Рішення

від 11.03.2014 по справі 908/39/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/1/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

11.03.2014 Справа № 908/39/14

за позовною заявою: приватного малого підприємства фірма "Ялос", 69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 25

до відповідача 1: приватного підприємства "МКЗ Груп", 79000, Запорізька обл., Запорізький район, с. Світанок, вул. Українська, 23а

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж", 69104, м. Запоріжжя, вул. Ситова, 11, кв. 32

про визнання договору удаваним та вчиненим для приховання іншого договору

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Васильченко О.І., довіреність від 10.01.14 № 10/14

Волошина Є.В., довіреність від 25.02.14 б/н

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

09.01.14 до господарського суду звернулось приватне мале підприємство фірма "Ялос" (далі - ПМПФ "Ялос") з позовною заявою від 09.01.14 № 01/14 до приватного підприємства "МКЗ Груп" (позивач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" (позивач 2) про визнання договору відступлення права вимоги від 05.01.13 удаваним та таким, що вчинено сторонами для приховання договору факторингу.

09.01.14 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ПМПФ "Ялос" від 09.01.14 № 01/14 до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 09.01.14 судом порушено провадження у справі № 908/39/14, якій присвоєно № провадження 17/1/14, судове засідання призначено на 27.01.14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалами від 27.01.14 та від 03.03.14 у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників відповідачів 1, 2 судом розгляд справи було відкладено на 03.03.14 та 11.03.14 відповідно.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні 11.03.14, на підставі ст. ст. 82 1 , 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача роз'яснено, коли буде складено повне рішення.

Позивач обґрунтовував свої вимоги ст. ст. 1077, 235 ЦК України, пояснював наступне. 07.12.11 між сторонами у справі укладено договір про надання тимчасової повертаємої допомоги №14, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" (надалі ТОВ "Юженергомонтаж") надало ПМПФ "Ялос" грошові кошти в розмірі 397 000 грн., а позивач зобов'язався повернути вказану суму у строки та порядку, передбаченому договором. 05.01.13 між відповідачами у цій справі укладено договір факторингу та відступлення права вимоги. Позивач вказує, що за умовами договорів факторингу та відступлення права вимоги дати цих договорів, сторони та підстави виникнення первісного боргу є ідентичними. Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.13, яке набрало законної сили, договір факторингу від 05.01.13 визнано недійсним. При цьому, оскаржуваний договір відступлення права вимоги не відповідає договірній конструкції договору відступлення права вимоги в розумінні фінансування під відступлення права грошової вимоги, а натомість містить всі притаманні ознаки договору факторингу. З огляду на вище викладене, позивач вважає, що відповідачі 1, 2 намагаються під договором відступлення права вимоги приховати договір факторингу. У зв'язку з чим, просить суд визнати договір відступлення права вимоги від 05.01.13 удаваним та таким, що вчинено сторонами для приховання договору факторингу.

Відповідачі 1, 2 заявлені позовні вимоги не спростували, відзив на позов суду не надали, представники відповідачів 1, 2 в судові засідання за викликом жодного разу не з'явились, правом надати відзив на позов не скористались. Про дату, час та місце судового засідання відповідачів 1, 2 повідомлено належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 3 днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про дату, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі ЄДР). У разі відсутності сторін за адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається із Витягу з ЄДР (серія АД № 136619-136620) станом на 25.01.14, тобто станом на час розгляду справи № 908/39/14 в суді, місцем знаходження приватного підприємства "МКЗ Груп" є: Запорізька обл., Запорізький район, с. Світанок, вул. Українська, 23-А, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.

Також, згідно з Витягом з ЄДР (серія АД № 136382), станом на 09.01.14, тобто станом на час порушення провадження у справі № 908/39/14 в суді, місцем знаходження ТОВ "Юженергомонтаж" є: 69104, м. Запоріжжя, вул. Ситова, 11, кв. 32, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.

Більш того, повідомлення про вручення поштових відправлень рекомендовані (форми ф. 119), оригінали яких знаходяться у цій справі, свідчать про отримання ухвал суду від 09.01.14 про порушення провадження у цій справі, у т.ч.: уповноваженим представником приватного підприємства "МКЗ Груп" 14.01.14, а також ТОВ "Юженергомонтаж" - 04.02.14.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо належного та своєчасного повідомлення відповідачів 1, 2 про дату, місце і час розгляд справи.

Згідно із ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.12.11 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" (сторона 1) та приватним малим підприємством фірмою "Ялос" (сторона 2) укладено Договір про надання тимчасової зворотної фінансової допомоги № 14, за умовами якого (п. 1.1 Договору) сторона 1 зобов'язалась надати стороні 2 грошові кошти в розмірі 600 000 грн., а остання зобов'язалась повернути вказану суму в строки та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до умов п.п. 2.1, 2.2 договору сторони узгодили, що фінансова допомога надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони 2. Фінансова допомога надається на безвідсотковій основі.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору, сторона 2 зобов'язана повернути суму фінансової допомоги стороні 1 протягом строку дії Договору. Фінансова допомога повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони 1.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.12.

05.01.13 між товариством з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" (Первісний кредитор) та приватним підприємством "МКЗ Груп" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого (п. 1.1. договору) Первісний кредитор зобов'язався передати належне йому право вимоги згідно з договором № 14 від 07.12.11 (далі Основний договір) укладеним між Первісним кредитором та приватним малим підприємством фірма "Ялос". Новий кредитор приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору за Основним договором.

Пунктам 1.2, 2.1 договору про відступлення права вимоги передбачено, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору. За передане право вимоги до Боржника за Основним договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму у розмірі 397 000грн.

Новий кредитор зобов'язується протягом 100 банківських днів після підписання цього договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок клієнта грошову суму, визначену у п. 2.1. цього договору (п. 2.2. договору).

Пунктом 3.2.1. договору визначено, що Новий кредитор зобов'язаний сплатити суму зазначену в пункті 2.1 цього Договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1. договору).

Предметом позовних вимог у справі № 908/39/14 є визнання договору відступлення права вимоги від 05.01.13 удаваним та таким, що вчинено сторонами для приховання договору факторингу. Підставою для визнання судом спірного договору удаваним є те, що за своєю правовою природою, як вказує позивач, оскаржуваний договір є договором факторингу в розумінні норм ст. 1077 ЦК України.

За вимогами ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (ч. 1). Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, ін. актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, ін. актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Вимогами ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (ч. 1). Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає (ч. 2).

Згідно з ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. (ч. 2).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт (ч. 1). Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (ч. 2). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3).

Судом встановлено, що 14.10.13 господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі № 908/2768/13 із змісту якого вбачається, що предметом розгляду у справі № 908/2768/13 було визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 05.01.13 з тих підстав, що спірний договір є договором факторингу та суперечить вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України. Вбачається, що за наслідками розгляду справи № 908/2768/13 господарським судом встановлено, що оспорюваний договір відступлення права вимоги від 05.01.13 за своєю правовою природою є договором уступки вимоги, що не є фінансовою послугою (оскільки ПП "МКЗ Груп" не є фінансовою установою), а отже він не є договором факторингу, в момент вчинення правочину сторонами були додержані вимоги чинного законодавства, а отже відсутні підстави визнавати даний договір недійсним.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у постанові від 26.11.13 у справі № 908/2768/13 за наслідками розгляду апеляційної скарги ПМПФ "Ялос" на рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.13. Також, колегія суддів апеляційної інстанції у своїй постанові від 26.11.13 зазначила, що в момент вчинення правочину сторонами були додержані вимоги чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання договору недійсним. У зв'язку з чим, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.13 у справі № 908/2768/13 апеляційну скаргу ПМПФ "Ялос" на рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.13 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.13 - без змін.

Згідно із ст. 4 5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України (ч. 1). Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України (ч. 2).

Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили встановлений і ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.10 № 2453-VI, відповідно до припису якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України законодавець передбачив, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України від 21.11.11 № 01-06/1623/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права", у застосуванні цього припису преюдиційне значення для господарського суду мають факти, встановлені загальним судом у рішенні з будь-якої справи, незалежно від суб'єктного складу сторін у справі, що розглядається господарським судом (див. постанову Вищого господарського суду України від 22.12.09 № 9/346-08).

З урахуванням вищевикладеного, матеріали справи № 908/39/14 свідчать, що рішенням господарського суду Запорізької області від 14.10.13 у справі № 908/2768/13, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.13, встановлено факт того, що оспорюваний у справі № 908/39/14 договір відступлення права вимоги від 05.01.13 за своєю правовою природою є договором уступки вимоги, що не є ані фінансовою послугою, ані договором факторингу.

За таких обставин, а також приймаючи до уваги те, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ПМПФ "Ялос" про визнання договору відступлення права вимоги від 05.01.13 удаваним та таким, що вчинено сторонами для приховання договору факторингу.

У зв'язку з чим, у задоволенні позову судом відмовляється.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України, судовий збір в розмірі 1 218 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2 1 , 4 2 , 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 35, 49, 50, 51, 69, 75, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 17.03.14.

Суддя В.Л. Корсун