Ухвала

від 20.02.2014 по справі 666/5931/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/157/14 Головуючий у І інстанції Войцеховська Я.В.

Категорія 53 Доповідач: Воронцова Л.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року лютого місяця 20 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П. Суддів:Воронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. при секретарі:Калюжному О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Херсонські меблі» на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до приватного підприємства «Херсонські меблі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

В вересні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 11 січня 2013 року по 26 червня 2013 року він працював у відповідача на посаді керівника зборки. У зв'язку з не виплатою заробітної плати звільнився за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Остаточний розрахунок з ним у день звільнення не було проведено в сумі 6 775,10 грн. через відсутність коштів. Відповідач також повинен був виплатити компенсацію за невикористану відпустку в сумі 483,90 грн. Не виплатою йому заробітної плати в продовж роботи у відповідача та звільнення з цих підстав призвели до суттєвих душевних страждань, втрати соціального благополуччя, можливості забезпечувати родину та вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, що заподіяло моральну шкоду, яку він оцінює у 3 000 грн.

Крім того, роботодавець зобов'язаний сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.06.2013 року по 20.09.2013 року в сумі 6 132 грн.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь вище зазначені суми.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства «Херсонські меблі» на користь ОСОБА_5 6 775 грн. 10 коп. у рахунок погашення заборгованості по заробітній платі за період з 11.01.2013 року по 26.06.2013 року, 6 132 грн. - середнього заробітку за затримку розрахунку за період з 26.06.2013 року по 20.09.2013 року, 300 грн. моральної шкоди, розподілено витрати по сплаті судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати на користь ОСОБА_5 за один місяць.

В апеляційній скарзі на рішення суду ПП «Херсонські меблі», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне визначення розміру заробітної плати ОСОБА_5, суперечності мотивувальної і резолютивної частини рішення суду щодо періоду заборгованості з виплати заробітної плати, не відповідність визначення середнього заробітку позивача за затримку розрахунку, нормам і матеріального права, яка регулює дане питання, відсутність доказів та підстав стягнення моральної шкоди, просило рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, згідно наказу №5 від 11.01.2013 року ОСОБА_5 був прийнятий на посаду керівника зборки ПП «Херсонські меблі».

26 червня 2013 року позивач звільнився з займаної посади, при цьому ні в день звільнення, ні на момент звернення з позовом до суду належних йому від підприємства розрахункових не отримав.

Тому, суд І інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5, стягнувши з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 6 775,10 грн., середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26.06.2013 року по 20.09.2013 року в сумі 6 132 грн. та моральну шкоду в сумі 300 грн.

Доводи апеляційної скарги ПП «Херсонські меблі» стосовно наявності суперечностей у рішенні суду щодо періоду заборгованості з виплати заробітної плати та підтвердження довідками ДПА та Управління Пенсійного Фонду України в м. Херсоні нарахування ОСОБА_5 заробітної плати, а отже отримання ним доходу підлягають відхиленню, як такі, що не ґрунтуються на законі, і висновки суду не спростовують.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування (спростування доводів позивача) у трудових правовідносинах лежить на відповідачу.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що заробітна плата працівникам підприємства виплачується згідно відомостей на виплату грошей. Разом з тим, згідно відомостей на виплату грошей працівникам підприємства за квітень-червень 2013 року, підпис ОСОБА_5 про отамання ним коштів відсутній /а.с. 41-44/.

Довідки ДПА України у м. Херсоні та пенсійного Фонду України щодо доходів ОСОБА_5 в січні-червні 2013 року та перерахування з них обов'язкових платежів, не є доказами отримання позивачем вказаних сум, а отже не можуть прийматися судом як належні і допустимі докази про виплату позивачу у період його роботи на підприємстві заробітної плати /а.с. 7,15/.

Разом з тим, як вбачаться з акту перевірки Державної інспекції України з питань праці додержання ПП «Херсонські меблі» законодавства про працю від 17.09.2013 року, проведеної за результатами скарги ОСОБА_5 до прокуратури, протоколу від 17.09.2013 року ДІУПП про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 41 ч. 1 КУпАП відносно в.о. директора ПП «Херсонські меблі», ОСОБА_5 не виплачено заробітну плату за період роботи з січня по червень 2013 року в сумі 7 272,46 грн. /а.с. 22,33-40/. Представник відповідача підтвердив, що на підставі адміністративного протоколу його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Постанову він не оскаржував і вона набрала чинності.

Згідно довідки відповідача про заробітку плату ОСОБА_5 з січня 2013 року по червень 2013 року, йому було нараховано з урахуванням обов'язкових платежів 8 531,33 грн., однак доказів виплати заробітної плати позивачу не надано /а.с. 78/.

Посилання суду в мотивувальній частині рішення на протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6, що заробітна плата ОСОБА_5 не виплачена за період з 15.04.2013 року по 26.06.2013 року не спростовує фактичної заборгованості підприємства позивачу за січень-червень 2013 року, оскільки протокол відображав порушення на підприємстві у період роботи ОСОБА_6, тобто з 15.04.2013р.

Посилання апелянта на неправильність застосування при розрахунку судом середнього заробітку за затримку розрахунку позивачу норми матеріального права, а саме необхідності застосування п. 2 ч. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, підлягають відхиленню, як такі, що спірні правовідносини не регулюють.

Так, ч.2 п. 2 розділу ІІ Порядку, передбачає період, за яким обчислюється середня заробітна плата для оплати часу: щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки , додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або для виплати компенсації за невикористані відпустки.

Однак дана норма не включає оплати за затримку розрахунку при звільненні.

З огляду на зазначене, суд І інстанції підставно застосував до спірних правовідносин ч. 3 п.2 розділу ІІ Порядку.

Посилання апелянта на не надання позивачем доказів наявності завданої йому моральної шкоди підлягають відхиленню як безпідставні, оскільки факт порушення відповідачем законодавства про працю, а саме: не проведення щомісячної оплати праці ОСОБА_5 двічі на місяць, як-то передбачено ст. 115 КЗпП України, та не проведення остаточного розрахунку з ним у день звільнення - ст. 116 КЗпП, є підставою для відшкодування працівникові заподіяної моральної шкоди. ОСОБА_5, як голова сімейства, як батько неповнолітньої доньки /а.с. 12,13/, на якого покладено обов'язок по утриманню своєї дитини, за весь період його роботи у відповідача з 11.01.2013 року по 26.06.2013 року, заробітної плати не приносив, утримання своїй сім'ї не надавав.

Крім того, слід зазначити, що сума моральної шкоди, стягнутої з відповідача судом на користь позивача є символічною.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, не містять нових фактів чи засобів доказування, висновки суду не спростовує і підлягає відхиленню, а рішення суду законне і обґрунтоване - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

У ХВ А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Херсонські меблі» відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя: (підпис) Л.П.Воронцова

З оригіналом згідно.

Копія ухвали оформлена 20 лютого 2014 року

Ухвала набрала законної сили 20 лютого 2014 року

Суддя: Л.П.Воронцова

Секретар

судового засідання О.О.Калюжний