Постанова

від 14.05.2014 по справі 908/39/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.05.2014р. справа №908/39/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Савченко І.В. за участю представників сторін: від позивача: не прибув від відповідача 1:не прибув від відповідача 2:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного малого підприємства фірми «Ялос», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2014р. по справі№908/39/14 (суддя Корсун В.Л.) за позовом:Приватного малого підприємства фірми «Ялос», м.Запоріжжя до відповідачів: 1.Приватного підприємства «МКЗ Груп», с. Світанок Запорізької області; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж", м.Запоріжжя провизнання договору удаваним та вчиненим для приховання іншого договору

В С Т А Н О В И В:

Приватне мале підприємство фірма «Ялос», м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «МКЗ Груп», с. Світанок Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж", м.Запоріжжя про визнання договору про відступлення права вимоги від 05.01.2013р. удаваним та вчиненим для приховання іншого договору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.2014р. у справі №908/39/14 (суддя Корсун В.Л.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставами для скасування рішення апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що судом не надано належної оцінки доказам та доводам позивача, оскільки договір про відступлення права вимоги від 05.01.2013р. за своєю правовою природою є договором факторингу у розумінні норм ст. 1077 Цивільного кодексу України, тому, на думку позивача, зазначений договір є удаваним та таким, що вчинено сторонами для приховання договору факторингу.

Представник позивача у судовому засідання не прибув, причин неявки не повідомив.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, відзиви не надали.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" (відповідач 2, сторона 1) та Приватним малим підприємством фірмою "Ялос" (позивач, сторона 2) укладено договір про надання тимчасової зворотної фінансової допомоги № 14, за умовами якого сторона 1 зобов'язалась надати стороні 2 грошові кошти в розмірі 600 000 грн., а остання зобов'язалась повернути вказану суму в строки та в порядку, передбаченому цим договором.

Фінансова допомога надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони 2. Фінансова допомога надається на безвідсотковій основі (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Пунктами 3.1.та 3.2. договору передбачено, що сторона 2 зобов'язана повернути суму фінансової допомоги стороні 1 протягом строку дії договору. Фінансова допомога повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони 1.

Згідно з п. 4.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.12р..

05.01.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" (первісний кредитор; відповідач-2) та Приватним підприємством "МКЗ Груп" (новий кредитор; відповідач-1) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор зобов'язався передати належне йому право вимоги згідно з договором №14 від 07.12.11р. (далі основний договір) укладеним між первісним кредитором та Приватним малим підприємством фірма "Ялос". Новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1 договору про відступлення права вимоги передбачено, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору. За передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 397 000грн.

Новий кредитор зобов'язується протягом 100 банківських днів після підписання цього договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок клієнта грошову суму, визначену у п. 2.1. цього договору (п. 2.2. договору).

Згідно з 3.2.1. договору новий кредитор зобов'язаний сплатити суму зазначену в пункті 2.1 цього договору.

Пунктом 5.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Позивач вважає договір відступлення права вимоги від 05.01.2013р. удаваним та таким, що вчинено сторонами для приховання договору факторингу, оскільки спірний договір за своєю правовою природою є договором факторингу у розумінні норм ст. 1077 Цивільного кодексу України. Колегія суддів не може погодиться з такими доводами скаржника з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Зазначене також відображене в постанові Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ст. 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1079 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом Запорізької області від 14.10.13р. прийнято рішення у справі № 908/2768/13 за позовом Приватного малого підприємства фірми «Ялос», м.Запоріжжя до Приватного підприємства «МКЗ Груп», с.Світанок Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж", м.Запоріжжя про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.01.2013р., яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013р., яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Господарським судом за наслідками розгляду справи № 908/2768/13 встановлено, що оспорюваний договір відступлення права вимоги від 05.01.13 за своєю правовою природою є договором уступки вимоги, що не є фінансовою послугою (оскільки ПП "МКЗ Груп" не є фінансовою установою), а отже він не є договором факторингу, в момент вчинення правочину сторонами були додержані вимоги чинного законодавства, а отже відсутні підстави визнавати даний договір недійсним.

При таких обставинах господарським судом Запорізької області застосовано приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішенням господарського суду Запорізької області від 14.10.2013р. у справі №908/2768/13 встановлено факт, того, що оспорюваний договір відступлення права вимоги від 05.01.2013р. за своєю правовою природою є договором уступки вимоги, що не є ані фінансовою послугою, ані договором факторингу.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, в редакції від 08.05.2014р., обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, договір фінансової допомоги, з якого і виникли зобов'язання по договору цесії, не розірвано та не визнано недійсним.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні господарського суду.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2014р. у справі №908/39/14 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства фірми «Ялос», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2014р. у справі №908/39/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2014р. у справі №908/39/14 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М.Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

2прим.-Відповідачам;

1прим.-У справу,

1прим.-ДАГС,

1прим.-ГСЗО