Постанова

від 13.03.2014 по справі 904/8548/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2014 року Справа № 904/8548/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Тищик І.В., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шемет Д.О., представник за довіреністю № 684-О від 19.02.2014 р.; від відповідача: у судове засідання не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2013 р. у справі № 904/8548/13 (суддя Мельниченко І.Ф.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний комплекс «Метеор», м. Дніпропетровськ

про стягнення 25 954,74 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/8548/13 Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Непогоджуючись з даним рішенням господарського суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована незгодою позивача з рішенням, оскільки воно прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт у своїй скарзі посилається на те, що між ПриватБанком та відповідачем 24.05.2012 р. (відповідно до ст. 1055 ЦК України) укладено кредитний договір, який відповідає письмовій формі і складається із заяви про відкриття рахунку, Умов надання банківських послуг, Правил обслуговування по розрахунковим карткам та тарифів банку, які в сукупності складають договір банківського обслуговування, а тому між сторонами виникли договірні відносини, що походять з кредитного договору, в якому містяться всі істотні умови необхідні для його укладення у відповідності до норм діючого законодавства.

Однак апелянт зазначає у скарзі, що місцевий господарський суд при розгляді справи дійшов до хибного висновку, що позивачем не доведено факт існування між сторонами договірних відносин та відповідно виникнення у відповідача кредитних зобов'язань, у зв'язку з чим господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням вищезазначеного, апелянт просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду у судовому засіданні на 27.02.2014 р. о 10:15 год.

27.02.2014 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладався до 13.03.2014 р. о 10:30 год.

У судовому засіданні 13.03.2014 р. представник позивача (скаржник) вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином (а. с. 95-97, 100).

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Абзацом першим пункту 3.9.2. вищевказаної постанови визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

13.03.2014 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача (скаржника), перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити повністю з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2012 р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний комплекс «Метеор» (відповідач) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки (а. с. 31), згідно якої відповідач погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг», у тому числі з Умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитком печатки складають Договір банківського обслуговування.

Цим підписом відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах позивача - договорі банківського обслуговування.

Відповідно до Умов зазначеного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26001060806600, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, smsповідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Згідно п. 3.18.1.1. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умов), кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - «Кредит») надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - «Ліміт»). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Позивач встановив клієнту ТОВ «Торгівельний комплекс «Метеор» кредитний ліміт у розмірі 24 000,00 грн., що підтверджується довідкою від 21.10.2013 р. вих. № 07.7.0.0.0/131021150612 про розмір встановлених кредитних лімітів (а. с. 42).

Відповідно до п. 3.18.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.18.1.8. Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки»).

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (п. 3.18.1.6. Умов).

Пунктом 3.18.6.1. Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки») та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно до п. 3.18.4., 3.18.4.1. Умов визначено порядок розрахунків. За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

Згідно п. 3.18.4.1.1. за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20го до 25го числа місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню»), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 3.18.4.1.2. при не обнулінні дебетового сальдо в одну із дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

Відповідно до п. 3.18.4.1.3. зазначених Умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, Клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості

У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).

Згідно п. 3.18.4.9. Умов, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

У відповідності до п. 3.18.4.4. Умов, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п. п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10. Умов).

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Свої зобов'язання за договором від 24.05.2012 р. позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 24 000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку № 26001060806600 (а. с. 43-45).

Відповідач свої зобов'язання за договором від 24.05.2012 р. перед ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі не виконав.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, виписки з банківського рахунку № 26001060806600 та розрахунку заборгованості (а. с. 43-45, 61-70), вбачається, що в результаті невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ТК «Метеор» договором банківського обслуговування б/н від 24.05.2012 р., у відповідача станом на 08.10.2013 р. утворилась перед позивачем заборгованість за договором у сумі 25 945,74 грн., з яких: 22 821,86 грн. заборгованості за кредитом, 2 210,46 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом з 01.09.2012 р. - 08.10.2013 р., 502,62 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором з 05.09.2012 р. - 08.10.2013 р., 410,80 грн. заборгованість по сплаті комісійної винагороди за користування кредитом з 03.09.2012 р. - 08.10.2013 р.

04.10.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 27.09.2013 р. вих. № 20524DNU0S0TP з вимогою погашення заборгованості за договором банківського обслуговування від 24.05.2012 р. (а. с. 48-50), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Наявність у відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування і тривале (більш ніж одного року) його невиконання спричинило виникнення даного спору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на вищезазначене, колегією суддів встановлено, що договір, який укладено між сторонами, складається із заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки, Умов і правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку. При цьому, зазначений договір підписаний обома сторонами в установленому законом порядку, не оспорювався та недійсним не визнаний.

У відповідності до ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На час прийняття рішення судом першої інстанції відповідач доказів погашення перед позивачем заборгованості за договором б/н від 24.05.2012 р. у розмірі 25 945,74 грн., з яких: 22 821,86 грн. заборгованості за кредитом, 2 210,46 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 502,62 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 410,80 грн. заборгованість по сплаті комісійної винагороди за користування кредитом, суду не надавав. Не були такі докази надані і в суді апеляційної інстанції.

Окрім вимог про стягнення з відповідача заборгованості із простроченого кредиту, заборгованості зі сплати відсотків та заборгованості з комісії (винагороди за користування кредитом), позивач просив стягнути з відповідача 502,62 грн. пені, розрахунок якої наведено у доданому до позовної заяви розрахунку суми заборгованості (а. с. 43-45).

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, колегією суддів враховано наступне.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.18.5.1. вказаних вище Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А у разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно п. 3.18.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені з урахуванням визначеного п. 3.18.5.4. Умов, порядку нарахування пені, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 502,62 грн. пені, яку нараховано за прострочення сплати кредиту, відсотків та комісійної винагороди за користування кредитом, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає доведеною позивачем обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами по справі. За таких обставин, позов обґрунтований, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому у його задоволенні безпідставно відмовлено місцевим господарським судом.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає неправомірним висновок місцевого господарського суду стосовно не доведеності позивачем факту існування між сторонами договірних відносин та відповідно виникнення у відповідача кредитних зобов'язань, у зв'язку з чим господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, а тому його рішення слід скасувати.

Аналогічної правової позиції дотримувався Вищий господарський суд України (постанова від 20 серпня 2013 року у справі № 15/5007/1293/12).

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2013 року у справі № 904/8548/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний комплекс «Метеор» (49008, м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Криворізька, буд. 16-Б, ідентифікаційний код 30539916) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за договором у сумі 25 945,74 грн., з яких: 22 821,86 грн. заборгованість за кредитом, 2 210,46 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 502,62 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 410,80 грн. заборгованість по сплаті комісійної винагороди за користування кредитом, а також: 1 720,50 грн. судового збору за подання та розгляд господарським судом позовної заяви, 913,50 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

Повернути Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274, банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровська, МФО 805012, р/р 31216206782004, код класифікації доходів бюджету 22030001) 227,59 грн. судового збору внесеного у більшому розмірі ніж встановлено законом.

Справу № 904/8548/13 повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 18.03.2014 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді І.В. Тищик

Т.А. Верхогляд