Рішення

від 05.03.2014 по справі 916/121/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2014 р.Справа № 916/121/13-г

Господарський суд Одеської області

У складі колегії суддів:

Головуючого судді Желєзної С.П.

Судді Рога Н.В.

Судді Малярчук І.А.

Секретаря судових засідань Князєвої К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Марінкевич М.М за довіреністю № 4 від 01.02.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Хлібодарське" до виробничої фірми „Сузір'я" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 203 525,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хлібодарське" (далі по тексту - ТОВ „Хлібодарське") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до виробничої фірми „Сузір'я" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ВФ ТОВ „Сузір'я") про стягнення заборгованості в сумі 203 525 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 24/10/01 від 24.10.2011р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

В процесі розгляду даної справи, відповідач, заперечуючи проти позову, наголошував на тому, що позивачем згідно із листом від 18.09.2012р. за № 2 було надано ВФ ТОВ „Сузір'я" відстрочку виконання грошових зобов'язань з оплати вартості придбаної продукції, що виникли зокрема із договору № 24/10/01 від 24.10.2011р., строком до 22.08.2015р.

В свою чергу, позивач, ознайомившись із правовою позицією відповідача по даній справі, заперечував проти дійсності вищезазначеного листа від 18.09.2012р. за № 2 та наголошував, що даний документ було підписано не директором ТОВ „Хлібодарське", а іншою особою. У зв'язку з викладеним, господарським судом в порядку ст. 41 ГПК України за клопотанням позивача було призначено по даній справі судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, на вирішення якої було покладено наступні питання: визначити, чи виконаний підпис на листі № 2 від 18.09.2012р. колишнім директором ТОВ „Хлібодарське" ОСОБА_3 або іншою особою; чи нанесено відтиск печатки на лист № 2 від 18.09.2012р. печаткою ТОВ „Хлібодарське"; у випадку, якщо підпис на листі № 2 від 18.09.2012р. виконано колишнім директором ТОВ „Хлібодарське" ОСОБА_3 та скріплено відбитком автентичної печатки ТОВ „Хлібодарське", встановити, чи нанесено відтиск печатки і підпису на вказаному документі одночасно із друкуванням його тексту. Проведення вказаної судової експертизи господарським судом було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а витрати за проведення експертного дослідження покладено на ТОВ „Хлібодарське". У зв'язку із призначенням по даній справі судової експертизи, провадження у справі згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України було зупинено на час проведення експертного дослідження.

09.11.2013р. до суду надійшло повідомлення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз про неможливість проведення призначеної по даній справі судової експертизи у зв'язку із нездійсненням позивачем оплати вартості проведення експертного дослідження. З огляду на неможливість проведення судової експертизи, призначеної згідно з ухвалою від 14.06.2013р., провадження у даній справі було поновлено згідно з ухвалою від 12.11.2013р.

Після поновлення провадження у справі позивач жодного разу не з'явився в судові засідання по даній справі, незважаючи на належне його повідомлення про час та місце розгляду даної справи господарським судом, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, про причини неявки суд не повідомив. Крім того, позивачем не було висловлено будь-якої правової позиції по суті заявлених вимог з урахуванням неможливості проведення по даній справі судової експертизи.

В свою чергу, після поновлення провадження у справі відповідач повністю заперечував проти позову, наголошуючи на його безпідставності та необґрунтованості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

24.10.2011р. між ТОВ „Хлібодарське" (Продавець) та ВФ ТОВ „Сузір'я" (Покупець) було укладено договір № 24/10/01, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.4 якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю пшеницю у кількості 116 300 кг., а Покупець зобов'язується оплатити Продавцю пшеницю, що поставляється, в обумовлені строки. Покупець приймає від Продавця пшеницю, яка відповідає показникам якості ДСТУ 3768-98, доставка зерна здійснюється транспортом Продавця. Приймання та облік пшениці від Продавця здійснюється Покупцем за заліковою вагою та якістю.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 24/10/01 від 24.10.2011р. позивачем було передано у власність ВФ ТОВ „Сузір'я" товар - пшеницю 2 класу вагою 116,3 тон, загальною вартістю 203 525,00 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується наявною у матеріалах справи накладною № 111 від 24.10.2011р., яка від імені ВФ ТОВ „Сузір'я" підписана представником, повноваження якого на прийняття товарно-матеріальних цінностей підтверджувались довіреністю № 0000077 від 24.10.2011р.

Слід зазначити, що умовами договору № 24/10/01 від 24.10.2011р. сторонами по справі взагалі не було визначено моменту виникнення у Покупця обов'язку здійснити оплату вартості придбаного товару. Проте, як вбачається із матеріалів справи, листом № 2 від 18.09.2012р. позивач повідомив ВФ ТОВ „Сузір'я" про надання останньому відстрочки платежу за товар, поставлений на виконання умов низки договорів, в тому числі і договору № 24/10/01 від 24.10.2011р., строком до 22.08.2015р. Вказаний лист було підписано директором ТОВ „Хлібодарське" та скріплено печаткою даного товариства, в той час як будь-які докази, якими б спростовувався факт автентичності цього листа, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, при вирішенні питання про момент настання у відповідача обов'язку здійснити оплату вартості придбаного на виконання умов договору № 24/10/01 від 24.10.2011р. товару, господарський суд виходить із наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Положеннями ст.ст. 202, 205, 208 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. У письмовій формі належить вчиняти зокрема правочини між юридичними особами.

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони . Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на вищевикладені положення закону, господарський суд зазначає, що фіксація у листі № 2 від 18.09.2012р. факту надання позивачем відстрочки платежу за товар, придбаний на виконання умов договору № 24/10/01 від 24.10.2011р., строком до 22.08.2015р., а також прийняття відповідачем вказаної пропозиції, про що свідчать відповідні дії ВФ ТОВ „Сузір'я", свідчить про дотримання між сторонами по справі письмової форми правочину, направленого на врегулювання правовідносин щодо строків розрахунків ВФ ТОВ „Сузір'я" за придбаний товар. Таким чином, оскільки вказаний правочин, зміст якого зафіксований у листі ТОВ „Хлібодарське" № 2 від 18.09.2012р., як і договір № 24/10/01 від 24.10.2011р., було вчинено у простій письмовій формі, керуючись ст. 654 ЦК України суд доходить висновку, що сторонами по справі було погоджено перенесення розрахунків ВФ ТОВ „Сузір'я" за товар, придбаний на виконання умов даного договору, строком до 22.08.2015р.

При цьому, судом відхиляються заперечення позивача проти дійсності листа № 2 від 18.09.2012р., оскільки судова експертиза, призначена господарським судом з метою встановлення питань, чи було виконано підпис на листі № 2 від 18.09.2012р. колишнім директором ТОВ „Хлібодарське" ОСОБА_3, або іншою особою, дослідження відповідності відтиску печатки на листі автентичній печатці ТОВ „Хлібодарське" та нанесення цієї печатки і підпису на вказаному документі одночасно із друкуванням його тексту, не була проведена саме з вини ТОВ „Хлібодарське", яким не було сплачено вартість проведення вказаного експертного дослідження.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що на момент пред'явлення даного позову у ВФ ТОВ „Сузір'я" не настав строк виконання обов'язку здійснення оплати вартості товару, придбаного на виконання умов договору № 24/10/01 від 24.10.2011р., в сумі 203 525,00 грн., а також враховуючи положення ст. 1 ГПК України щодо можливості судового захисту виключно тих прав, які на момент пред'явлення позову є порушеними, господарський суд доходить висновку про необгрунтованість пред'явлених ТОВ „Хлібодарське" позовних вимог, що унеможливлює їх задоволення господарським судом.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 207, 208, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 654, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст. 181 ГК України господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволення позову ТОВ „Хлібодарське" про стягнення із ВФ ТОВ „Сузір'я" заборгованості за придбаний товар в сумі 203 525,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 207, 208, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 654, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 12.03.2014р.

Головуючий суддя С.П. Желєзна

Суддя Н.В. Рога

Суддя І.А. Малярчук