Ухвала

від 14.03.2014 по справі 805/18117/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2014 року справа №805/18117/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Овчаренко М.Б.,

за участі представників сторін по справі:

від позивача: Сулімової С.О.

від відповідача: Шевченко Т.Ю., Давиденко Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2014р. по справі № 805/18117/13-а (головуючий І інстанції Зінченко О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000632220 від 29 листопада 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000632220 від 29 листопада 2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2014р. позов задоволено, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000632220 від 29 листопада 2013 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 «а» статті 200, пункту 201.9 статті 201 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивачем не доведено відповідними первинними бухгалтерськими документами реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Феро МД»..

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного провадження проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до Державного бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Феро МД» (код ЄДРПОУ 38434431), за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року, за результатами якої складено акт №819/05-26-22-02/31649644 від 19 листопада 2013 року та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000632220 від 29 листопада 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 82 384,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції - 41 192,00 грн.

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 «а» статті 200, пункту 201.9 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищена сума бюджетного відшкодування, заявлена на розрахунковий рахунок по декларації за серпень 2013 року у розмірі 82 384,00 грн.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено відповідними первинними бухгалтерськими документами реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Феро МД».

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Абзацом «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Феро-МД» (Постачальник) укладений договір №40/13 від 22 липня 2013 року поставки продукцію, а саме: чавун ПЛ-1, ПЛ-2, в найменуванні, номенклатурі, кількості і по цінам, визначеним на момент відвантаження товару і вказаним у Специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно пунктів 2.7, 3.1, 4.1, 4.2 договору при поставці товару Постачальник надає наступні товаросупровідні документи: рахунок, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості завода-виробника. Перехід права власності на товар здійснюється в момент оформлення накладної на товар, підписання її обома сторонами і фактичної передачі товару Покупцю.

Факт придбання позивачем наведеної продукції підтверджується наданими до матеріалів справи відповідними первинними бухгалтерські документи, а саме: видатковими накладними, довіреностями, рахунками фактури, сертифікатами якості, податковими накладними.

Факт видачі довіреностей товариством підтверджується книгою обліку довіреностей на 2013 рік.

Оплата отриманої продукції підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Перевезення товару здійснювалося Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-БІЗНЕС-ГРУП», на підставі укладеного договору із позивачем за №387-УЗ від 07 березня 2013 року , що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, актами надання послуг та платіжними дорученнями на оплату послуг з перевезення товару на підставі виставлених рахунків .

Придбаний товар оприбуткований на складі позивача, що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, карткою складського обліку матеріалів, копія якої також наявна в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладених правочинів, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2014р. по справі № 805/18117/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від від 07 лютого 2014р. по справі №805/18117/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 березня 2014 року. Ухвала у повному обсязі буде складена у нарадчій кімнаті 14 березня 2014р..

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок