендерній пропозиції відсутні умови щодо здійснення сервісного обслуговування товару на термін не менше 10 років за місцем монтажу сертифікованим сервісним центром за рахунок позивача.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Як встановлено в процесі розгляду справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору від 14.10.20108 року, укладеного внаслідок проведення Львівським обласним клінічним діагностичним центром відкритих торгів.

Згідно з п. 66 Постанови Кабінету міністрів України № 274 від 28 березня 2008 року «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти», чинної на момент виникнення та існування спірних правовідносин, (надалі по тексту рішення - Постанова), замовник акцептує тендерну пропозицію, що визнана найкращою за результатами оцінки. З учасником, тендерну пропозицію якого було акцептовано, замовник укладає договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та умов акцептованої тендерної пропозиції у строк не раніше ніж через п'ять робочих днів з дня відправлення письмового повідомлення всім учасникам процедур відкритих торгів, двоступеневих торгів і торгів з обмеженою участю про їх результати, але не пізніше ніж через 21 робочий день з дня акцепту.

Пунктом 84 вказаної Постанови визначено, що договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції у порядку, передбаченому цим Тимчасовим положенням. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору, крім випадків, визначених порядком зміни умов договору про закупівлю, що затверджується уповноваженим органом за погодженням з Мінфіном.

Водночас, згідно з положеннями ч. 1 Постанови розмежовано поняття товари та послуги як предмета закупівлі, зокрема, послугою є будь-яка закупівля, крім товарів та робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв'язком, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування; товаром є продукція будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому, газоподібному стані, включаючи електроенергію, а також послуги, пов'язані з поставкою товарів, якщо їх вартість не перевищує вартості самих товарів.

Матеріалами справи, зокрема, тендерною документацією, чітко вказано, що предметом закупівлі є «устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне».

Відтак, з аналізу наведених положень, а також досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що предмет тендеру та тендерної пропозиції стосувався лише товарів, а предмет укладеного договору, що є однією з істотних умов, стосується і товарів, і послуг.

Суд проаналізував, однак не погоджується, з твердженням відповідача, що договір на даний час є діючим та підлягає виконання сторонами, так як така позиція не спростовує недотримання положень Постанови та факту укладення договору частково щодо предмета, стосовно якого не оголошувалися відкриті торги та стосовно якого позивач не надавав пропозицій.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України). Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п. 2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», необхідно з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Так, згідно з ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 3.9 зазначеної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Дослідивши та комплексно проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що договір від 14.10.2008 року, а саме в частині формулювання положення п. 1.2, позивачем укладено під впливом помилки. Наміри позивача укладати вказаний договір без включення умови про сервісне обслуговування товару на термін не менше 10 років за місцем монтажу сертифікованим сервісним центром за рахунок позивача не спростовувались та не спростовуються на даний час.

Згідно зі ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відтак, суд вважає права та інтереси позивача порушеними, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Визнати частково недійсним п. 1.2 договору від 14.10.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівбудмакс» (81100, Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Глинська,32, код ЄДРПОУ 35347933) та Львівським обласним клінічним діагностичним центром (79010, Львівська обл., місто Львів, вул. Пекарська, будинок 69-Б, код ЄДРПОУ 03078209) в частині зобов'язання постачальника здійснювати за власний рахунок сервісне обслуговування товару на термін не менше 10 років за місцем монтажу сертифікованим сервісним центром (адреса сервісного центру: Україна, 01135, м. Київ, вул. Андрющенко, 7/19 офіс 21).

Стягнути з Львівського обласного клінічного діагностичного центру (м. Львів, вул. Пекарська, 69 б, код ЄДРПОУ 03078209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східбудмакс» (49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Свердлова, будинок 6, код ЄДРПОУ 35347933) 1 218 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 17.03.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.