Рішення

від 13.03.2014 по справі 463/5378/13-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

2/463/290/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Мармаша В.Я.

при секретарі - Магеровській Ю.Я.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст», ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, суд, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів, який в ході судового розгляду справи уточнив, та остаточно просив стягнути з останніх солідарно суму боргу за договором позики грошових коштів від 10.06.2011р., що складається із суми позики в розмірі 236800 грн., пені в розмірі 864320 грн. та 3% річних від суми прострочення виконання зобов'язання в розмірі 17224,77 грн. Позов мотивує тим, що відповідачем ТзОВ «Контекст» було одержано від нього в борг гршові кошти в сумі 236800 грн., які останній зобов'язувався повернути до 10.09.2011р., однак свого зобов'язання досі не виконав. В забезпечення виконання зобов'язання за договором позики із відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки від 10.06.2011р., відповідно до якого останній відповідає у повному обсязі за зобов'язаннями боржника. Незважаючи на неодноразові звернення позивача, відповідачі борг за договором позики не погасили й такий станом на дату пред'явлення позову становить заявлену ціну позову.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав із аналогічних викладеним у позовній заяві підстав, додатково пояснивши, що представлені представником відповідача копії квитанцій про сплату грошових коштів на користь позивача не мають відношення до виконання договору позики грошових коштів від 10.06.2011р., а стосуються інших правовідносин між позивачем та ОСОБА_6, які підтверджуються іншою борговою розпискою. Стосовно не відповідності вимог про стягнення пені в частині визначення її розміру у договорі позики вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» вказав, що зазначений Закон до правовідносин за участю позивача як фізичної особи не застосовується, про що констатовано у рішенні КСУ 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечив, пояснивши, що вимоги до відповідача ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки строк виконання зобов'язання за договором позики наступив 10.09.2011р., з вимогою до неї щодо погашення заборгованості за договором позики позивач до моменту пред'явлення позову до суду не звертався, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України договір поруки вважається припиненим. Стосовно вимог до відповідача ТзОВ «Контекст», то такі повинні бути зменшені на суму заборгованості, погашену відповідачем ТзОВ «Контекст», з приводу чого представив відповідні квитанції, а також на суму пені, розмір якої повинен відповідати вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Представник відповідача ТзОВ «Контекст» у судове засідання з невідомих причин повторно не з'явився. З врахуванням наявних у справі доказів суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст. 215 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з нотаріально посвідченого договору позики грошових коштів від 10.06.2011р., відповідачем ТзОВ «Контекст» було одержано в борг від позивача 236800 грн. безвідсотково, які останній зобов'язався повернути до 10.09.2011р.

У відповідності до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором. Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак свого зобов'язання, як випливає із пояснень сторін, відповідач досі не виконав. Доказів протилежного останнім не подано, обставина щодо повернення частини грошових коштів із посиланням на представлені представником відповідача копії квитанцій є непідтвердженою, оскільки платником грошових коштів у більшості з них є фізичні особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, а не позивальник ТзОВ «Контекст», а одержувачем грошових коштів значиться фізична особа ОСОБА_8, а не позивач. Крім того, як вбачається із пояснень представника позивача, які підтверджуються копією боргової розписки від 30.11.2012р. у позивача із фізичною особою ОСОБА_6 існують інші боргові правовідносини, які не мають відношення до виконання умов нотаріально посвідченого договору позики грошових коштів від 10.06.2011р. Так само відсутні будь-які обгрунтування, яке відношення до виконання умов нотаріально посвідченого договору позики грошових коштів від 10.06.2011р. має розписка про отримання грошових коштів від ТзОВ «Контекст» фізичною особою ОСОБА_9 чи Повним товариством «Ломбард Копійка ТзОВ «Укр.Концепт-Кар» і ПП «ІД» (код ЄДРПОУ 36739166).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пунктом 4 договору позики грошових коштів від 10.06.2011р. передбачено, що у разі неповернення боргу в сумі і строки, передбачені договором, позивальник зобов'язаний сплатити відповідну суму та сплатити пеню в розмірі 1% від суми позики за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Заперечення представника відповідача з приводу невідповідності вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» п. 4 кредитного договору, що встановлює пеню в розмірі, більшому подвійної облікової ставки НБУ, а саме в розмірі 1% від суми позики за кожний день прострочення, суд вважає необґрунтованими, оскільки Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», як вбачається із Преамбули до нього, поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, й не може бути застосований до правовідносин із фізичною особою. Відповідне тлумачення дано у рішенні КСУ 11 липня 2013 року № 7-рп/2013: в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці). Крім того, відповідальність відповідача ТзОВ «Контекст» у вигляді сплати пені у відповідному розмірі безпосередньо обумовлена умовами договору позики, що в даному випадку є реалізацією принципу свободи договірних відносин сторін, закріпленого у ст. 3 ЦК України.

Взятих на себе зобов'язань, відповідач ТзОВ «Контекст» не виконав, у зв'язку з чим станом на дату пред'явлення позову виникла заборгованість, що складається із основного боргу - суми позики в розмірі 236800 грн., яка на даний час є неповернутою, 17224,77 грн. 3 % річних та 864320 грн. пені (за один рік) згідно з п. 4 договору позики грошових коштів від 10.06.2011р., що підтверджується розрахунком заборгованості складеним позивачем. Вказані розрахунки складені у відповідності до умов договору та вимог ЦК України.

Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. З матеріалів справи вбачається, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, а тому виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що розмір пені слід зменшити до розміру основного боргу - 236800 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Поручителем за договором позики згідно договору поруки від 10.06.2009р. виступила відповідач ОСОБА_4 П. 3.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги. Всупереч вказаному положенню, як встановлено судом, позивач не звертався до відповідача ОСОБА_4 як до поручителя із досудовою вимогами про повернення заборгованості за договорлм позики.

Крім того, п. 2.2. договору поруки чітко визначено, що строк основного договору становить 10.09.2011р.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання відповідача ОСОБА_4 за договором поруки від 10.06.2009р. слід вважати припиненим, у зв'язку з чим позовні вимоги до неї є безпідставними.

З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ТзОВ «Контекст» на користь позивача заборгованість в розмірі 490824,77 грн., що складається із суми позики в розмірі 236800 грн., пені в розмірі 236800 грн. та 3% річних від суми прострочення виконання зобов'язання в розмірі 17224,77 грн., а також 1510,25 грн. сплаченого позивачем судового збору в частині задоволених позовних вимог (43,89 %).

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 169, 212, 213, 214, 215, 225, 226 ЦПК України, ст.ст. 541, 543, 549, 612, 625, 1048, 1049 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст» на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики грошових коштів від 10.06.2011р. в розмірі 490824,77 грн., що складається із суми позики в розмірі 236800 грн., пені в розмірі 236800 грн. та 3% річних від суми прострочення виконання зобов'язання в розмірі 17224,77 грн.

В решті вимог - відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст» на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 1510,25 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області в порядку і строки передбачені ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя Мармаш В.Я.