Рішення

від 27.02.2014 по справі 1309/2-1829/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1309/2-1829/10 Головуючий у 1 інстанції: Грищук В.О.

Провадження № 22-ц/783/12/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія:28

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя- Шумська Н.Л.

судді: Мацей М.М., Шандра М.М.

секретар: Олексів О.А.

особи які беруть участь у справі: представники ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4, ТзОВ Фірма «Вектор-Х» до ТзОВ «Галсантек» про стягнення заборгованості за договором підряду та за зустрічним позовом ТзОВ «Галсантек» до ОСОБА_4, ТзОВ Фірма «Вектор-Х», за участю третьої особи без самостійних вимог - ЗАТ «Львівський керамічний завод», про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 лютого 2010 року у первісному позові ОСОБА_4, ТзОВ Фірма «Вектор-Х» до ТзОВ «Галсантек» про стягнення заборгованості за договором підряду відмовлено; зустрічний позов ТзОВ «Галсатек» до ОСОБА_4, ТзОВ Фірма «Вектор-Х», за участю третьої особи без самостійних вимог - ЗАТ «Львівський керамічний завод», про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності на нерухоме майна задоволено; зобов»язано ОСОБА_4 повернути ТзОВ «Галсантек» інвентаризаційні справи на цех сантехкераміки ліл. «Г-1», г-4; г1- 3 ; гІІ -1 ; гІІІ-1 ; гІV -1 ; гV- 2 ; гVI -2 загальною площею 26 153, 9 кв.м., механічну майстерню літ. «Д-2» загальною площею 384,7 кв.м., котельню літ « 1-3» загальною площею 385,2 кв. м., склад літ. «Л-4» зальною площею 2596,3 кв.м. трансформаторну підстанцію літ. «ЖІІ -1» загальною площею 68,4 кв.м., навіс літ «Ф» загальною площею 347,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на транспортно-оздоровчий комплекс літ «А-2» загальною площею 677,5 кв.м., склад літ. «Б-1» загальною площею 128,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; зобов»язано ТзОВ Фірма «Вектор-Х» повернути ТзОВ «Галсантек» цех сантехкераміки ліл. «Г-1», г-4; г1- 3 ; гІІ -1 ; гІІІ-1 ; гІV -1 ; гV- 2 ; гVI -2 загальною площею 26 153, 9 кв.м., механічну майстерню літ. «Д-2» загальною площею 384,7 кв.м., котельню літ « 1-3» загальною площею 385,2 кв. м., склад літ. «Л-4» зальною площею 2596,3 кв.м. трансформаторну підстанцію літ. «ЖІІ -1» загальною площею 68,4 кв.м., навіс літ «Ф» загальною площею 347,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на транспортно-оздоровчий комплекс літ «А-2» загальною площею 677,5 кв.м., склад літ. «Б-1» загальною площею 128,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; визнано за ТзОВ «Галсантек» (м.Львів, вул. Сяйво, 12 ідентифікаційний код юридичної особи - 36152558) право власності на цех сантехкераміки ліл. «Г-1», г-4; г1- 3 ; гІІ -1 ; гІІІ-1 ; гІV -1 ; гV- 2 ; гVI -2 загальною площею 26 153, 9 кв.м., механічну майстерню літ. «Д-2» загальною площею 384,7 кв.м., котельню літ « 1-3» загальною площею 385,2 кв. м., склад літ. «Л-4» зальною площею 2596,3 кв.м. трансформаторну підстанцію літ. «ЖІІ -1» загальною площею 68,4 кв.м., навіс літ «Ф» загальною площею 347,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на транспортно-оздоровчий комплекс літ «А-2» загальною площею 677,5 кв.м., склад літ. «Б-1» загальною площею 128,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржено Львівською міською радою. В апеляційній скарзі вказує, що оскаржуване рішення в частині визнання права власності на спортивно-оздоровчий комплекс літ. «А-2» загальною площею 677, 5 кв.м., склад літ. «Б-1» загальною площею 128,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 прийнято з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що ухвалою Львівської міської ради від 24.12.1998 року №113 «Про прийняття до комунальної власності Львівської міської ради будівель дошкільних виховних закладів №№ 36, 48, 49, 50, 65, 68, 72, 84, 90, 141, 142, 174» встановлено, що власником, зокрема, на будівлю дошкільного закладу №90 по вул. Сластіона, 3 є Львівська міська рада. Ухвалу прийнято керуючись ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» на виконання Постанови КМУ від 19.02.1996 року №222 «Про поетапну передачу до комунальної власності об»єктів соціальної інфраструктури, які належать суб»єктам підприємницької діяльності» з метою збереження мережі освітніх установ. Таким чином, суд вирішив питання про права та обов»язки Львівської міської ради без її участі. Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 лютого 2010 року в частині визнання права власності за ТзОВ «Галсантек» (м.Львів, вул. Сяйво, 12 ідентифікаційний код юридичної особи - 36152558) спортивно-оздоровчого комплексу літ. «А-2» загальною площею 677, 5 кв.м., склад літ. «Б-1» загальною площею 128,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первинним позовом ОСОБА_4 звернувся до Залізничного районного суду м.Львова з позовом до ТЗОВ Фірма «Вектор-Х» та до ТЗОВ «Галсантек» про стягнення суми за договором підряду.

У справі заявлено зустрічний позов ТЗОВ «Галсантек» до ОСОБА_4 про зобов»язання повернення інвентаризаційної справи та до ТЗОВ «Вектор-Х» про зобов»язання повернути об»єкти нерухомого майна по АДРЕСА_2, а також про визнання за ТзОВ «Галсантек» права власності на об»єкти нерухомого майна по АДРЕСА_2

Задовольняючи зустрічний позов та визнаючи право власності на нерухоме майно за ТЗОВ «Галсантек», суд першої інстанції покликається на законність набуття такого права на підставі передачі ЗАТ «Львівський керамічний завод» майна до статутного фонду ТЗОВ «Галсантек», що стверджується протоколом загальних зборів акціонерів ЗАТ від 24.07.2008року, протоколами зборів учасників, засідання Комісії та правління ЗАТ «Львівський керамічний завод» у 2008році, актами передачі-приймання нерухомого майна як внеску до статутного капіталу від 23.10.2008року між ЗАТ «Львівський керамічний завод» та ТЗОВ «Галсантек».

Однак, суд першої інстанції прийшов до висновку про законність набуття права власності на нерухоме майно за ТЗОВ «Галсантех» через неповне з»ясування обставин, що мають значення у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є самостійними підставами для скасування рішення суду.

Висновок суду першої інстанції про набуття права власності ТЗОВ «Галсантек» на нерухоме майно ЗАТ «Львівський керамічний завод» по АДРЕСА_2 не ґрунтується на законі та доказах у справі.

Набуття права власності на нерухоме майно за закритим акціонерним товариством «Львівський керамічний завод» в порядку приватизації доводилося наказом Фонду державного майна України по Львівській області №89 від 25.02.994року про перетворення в процесі приватизації Львівського керамічного заводу у відкрите акціонерне товариство на підставі Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (а.с.44), наказом №1718 від 21.11.1997року про завершення приватизації ВАТ «Львівський керамічний завод».

На час виникнення спірних правовідносин щодо набуття майна ТЗОВ «Галсантек» був чинним ЦК України, норми якого належить застосовувати при вирішенні спору судом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК).

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, відповідно до ч.2 ст.319 ЦК України, які не суперечать закону.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, відповідно до ст.182 ЦК, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов»язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Підприємство, згідно ст.191 ЦК, є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, право на торгівельну марку.

Частиною 3 ст.191 ЦК передбачено, що підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Також, відповідно до положень чинного законодавства (а саме ст. 115 ЦК, ст. 13 ЗУ «Про господарські товариства») внеском до статутного капіталу, серед іншого, може бути нерухоме майно (зокрема, будівлі, споруди). При цьому нерухомість виступає предметом вкладу до статутного капіталу у разі дотримання таких умов: 1) майно може бути відчужене ; 2) воно має грошову оцінку, 3) майно має належати учаснику (засновнику) на праві власності. Статутний капітал складається з внесків його учасників, а його розмір дорівнює сумі вартості таких вкладів (ст. 144 ЦК).

Кожен внесок повинен бути оцінений належним чином. За загальним правилом (згідно з ч. 2 ст. 115 ЦК) грошова оцінка вкладу здійснюється за згодою учасників (засновників товариства), крім випадків, коли проведення оцінки майна є обов'язковим (наприклад, при визначенні вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою чи часткою комунального майна (ст. 7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»)). Оцінка оформляється відповідним актом оцінки і прийому - передачі, що, зокрема, підтверджується листом Держкомпідприємництва від 14.09.2004 р. № 6279.

Однак передбаченої законом оцінки майна при внесенні до статутного фонду не проводилось, докази в матеріалах справи відсутні.

У ч. 1 ст. 115 ЦК зазначено, що товариство стає власником нерухомого майна, переданого йому учасниками у якості внеску до статутного капіталу. Але момент придбання ТОВ права власності на нерухоме майно обумовлений не підписанням акту прийому - передачі, який тільки підтверджує виконання засновниками своїх зобов'язань, а саме державною реєстрацією права власності на нерухоме майно (в тому числі враховуючи вимоги, встановлені ст. 182 ЦК).

Момент набуття ТОВ права власності на нерухоме майно обумовлений саме державною реєстрацією права власності на нерухоме майно.

Реєстрація права власності регулюється, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952 - IV . Норми цього закону передбачають обов»язковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема права власності. На підтвердження виникнення права власності на нерухоме майно, відповідно до ст.ст.3, 4, 18 цього Закону, видається свідоцтво про право власності. На час виникнення спірних правовідносин (2008 рік) державну реєстрацію права власності на нерухоме майно здійснювали комунальні підприємства Бюро технічної інвентаризації на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 07.02.2002року №7/5.

Для здійснення процедури внесення нерухомого майна акціонерного товариства «Львівський керамічний завод» до статутного фонду іншого товариства необхідна була наявність документів, що підтверджують виникнення права власності у акціонерного товариства на це майно та підтвердження проведення державної реєстрації.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази державної реєстрації права власності на нерухоме майно по вул. Сластіона, 3 в м.Львові за ЗАТ «Львівський керамічний завод». За відсутності державної реєстрації нерухомого майна юридична особа не вправі була його відчужувати в будь-який спосіб.

Отже ЗАТ «Львівський керамічний завод» не мав права на час вчинення такого правочину вносити до статутного капіталу ТЗОВ «Галсантек» нерухоме майно, яке не було за ним зареєстроване на праві власності відповідно до діючого на той час порядку державної реєстрації.

Процедура державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, внесеного в якості внеску до статутного капіталу ТОВ, складається з подачі заяви про реєстрацію разом з необхідними документами, прийняття рішення про державну реєстрацію та внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Потрібно відзначити, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачається, що у разі внесення до статутного капіталу об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками) ТОВ надається свідоцтво про право власності на нерухоме майно. У свою чергу, вищевказане свідоцтво видається органами державної реєстраційної служби, за результатами розгляду поданої заяви про державну реєстрацію та доданих до нього документів. У цьому випадку саме свідоцтво про право власності на нерухоме майно виступає документом, на підставі якого і проводиться відповідна державна реєстрація.

Як вбачається зі змісту статуту ТзОВ «Галсантек» (а.с.59-66) в розділі 6 «статутний капітал, засновники та учасники» у товаристві створюється статутний капітал, який складається з вартості його вкладів та розмір якого становить 60 000 грн. (п.6.1 статуту). Учасником зазначено Закрите акціонерне товариство «Львівський керамічний завод» м.Львів, вул.Сяйво, 12 код ЄДРПОУ: 00293605, грошовий вклад 10 242 грн. У статуті відсутня інформація про внесення до статутного капіталу ТзОВ «Галсантек» учасником ЗАТ «Львівський керамічний завод» внеску в вигляді нерухомого майна. Крім того, розмір вказаного внеску та вартість спірного нерухомого майна не співмірні.

Зазначені обставини свідчать про відсутність належних та допустимих доказів внесення до статутного капіталу ТзОВ «Галсантек» нерухомого майна ЗАТ «Львівський керамічний завод» і відповідно об»єкту нерухомого майна спортивно-оздоровчого комплексу по вул.Сластіона,3 в м.Львові.

Необхідно відзначити, що на підставі системного аналізу норм Цивільного Кодексу України, враховуючи, що внесення юридичною особою власного майна до статутного фонду іншої юридичної особи є правочином, відповідно до ст.202 ЦК, правочин щодо нерухомого майна, згідно ч.1ст.210 ЦК України, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Підсумовуючи проаналізовані обставини справи та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, враховуючи межі апеляційного оскарження, про відсутність законних підстав для набуття права власності на нерухоме майно - будівлю по вул.Сластіона.3 в м.Львові товариством з обмеженою відповідальністю «Галсантек» і відповідно незаконність рішення суду першої інстанції про визнання права власності за ТзОВ «Галсантех» на спортивно-оздоровчий комплекс літ. «А-2».

Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта Львівської міської ради щодо порушеного права через не залучення до участі у справі органу місцевого самоврядування, зважаючи на чинну ухвалу Львівської міської ради від 24.12.1998року №113 Про прийняття до комунальної власності Львівської міської ради будівель дошкільних виховних закладів № 36, 48, 49, 50, 65, 68, 72, 84, 90 (спірний об»єкт) , 141, 142, 174. В ухвалі йдеться про встановлення власником на ці будівлі дошкільних виховних закладів - Львівську міську раду.

Ухвала №113 базується на нормах Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанові КМУ №222 від 19.02.1996року Про поетапну передачу до комунальної власності об»єктів соціальної інфраструктури, які належать суб»єктам підприємницької діяльності», введених з метою збереження мережі освітніх установ.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти , спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Погоджується також колегія суддів з правовою позицією Львівської міської ради щодо відсутності законних підстав для зміни статусу будівлі на спортивно-оздоровчий комплекс, враховуючи перелік нерухомого майна, що передається відкритому акціонерному товариству «Львівський керамічний завод», в якому під №105 вказана будівля дитячого садка по вул. Сяйво,12 в м.Львові (а.с.46). Вулиця Сяйво 12 у переліку зазначена для усіх будівель майнового комплексу Львівського керамічного заводу.

Приватизація державного підприємства «Львівський керамічний завод» здійснювалась відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна». Приватизації не підлягали об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. До об»єктів, які мають загальнодержавне значення Закону відносить об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема: об'єкти культури, мистецтва, архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнонаціонального значення; об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відтак у Законі існувала пряма заборона приватизації об»єктів освіти, до яких відносяться заклади дошкільної освіти - садочки.

Спірний об»єкт нерухомого майна - будівля садочку №90 по вул. Сластіона, 3 (Сяйво,12) в м.Львові належала на праві повного господарського відання державному підприємству «Львівський керамічний завод», перебувала у державній власності і фінансувалось з коштів держави, тому приватизації при акціонуванні не підлягала.

Постановою ВРУ від 04.03.2004року Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан збереження об'єктів соціально-культурного призначення в процесі приватизації та цільового їх використання у післяприватизаційний період з метою істотного поліпшення забезпеченості об'єктами соціально-культурного призначення населення регіонів та територіальних громад з урахуванням їх демографічних особливостей заборонено закриття, ліквідацію та перепрофілювання культурно-освітніх закладів на територіях міст, селищ, сіл, де не забезпечується надання ними послуг населенню на рівні соціальних стандартів, передбачених законодавством. Зобов»язано вжити заходів щодо збереження і передачі в управління органів місцевого самоврядування об'єктів соціально-культурного призначення. Фонд державного майна України та органам місцевого самоврядування зобов»язано при проведенні реорганізації підприємств та/або приватизації цілісних майнових комплексів підприємств (установ, закладів) забезпечити передачу наявних у них об'єктів соціально-культурного призначення в управління органам місцевого самоврядування та в комунальну власність або спільну власність територіальних громад для їх цільового використання; забезпечити приймання в управління об'єктів соціально-культурного призначення та їх цільове використання в інтересах населення відповідних регіонів та територіальних громад з метою надання послуг населенню на рівні соціальних стандартів, передбачених законодавством.

Оскільки чинною Постановою встановлено заборону на перепрофілювання культурно-освітніх закладів, ЗАТ «Львівський керамічний завод» не вправі був проводити перепрофілювання дошкільного навчального закладу у спортивно-оздоровчий комплекс. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що у передбаченому законом порядку перепрофілювання цього дошкільного навчального закладу не здійснювалось.

За ст.4 ЦК УРСР (1963) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законом. Оскільки приватизація дошкільних закладів освіти за Законом заборонялась, акціонерне товариство не могло у законний спосіб в процесі приватизації набути право власності на це майно.

Апеляційний суд також звертає увагу на відмінність учасників правовідносин, так як наказом ФДМУ у Львівській області від 25.02.1994 року перетворено з державного підприємства у відкрите акціонерне товариство «Львівський керамічний завод», а стороною у справі виступає закрите акціонерне товариство «Львівський керамічний завод».

Апеляційним судом також виявлено порушення норм процесуального права, які в сукупності призвели до неправильного вирішення позову і є самостійними підставами для скасування рішення суду.

Відповідно до ч.2ст.118 ЦПК України, позивач має право об»єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов»язаних між собою.

Зустрічний позов, за ч.2ст.123 ЦПК, приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов»язані і їх спільний розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватись, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на відмінність правовідносин за первинним позовом та зустрічним, а саме про визнання права власності на об»єкти нерухомого майна. Не вирішив у передбаченому законом порядку за ч.3ст.123 ЦПК, шляхом постановлення ухвали, питання об»єднання зустрічного позову в одне провадження з первісним позовом.

У порушення ст.212 ЦПК суд не провів належної оцінки доказів, їх взаємний зв»язок в сукупності, не встановив обставин, що мають значення у справі. Не доводиться матеріалами справи наявність спору про право власності на нерухоме майно між сторонами за зустрічним позовом, який, крім того, вирішено судом не у спосіб, передбачений законом.

У зв»язку з порушенням ст.ст. 10, 213-214 ЦПК суд першої інстанції не встановив обставин, що мають значення у справі, не визначив правовідносини сторін та норми права, які регулюють ці правовідносини, не вирішив питання залучення до участі у справі державного органу приватизації та органу місцевого самоврядування, не сприяв повноті та всебічності з»ясування обставин справи. На стадії апеляційного розгляду така можливість виправлення недоліків розгляду втрачена.

Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові від 24.10.2008року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» п17, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції з'ясував, що не враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; не підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та не доведені вони; висновки суду не відповідають встановленим фактам; не дотримано норми матеріального й процесуального права.

Підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. При цьому суд виходить з того, що:

- неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, слід вважати неправильне визначення предмета доказування чи не з'ясування обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, або інших фактичних даних (пропущення строку позовної давності тощо), неправильну кваліфікацію правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин тощо;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце у випадках зазначення у судовому рішенні певних обставин (фактів), які не підтверджені доказами, їх недостатність, недостовірність та (або) суперечливість, відсутність мотивів прийняття чи неприйняття доказів тощо;

- невідповідність висновків суду обставинам справи вважається у тому разі, якщо останні встановлені судом повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено неправильно.

- порушення або неправильне застосування матеріального чи процесуального права має місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або неправильного витлумаченого закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення.

Відтак колегія суддів вважає наявними усі з перерахованих у ч.1ст.309 ЦПК підстав для скасування рішення суду. Рішення Залізничного районного суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості і підлягає скасуванню в межах оскарження з ухваленням нового рішення про відмову у позові ТЗОВ «Галсантек» про визнання права власності на будівлю «А-2» спортивно-оздоровчий комплекс адреса Сластіона, 3 в м.Львові.

Керуючись ст.ст. 303, п.2ч.1ст.307, ч.1ст.309, ч.2ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 16.02.2010року скасувати в частині визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «Галсантек» (м.Львів, вул.Сяйво,12 ідентифікаційний код юридичної особи 36152558) права власності на спортивно-оздоровчий комплекс літ. «А-2» загальною площею 677,5 кв. м. по вул. Сластіона, 3 в м.Львові, ухвалити нове рішення про відмову у позові в цій частині.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення й може бути оскаржене протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Шумська Н.Л.

Судді: Мацей М.М.

Шандра М.М.