Постанова

від 14.03.2014 по справі 922/4562/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р. Справа № 922/4562/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі Шевцові Є.О.,

за участю представників:

позивача - Варданян А.В., довіреність № 350/11.5.2 від 12.08.2013 р.;

відповідача - Нагорний Є.Ф., довіреність б/н від 22.01.2014 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 355Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 03 грудня 2013 року у справі № 922/4562/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Оплот", м. Харків

про стягнення 43588,80 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Юридична компанія "Оплот" про стягнення заборгованості в сумі 43588,80 грн., що складається з основного боргу в сумі 40708,01 грн. та пені в сумі 2880,79 грн., з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по укладеному між сторонами договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.12.2013 р. у справі № 922/4562/13 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 40708,01 грн. та пеню в сумі 2880,79 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте у відсутності представника відповідача, якого не було належним чином повідомлено про місце і час розгляду справи. Зазначає, що відповідач не використовував об'єкт оренди за цільовим призначенням, починаючи з жовтня 2012 р. через відсутність в приміщенні опалення, неодноразово звертався до позивача з листами про включення опалення та про неможливість використання приміщення. Вважає, що розрахунок пені здійснено позивачем з порушенням строків, визначених ст. 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.) апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.02.2014 р.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р., у зв'язку з відпусткою судді Івакіної В.О., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 р. задоволені клопотання представників позивача та відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 06.03.2014 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.03.2014 р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, подав додаткові пояснення (вх. № 2007 від 06.03.2014 р.), які були долучені до матеріалів справи.

Крім того представник відповідача подав клопотання (вх. № 1630 від 24.02.2014 р.) про витребування у позивача актів про включення теплопостачання у листопаді 2012 р. в приміщеннях за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 33 (т. 1. а.с. 142-143).

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача, у зв'язку з його недоведеністю, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 2003 від 05.03.2014 р.) з доводами, зазначеними в апеляційній скарзі не погоджується, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що відповідач не надав доказів неможливості використання об'єкту оренди та належних підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги частково, виходячи з наступного.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з твердженням апелянта про невжиття судом першої інстанції всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про місце і час розгляду справи, виходячи з наступного.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2013 р. у справі № 922/4562/13 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.11.2013 р.

Копія ухвали від 04.11.2013 р., яку було надіслано рекомендованим листом № 61022 1213339 5 на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 61001, м. Харків, м-н Повстання, б. 7/8 (т. 1 а.с. 42-43), повернулась до Господарського суду Харківської області 12.11.2013 р. з довідкою відділення зв'язку про причину повернення: "за закінченням терміну зберігання" (т. 1 а.с. 60-63).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 03.12.2013 р. (т. 1 а.с. 70-71).

Копію цієї ухвали було надіслано рекомендованим листом від 20.11.2013 р. за вих. № 024219/1 на юридичну адресу відповідача, але повернулось до суду з довідкою відділення зв'язку: « за закінченням терміну зберігання».

Проте представник відповідача в судове засідання 03.12.2013 р. не з'явився.

З аналізу вимог ст. 64, 87 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в п. 3.9.1. ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, тому він безпідставно стверджує в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не були створені належні заходи для повідомлення відповідача про місце і час розгляду справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 р. про прийняття апеляційної скарги відповідача до провадження та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 р. про відкладення розгляду справи, які надсилались рекомендованими листами на юридичну адресу відповідача, також не були отримані відповідачем і повернулись до суду апеляційної інстанції з довідкою відділення зв'язку про причину повернення: "за закінченням терміну зберігання". Однак, незважаючи на це, представник відповідача був присутній в судових засіданнях 25.02.2014 р. та 06.03.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "ВТБ Банк" та «БІ ЕНД БІ КОНСАЛТИНГ» у формі ТОВ (правонаступником якого є відповідач - ТОВ "Юридична компанія "Оплот") укладено договір оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р. (т. 1 а.с. 14-21).

Відповідно до п. 1.1 цього договору, орендодавець (позивач) передав орендарю (відповідачу) у строкове платне користування приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 33-А, загальною площею 337,11 кв.м.

Згідно п. 2.1. договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р., факт передачі об'єкта оренди орендареві підтверджується відповідним актом приймання-передавання, який підписується сторонами та є його невід'ємною частиною (Додаток 2).

Згідно п. 2.2. вказаного договору, об'єкт оренди має бути переданий у стані, що надає можливість його нормально експлуатувати як нежитлове приміщення і що відповідає характеристикам, зазначеним у технічному паспорті на будівлю, в якій знаходиться об'єкт оренди.

На виконання п. 2.1. договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р., позивач 01.12.2010 р. передав орендоване приміщення у користування відповідачу, що підтверджується актом приймання-передавання приміщення від 01.12.2010 р., який підписаний та скріплений печатками обох сторін (т.1 а.с. 25-27).

Відповідно до п. 10.1 договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р., договір укладено строком на 6 місяців. Обчислення строку дії договору оренди та обчислення строку сплати орендної плати починається з дати підписання сторонами акта приймання-передавання.

31.05.2011 р. сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 1 до договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р., домовившись про те, що договір укладено строком на 9 місяців, з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання (т. 1 .а.с 27).

29.08.2011 р. між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір про внесення змін № 2 до договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р., в якому, у зв'язку зі зміною найменування відповідача з «БІ ЕНД БІ КОНСАЛТИНГ» у формі ТОВ на ТОВ "Юридична компанія "Оплот", сторони внесли зміни в Розділі 12 щодо платіжних реквізитів сторін, а також домовились про те, що договір оренди укладено строком на 13 місяців (до 31.12.2011 р.), починаючи з дати підписання сторонами акта приймання-передавання (т. 1 а.с. 28-29).

29.12.2011 р. сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 3 до договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р., в якому домовились, що договір укладено строком на 25 місяців (до 31.12.2012 р.), починаючи з дати підписання сторонами акта приймання-передавання (т. 1 а.с 34).

У подальшому строк дії договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р. подовжено не було.

В пункті 4.4.2. договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р. сторони встановили обов'язок орендаря щодо вчасного та в повному обсязі виконання зобов'язань по орендній платі та по комунальним послугам та експлуатаційним витратам на умовах цього договору.

Згідно п. 5.2. договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р., розмір орендної плати за цим договором за 1 кв.м. на місяць становить 106,79 грн. з урахуванням ПДВ. Загальна сума орендної плати за місяць становить 36000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Розмір орендної плати протягом усього строку дії договору підлягає індексації на індекс інфляції, визначений Державним комітетом статистики України. До складу орендної плати, розмір якої встановлено цим пунктом договору, включаються всі платежі, які входять до складу орендної плати відповідно до законодавства України, зокрема плата за землю та плата за користування майном, перелік якого встановлено відповідно до акту приймання-передавання (Додаток 2), і не включається вартість комунальних послуг (у тому числі плата за послуги телефонного зв'язку) та експлуатаційних витрат, якими користується орендар у будівлі з об'єктом оренди. Акти виконаних робіт підписуються сторонами щомісячно станом на останній дінь місяця.

Відповідно до п. 5.8. договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р., оплата комунальних послуг та експлуатаційних витрат, включаючи електроенергію, якими орендар користується в об'єкті оренди, здійснюється за рахунками, що виписуються орендодавцем на підставі показників відповідних лічильників, збільшену на 20 % (ПДВ, що сплачує орендодавець у державний бюджет), встановлених в об'єкті оренди (у разі відсутності чи несправності лічильника обліку спожитої орендарем комунальної послуги обсяг такої спожитої комунальної послуги визначається за нормами відповідно до загальної площі об'єкта оренди чи кількості працівників орендаря, які постійно працюються у приміщеннях, що становлять об'єкт оренди). У рахунках на оплату комунальних послуг, орендодавець зазначає повний перелік комунальних послуг, що підлягають оплаті орендарем. Оплата комунальних послуг та експлуатаційних витрат здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунка.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов вищезазначеного договору оренди, 21.11.2012 р. позивач направив відповідачу з супровідним листом акт № б/н від 30.11.2012 р. та рахунок-фактури № 183 від 12.11.2012 р. на оплату орендної плати за листопад 2012 р. в сумі 37828,20 грн., з урахуванням ПДВ, а також акт № б/н від 30.11.2012 р. та рахунок-фактури № 184 від 12.11.2012 р. на оплату комунальних послуг за жовтень 2012 р. в сумі 2879,81 грн., з урахуванням ПДВ (т. 1 а.с. 30-33, 37).

Позивач 07.10.2013 р., у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди № б/н від 29.11.2010 р., направив відповідачу претензію № 400.17-15 з вимогою про погашення заборгованості протягом 14 календарних днів з дати отримання цієї претензії (т. 1 а.с. 39).

Проте відповідач вимогу позивача не виконав, заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 43588,80 грн., що складається з основного боргу в сумі 40708,01 грн. та пені в сумі 2880,79 грн., для захисту свого порушеного права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що він має бути звільнений від сплати орендної плати починаючи з жовтня 2012 р. на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, оскільки в орендованих у позивача приміщеннях було відсутнє опалення.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженнями відповідача, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 3, 4 ст. 762 Цивільного кодексу України, договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

В частині 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З аналізу зазначеної статті вбачається, що орендар може бути звільнений від сплати оренди за умови, якщо буде доведено факт неможливості використання орендованого майна. Зокрема, доказом у підтвердження неможливості використання об'єкту оренди, у зв'язку з відсутністю опалення, може бути відповідний акт, однак в матеріалах справи відсутні акти про відсутність опалення в приміщенні та неможливість використання об'єкту оренди за цільовим призначенням.

Таким чином, орендарем не доведені заперечення, викладені в апеляційній скарзі, про неможливість використання орендованого приміщення.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується також з твердженням апелянта про те, що його звернення до позивача з попередженням про відмову від здійснення оплати за орендовані приміщення є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати, виходячи з наступного.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-тиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з менту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно п. 5.3. договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р., розмір орендної плати змінюється за домовленістю сторін шляхом укладення додаткового договору.

Отже, відповідач мав право звернутись до позивача з пропозицією щодо внесення змін у договір оренди в частині розміру орендної плати або з вимогою про розірвання договору, проте не скористався цим правом.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати в сумі 37828,20 грн. та заборгованостиі з комунальних платежів в сумі 2879,81 грн. є обґрунтованими. В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вищезазначеної заборгованості, тому підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині відсутні.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2880,79 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.5., 5.6. договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р., останнім днем строку, за який орендар повинен вносити орендну плату та плату за спожиті комунальні послуги та експлуатаційні витрати за цим договором, є день підписання сторонами акту приймання-передавання з оренди об'єкта оренди. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно в строк, не пізніше 20-го числа календарного місяця, за який вноситься орендна плата, переказом відповідної суми коштів у безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця.

Сторони передбачили в п. 9.2 договору оренди приміщення № б/н від 29.11.2010 р. відповідальність орендаря за порушення строків сплати орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування пені за порушення строків сплати орендної плати за листопад 2012 р. припиняється 21.05.2013 р.

Враховуючи вищезазначене та перевіривши розрахунок пені, доданий до позовної заяви, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивачем помилково нараховано пеню за порушення строків сплати орендної плати за період з 21.05.2013 р по 30.09.2013 р. в сумі 2087,95 грн., тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, рішення місцевого господарського суду має бути скасованим в частині стягнення пені в сумі 2087,95 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення має бути залишеним без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03 грудня 2013 року у справі № 922/4562/13 в частині стягнення пені в сумі 2087,95 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 11.03.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.