Постанова

від 04.03.2014 по справі 802/396/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 березня 2014 р. Справа № 802/396/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича

представника позивача: Білоус А.П.;

представників відповідача: Попової О.В.; Тимкова М.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Виробничо-комерційне підприємство "Богема" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до: Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом виробничо - комерційного підприємства "Богема" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - позивач) до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками митного органу з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів під час митного оформлення товарів проведено невиїзну документальну перевірку ВКП "Богема" у формі ТОВ. В ході якої встановлено порушення ст. ст. 49, 58 Митного кодексу України, п. 188.1 ст. 188, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, позивачем не сплачено обов'язкові платежі в сумі 16 373 грн. 43 коп., в тому числі: ввізне мито 5 116 грн. 70 коп., податок на додану вартість 11 256 грн.73 коп. Вказані обставини слугували підставами для винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень за № 000003/2206 від 27.01.2014р., яким визначено мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в сумі 7 675 грн. 05 коп. та за № 000004/2206 від 27.01.2014р., яким визначено податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, в сумі 16 885 грн. 10 коп.

Оскільки, зафіксовані порушення не відповідають дійсності та не ґрунтуються на фактичних обставинах, тому позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні щодо позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що містяться у письмових запереченнях (а.с. 50-54).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Виробничо - комерційне підприємство "Богема" у формі товариства з обмеженою відповідальністю зареєстровано 23.04.2007р. за адресою: вул. Архітектора Артинова, буд. 19, кв. 19, м. Вінниця, за ідентифікаційним кодом 23104831.

У період з 09.01.2014р. по 14.01.2014р. митним органом проведено невиїзну документальну перевірку з питань правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів під час митного оформлення товарів ВКП "Богема" у формі ТОВ.

Результат вказаної перевірки оформлений актом від 15.01.2014р. за № н0001/4/003871474/0023104831 (надалі - акт від 15.01.2014р.), висновки якого свідчать про те, що позивачем порушено ст. ст. 49, 58 Митного кодексу України, п. 188.1 ст. 188, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, позивачем не сплачено обов'язкових платежів в сумі 16 373 грн. 43 коп., в тому числі: ввізне мито в сумі 5 116 грн. 70 коп. та податок на додану вартість в сумі 11 256 грн.73 коп.

В подальшому, 27.01.2014р. відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення № 000003/2206, яким визначено мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в сумі 7 675 грн. 05 коп., в тому числі за основним платежем 5 116 грн. 70 коп. та 2 558 грн. 35 коп. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення - рішення № 000004/2206, яким визначено податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, в сумі 16 885 грн. 10 коп., в тому числі за основним платежем 11 256 грн. 73 коп. та 5 628 грн. 37 коп. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

З матеріалів справи слідує, що на виконання вимог даних положень, податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку ВКП "Богема" у формі ТОВ з питань правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів під час митного оформлення товарів.

Положеннями п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, що передбачає п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, за результатами проведеної перевірки та виявленими порушеннями, податковим органом в розрізі вказаних норм сформовано акт від 15.01.2014р. № н0001/4/0038717474/0023104831 та як наслідок податкові повідомлення-рішення від 27.01.2014р. за № 000004/2206 та за № 000003/2206.

Стосовно зафіксованих порушень, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали акту від 15.01.2014р., Вінницькою митницею проведено митне оформлення у митному режимі IM40 (випуск для вільного обігу) товару "м'ясо свійської птиці (курятина), без теплової обробки, без консервантів, без харчових добавок, приправ в полі блоках", задекларованого позивачем за МД № 401090000/2013/010370 від 30.05.2013р., згідно з кодом УКТ ЗЕД 0207141000.

В результаті проведеної перевірки встановлено невідповідність даних інвойса 13-DEX/0641 від 14.05.2013р., який отриманий від митного органу Республіки Польща та інвойса № S00080 від 14.05.2013р., що надавався позивачем для підтвердження митної вартості товарів під час митного оформлення МД № 401090000/2013/010370 від 30.05.2013р., стосовно ціни товару та виду валюти, у якій вона зазначена.

На підставі вказаних порушень, податковим органом встановлено факт заниження ВКП "Богема" у формі ТОВ податкового зобов'язання під час митного оформлення товару, задекларованого останнім на загальну суму 51 166 грн. 97 коп.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до контракту купівлі-продажу № 180313 від 18.03.2013р., укладеного між SART Technologies LLP (Winnigton house 2, Woodberry Grove, North Finchley, London, N12 0DR, UnitedKingdom, Великобританія) (надалі - продавець), зобов'язаний продати, а ВКП "Богема" у формі ТОВ (надалі - покупець), як покупець зобов'язаний купити 300 тон м'яса свійської птиці (курятини) подрібнене шляхом механічної обвалки курячого каркаса, заморожене, без теплової кулінарної обробки, без консервантів, без харчових добавок, приправ у полі блоках на загальну суму 300 000 дол. США. У відповідності до інвойсу № S00080 від 14.05.2013р., вартість продажу вказаного товару складає 0,48 дол. США/кг на загальну суму 10 080 дол. США.

У відповідності до CMR б/н від 20.05.2013р. та CARNET TIR XT.72724983 від 18.05.2013р., товар відвантажено на адресу покупця фірмою PPHU FL "BATROS" JIM Czyz Spalka Jawna (ul. Rampa Breska 73 22-100 Chelm, Польща) на звернення продавця - SART Technologies LLP у 19 палетах вагою нетто 21 000 кг та ввезено на митну територію України автотранспортними засобами № LC23799/ №LC2777P на умовах поставки CPT - Вінниця.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, згідно до акту від 15.01.2014р., позивачем під час здійснення митного оформлення надано: інвойс № S00080 від 14.05.2013р.; сертифікат походження № PL/MF/AF 0008543 від 18.05.2013р.; ветеринарний сертифікат на м'ясо птиці, експортоване з Федеративної Республіки Німеччина в Україну № DE 0103503-10412; сертифікат якості б/н від 13.05.2013р.; ліцензія на імпорт 001305300000004 від 28.03.2012р. (а.с. 20-23, 26, 28-38).

Судом встановлено, що на підставі зазначених документів, митним органом погоджено митну вартість товарів, що склала 11 550 дол. США.

Відповідно до п. 23 ст. 4 Митного кодексу України, під митним оформленням розуміється виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Частиною 1 статті 9 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Водночас, положення ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Тобто, імперативність даних норм полягає у тому, що митний орган під час митного оформлення може визнати митну вартість, заявлену декларантом або уповноваженою ним особою або прийняти письмове рішення про її коригування.

Як зазначено вище, під час митного оформлення товару позивачем митний орган визнав митну вартість, заявлену декларантом ВКП "Богема" у формі ТОВ в розмірі 11 550 дол. США, що також не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Визначаючись щодо наявності/відсутності виявлених порушень, судом враховано положення ст. 57 Митного кодексу України, якими встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності, що встановлено ч.4 вищевказаної статті Кодексу.

Приписи ч. 5 ст. 57 Митного кодексу України закріплюють, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи, у відповідності до ч.ч. 6, 7 ст. 57 зазначеного Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З системного аналізу даних правових норм слідує, що митна вартість може визначатись за шостим резервним методом, шляхом проведення консультацій працівників митного органу та декларанта.

В контексті зазначених норм судом встановлено, що митний орган визнав митну вартість під час здійснення митного оформлення, визначену декларантом із застосуванням шостого резервного методу на підставі звіту № ОТ-222/02 від 19.02.2013р., що підтверджується формою декларації митної вартості та складає 92 319 грн. 15 коп. Більше того, встановлено, що під час митного оформлення товарів вказана митна вартість визначена внаслідок консультацій працівників митного органу та декларанта (а.с. 55-57).

Надаючи правову оцінку виявленим порушенням, судом враховано положення Постанови Верховного Суду України від 20.02.2012р. у справі № 21-390а11, відповідно до яких, резервний метод визначення митної вартості може застосовуватися безпосередньо митним органом, який у такому випадку визначає митну вартість товару та обов'язкові платежі, а декларант не може нести відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування суми податкового зобов'язання.

В той же час, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Таким чином, якщо митний орган пропускає товар на митну територію України, то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань.

Всупереч зазначеного, Вінницька ОДПІ після визнання митним органом заявленої декларантом митної вартості, здійснила донарахування грошових зобов'язань за наслідками проведеної перевірки, що свідчить про неоднозначність та непослідовність митного органу та відповідача.

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судом також враховано той факт, що в матеріалах справи наявний письмовий запит № 7588/5/99-99-24-03-10-16 від 11.07.2013р., направлений Департаментом митної справи Міністерства доходів і зборів України до митних органів Республіки Польща, з метою перевірки заявленої митної вартості ввезеного товару. Зі змісту листа № 450000-IMPW-0712-966/13/1811/JC від 18.09.2013р. слідує, що митним органом Республіки Польща у м. Вроцлав відповідачу надано: podqlad document ZWU 13PL302040E0028380 від 18.05.2013р.; інвойс № 13-DEX/0641 від 14.05.2014р.; CARNET TIR № XT.72724983 від 18.05.2013р.; транзитний документ MRN 13PL302010143796D3; сертифікат походження № PL/MF/AF 0008543 від 18.05.2013р.; ветеринарний сертифікат на м'ясо птиці, експортоване з Федеративної Республіки Німеччина в Україну № DE 0130503-10412 від 13.05.2013р.

В ході судового розгляду справи встановлено, що єдиною правовою підставою для нарахування грошового зобов'язання позивачу слугувала невідповідність даних інвойса 13-DEX/0641 від 14.05.2013р., який отриманий від митного органу Республіки Польща, та інвойса № S00080 від 14.05.2013р., що надавався позивачем для підтвердження митної вартості товарів під час митного оформлення МД № 401090000/2013/010370 від 30.05.2013р., стосовно ціни товару та виду валюти, у якій вона зазначена. Так, відповідно до інвойса 13-DEX/0641 від 14.05.2013р., митна вартість товарів становить 13 860 євро (143 486 грн. 12 коп. за курсом 10,352534 грн./євро), тоді як митна вартість за інвойсом № S00080 від 14.05.2013р. складає 10 080 дол. США.

Однак, суд критично ставиться до даного факту, як на правову підставу для нарахування грошового зобов'язання ВКП "Богема" у формі ТОВ, оскільки під час митного оформлення товару митний орган визнав заявлену позивачем митну вартість, відтак позивач не несе відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Положення ч. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України визначають, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою, що визначено ч. 1 ст. 52 МК України.

Наявні матеріали справи та надані до суду докази свідчать про те, що позивачем дотримано порядок визначення митної вартості, тоді як факт визнання останньої митним органом підтверджує належність бази оподаткування ат спростовує виявленні порушення.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, судом також враховано той факт, що доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень податковим органом не представлено, за даних обставин, відповідачем не дотримано свого обов'язку, визначеного ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що позов слід задовольнити повністю, тим самим визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.01.2014р. за № 000003/2206 та за № 000004/2206.

Суд акцентує увагу відповідача, що у відповідності до п.п.21.1.1 п.21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що передбачає ч.2 зазначеної норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, надані позивачем, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідача, та встановлені у справі обставини підтверджують позиції позивача.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов виробничо - комерційного підприємства "Богема" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 000003/2206 від 27.01.2014р. та № 000004/2206 від 27.01.2014р.

Стягнути Державного бюджету України на користь - виробничо - комерційного підприємства "Богема" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Архітектора Артинова, б.19,к.19, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 23104831) судові витрати в сумі 182 грн. (сто вісімдесят дві гривні) 70 коп. (сімдесят копійок) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір у сумі 1 645 грн. (одна тисяча шістсот сорок п'ять гривень) 30 коп. (тридцять копійок) шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна