Рішення

від 18.03.2014 по справі 927/61/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, проспект Миру,20, тел. 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

13 березня 2014р. справа №927/61/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»,

вул.Щорса,36-Б, м. Київ (адреса для листування: вул.Фрунзе,39, м. Київ, 04080)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

проспект Московський,60, м. Харків, 61050

Відповідач-1: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2,

АДРЕСА_1

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акант»,

адреса для листування : вул.Федорова,82, м. Чернігів

(вул. Щорса, 4-А, кімната 25, м. Чернігів, 14000)

про стягнення 492 490грн.89коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Стеченко С.С. представник довіреність від 11.09.2013р.

Від відповідача-1: ОСОБА_2 фізична особа-підприємець

Від відповідача-2: ОСОБА_2 директор

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акант» заборгованості за кредитним договором №11295837000 від 11.02.2008р. у розмірі 516109грн.53коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем кредитного договору та наявність станом на 31.08.2013 року заборгованості відповідача, яка складається із: 223 632грн.47коп. заборгованості зі сплати тіла кредиту, 100грн.13коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 291 999грн.88коп. заборгованості за відсотками, 377грн.05коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків. Окрім того, позивач посилається на укладений 11.02.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акант» договір поруки №31005Р93, на укладений 08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Ухвалою від 20.01.2014р. суд залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, проспект Московський,60).

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2014р. надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи №1 від 10.02.2014р., в т.ч. заяви про зменшення позовних вимог №01 від 26.01.2014р., яке судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

У заяві про зменшення позовних вимог №01 від 26.01.2014р. позивач просив зменшити позовні вимоги на суму 23 618,64грн. та стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 492 490,89грн., а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 223 632,47грн., заборгованість за відсотками 268 407,29грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту 100,13грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків 351,00грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів 9 849,82грн. судового збору та повернути надлишково сплачений судовий збір у розмірі 472,39грн.

Ухвалою від 11.02.2014р. суд прийняв зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками на суму 23 592,59грн., в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення відсотків на 26,05грн.

Клопотання позивача про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 472,39грн. прийнято судом до розгляду.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 11.02.2013р. надав заяву, в якій просив направляти кореспонденцію на адресу вул.Федорова,82, м. Чернігів. Вказана заява представника відповідача-2 задоволена судом та долучена до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.14р. надав заяву №1 від 24.02.2014р. про залучення документі до матеріалів справи, в т.ч. пояснення №01 від 26.01.2014р., яка задоволена судом, документи долучені до матеріалів справи.

У поясненні №01 від 26.01.2014р. зазначено, що проценти за користування кредитом АТ «Дельта банк» нараховувались з 18.12.2011р. по 31.08.2013р. у сумі 54 954,72грн., а загалом за користування кредитом починаючи з моменту отримання кредиту було нараховано 224 171,20грн., проценти за простроченим кредитом нараховувались з 18.12.2011р. по 31.08.2013р. в сумі 44 236,10грн., отже загалом було нараховано процентів за користування кредитом 268407,25грн. Заборгованість за кредитом складається з заборгованості за кредитом в сумі 156 363,26грн. та заборгованості за простроченим кредитом в сумі 67 269,21грн., що загалом складає 223 632,47грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту нараховувалась за останні 6 місяців з 02.03.203р. по 31.08.2013р. загалом 183дні в сумі 100,13грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків нараховувалась за останні 6 місяців з 02.03.2013р. по 31.08.2013р. загалом 183 дні в сумі 351,00грн.

Представники позивача, відповідача-2 та відповідач-1 в судовому засіданні надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення від 13.03.2014р. щодо виписки з додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011р.

Відповідача-1 в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно кредитного договору №1129583700 АКІБ «УкрСиббанк» надав поновлювальну кредитну лінію в розмірі 240 000,00грн. під 15% річних строком до 08.02.2019р., що перший транш був отриманий 11.02.2008р. в розмірі 89050грн., а також проведена виплата разової комісії в розмірі 9000грн. та страховка в розмірі 1960грн., що оплата процентів за кредит провадилась згідно графіку, що з 12.05.08р. банк зупинив видачу грошей згідно кредиту, пояснивши це кризою гривні по відношенню до долара та запропонував підвищення кредитної ставки до 23% або повернення кредитних коштів, отриманих до 12.04.2008р., що банк «примусив» його підписати додаткову угоду про зміну процентної ставки 23% річних, оскільки необхідно було оплачувати зобов'язання. Наступний транш грошей був виданий 27.05.2008р. в розмірі 60 000,00грн., що оплата за користування кредитом виконувалась до кінця 2008р., частково в 2009р., відсутність платежів по кредиту в 2009р. та 2010р. пов'язана з відсутністю об'ємів робіт в кризовий період. 08.12.2011р. ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу вимог за кредитами, не знаючи цього відповідач-1 продовжував проводити оплату по заборгованості ПАТ «УкрСиббанк» згідно договору по квитанціям №3 від 26.10.2011р. 2 000,00грн., №50 від 29.09.2011р. 2 000,00грн., №29 від 29.06.2011р. 4 000,00грн. Відповідач-1 повідомляє, що в жовтні 2012р. ПАТ «Дельта Банк» надіслав позовну заяву до господарського суду Чернігівської області і рішенням у справі №5028/19/35/2012 позов було задоволено повністю, що 19.02.2014р. державним виконавцем Новозаводського ВДВС МУЮ було описано майно боржника актом ВП №37533548.

Від третьої особи надійшла заява від 12.03.2014р., в якій зазначив, що у зв'язку з укладанням 08.12.2011р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимог за кредитами за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору про надання кредиту №1129583700 від 11.02.2008р. у розмірі 515109,53грн. та зміною кредитора у зобов'язанні, надати вказані в ухвалі суду документи не має можливості, усі документи щодо надання вказаного кредиту передані ПАТ «Дельта Банк».

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача, відповідача-2 та відповідача-1, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» рішенням Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009р. Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» у зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства» змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АВ№107895, виданого державним реєстратором станом на 17.12.2013р., Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок 60, ідентифікаційний код 09807750.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_3 ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 10.01.2008р., номер запису 2 064 000 0000 018749.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 30.01.2014р. значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_2, місце проживання АДРЕСА_1.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 30.01.2014р. значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акант», ідентифікаційний код 21391571, місцезнаходження м. Чернігів, вул.Щорса,4а, кімната 25.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Матеріали справи свідчать, що 11.02.2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (банк), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» (позивач у справі), та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальник, відповідач-1 у справі) укладено кредитний договір №11295837000 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 240 000,00грн. та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених чим договором.

«Поновленою кредитною лінією» за цим договором є форма надання кредиту, яка передбачає надання кредиту позичальнику в майбутньому одним траншем або декількома траншами, але в будь-якому випадку в межах встановленого ліміту кредитної лінії, та в межах встановленого строку (термінів кредитування), як це встановлено цим договором. При цьому, по мірі повернення раніше наданих кредитних коштів (траншів) ліміт кредитної лінії поновлюється.

За умовами п.1.2.1 договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: 11.02.2008р.

Згідно п.1.4 договору цільове призначення (мета) кредиту: поповнення обігових коштів.

Відповідно до п.1.5 договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника №26003167963600 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням або оплати банком платіжних документів позичальника за рахунок кредитних коштів, наданих відповідно до умов договору та в порядку, окремо обумовленому сторонами в письмовій формі.

Сторонами вказаного договору було підписано додаток №1 до кредитного договору - Графік погашення кредиту, відповідно до п.2 якого, позичальник зобов'язується виплатити банку суму кредиту відповідно до графіку платежів. Згідно Графіку погашення кредиту останній день повернення позичальником кредиту - 08.01.2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 вказаного кодексу).

Як свідчать матеріали справи, відповідач-1 звертався до банку з заявами від 11.04.2008р., від 12.05.2008р. про видачу грошових коштів згідно з кредитним договором №11295837000 від 11.02.2008р. у сумі 18 780,00грн. та 101 518,18грн. відповідно та просив кошти перерахувати на поточний рахунок №26003167963600, відкритий в АКІБ «УкрСиббанк». Банком на виконання умов кредитного договору №11295837000 від 11.02.2008р. були видані розпорядження від 11.04.2008р. та від 12.05.2008р. на видачу відповідачу-1 зазначених сум кредиту. А також банк надав відповідачу-1 кредит у формі поновлювальної кредитної лінії декількома траншами згідно з меморіальними ордерами: №0000901784/06 від 11.02.2008р. на суму 90 000,00грн., №0001418486/06 від 10.06.2008р. на суму 1540,00грн., №0001360566/06 від 27.05.2008р. на суму 60000,00грн., №0001357237/06 від 26.05.2008р. на суму 42100,00грн., №0001322849/06 від 16.05.2008р. на суму 87000,00грн., №0001182218/06 від 07.04.2008р. на суму 128383,23грн., №0001145709/06 від 28.03.2008р. на суму 127000,00грн., №0001100173/06 від 19.03.2008р. на суму 137000,00грн., №0001063967/06 від 12.03.2008р. на суму 139000,00грн., №0001026900/06 від 05.03.2008р. на суму 130800,00грн., №0000997808/06 від 28.02.2008р. на суму 140000,00грн., №0001313944/06 від 14.05.2008р. на суму 101000,00грн., копії яких додані до матеріалів справи (а.с.170-180 т.1, а.с.103 т.2), що також підтверджується випискою по кредитному договору наданою позивачем та не спростовано відповідачем-1.

Відповідач-1, порушуючи визначені у додатку №1 до кредитного договору строки повернення кредиту, здійснив часткове повернення суми траншів, та відповідно - часткове повернення кредиту. Заборгованість відповідача-1 по кредиту становить 223632,47грн., що підтверджується матеріалами справи, наведеним позивачем розрахунком заборгованості відповідача-1 по кредиту, наданою позивачем випискою по кредитному договору ОСОБА_2 за період з 11.02.08р. по 03.04.12р. (а.с.83-89 т.1) та не спростовується відповідачем-1, відповідачем-2.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. факти, встановлені іншими судовими рішеннями мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил ст.43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів.

Так, підчас розгляду господарським судом Чернігівської області справи №5028/19/35/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акант», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізична особа - підприємець ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, було досліджено судом видачу банком Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 кредиту на підставі кредитного договору №11295837000 від 11.02.2008р. та виконання позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту. Судом було встановлено часткове виконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 зобов'язання щодо повернення кредиту за кредитним договором №11295837000 від 11.02.2008р.

Рішенням господарського суду Чернігівської області, яке набрало законної сили, від 20.11.2012р. у справі №5028/19/35/2012 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акант»" (вул. вул. Щорса, 4-А, к. 25, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 21391571) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (вул Щорса, 36 Б, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитом - 223632,47грн.; заборгованість за відсотками - 224035,28грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту - 79,75грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату платежів по відсоткам - 283,51грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №31005Z62 від 11 лютого 2008 року, а саме: нежиле приміщення - частина складу (літ. А-1), загальною площею 474,5 кв.м., що складається з приміщень, а саме: (літ. 5а), загальною площею 81,10 кв.м., з (літ. 5-2) по (літ. 5-7), загальною площею 199,3 кв.м., з (літ 5-16) по (літ. 5-18), загальною площею 194,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 57ж, який належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акант», у спосіб продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 385750,00грн.

Як свідчать матеріали справи, а саме лист Новозаводського Відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 10.02.2014р. №73/6, 15.04.2013р. за заявою ПАТ «Дельта Банк» відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Чернігівської області №5028/19/35/2012 від 04.12.2012р., 15.04.2013р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження, виконавчий документ знаходиться на виконанні та проводяться дії щодо реалізації майна. Не виконання рішення суду у справі №5028/19/35/2012 також підтверджено представниками сторін під час розгляду даної справи.

Відповідно до п.4.1 договору позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі, повернути одержаний кредит та сплатити нараховані банком проценти, комісії та інші платежі у порядку та терміни, встановлені договором.

Згідно п. 1.2.2 договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підстав додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 договору на підставі будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору. Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок №3739011295837 в АКІБ «УкрСиббанк». Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок банку.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

У п.1.3.1 договору банк та відповідач-1 встановили, що за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 15,0% річних, строк нарахування даної процентної ставки на кредитні кошти встановлений по 11.05.2008р. З 12.05.2008р. за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 17% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору, при умові не виконання п.4.8 договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 30,0% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором (п.1.3.4 договору).

Додатковою угодою №1 від 12.05.2008р. до кредитного договору позивач та відповідач-1 домовились, що з 12.05.2008р. за використання кредитних коштів, а саме строкової суми основного боргу, за договором встановлюється процентна ставка в розмірі 23% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена згідно умов договору.

За умовами п.1.3.6. договору нарахування процентів здійснюється щомісячно, в останній робочий день поточного місяця методом «факт/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами п.п1.3.2., 1.3.3., 9.2. договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику, і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п.1.3.2 та/або п.п. 1.3.3., 9.2 договору. Для розрахунку процентів день надання кредиту та день погашення кредиту вважається одним днем. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Позичальник відповідно до п.1.3.7 договору зобов'язаний сплачувати проценти у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 268407,29грн. заборгованості по відсоткам.

Згідно наведеного розрахунку позивачем нараховано 224171,20грн. відсотків за строковим кредитом, з яких 54954,72грн. відсотків нараховано за період з 19.12.2011р. по 31.08.2013р. із застосуванням процентної ставки 23% річних, 169216,48грн. відсотків нараховано станом на 18.12.2011р. без визначення щомісячних сум строкового кредиту та без визначення розміру застосованої процентної ставки за користування кредитом.

Згідно наведеного розрахунку позивачем нараховано 44236,10грн. відсотків за простроченим кредитом за період з 19.12.2011р. по 31.08.2013р. із застосуванням процентної ставки 30% річних.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок відсотків за користування кредитними коштами, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно нараховані відсотки в сумі 99190,82грн. (54954,72грн. + 44236,10грн.) за період з 19.12.2011р. по 31.08.2013р.

Відповідачами не надано суду доказів сплати відсотків у сумі 99190,82грн., нарахованих за період з 19.12.2011р. по 31.08.2013р.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п.4.6 договору позичальник зобов'язується достроково повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії у випадках, встановлених п.п.2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 7.4, 9.2, 9.14 договору та/або порушень істотних умов договору та застосування банком процедури щодо дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 11 договору.

Згідно п.5.5 договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більше ніж 5 календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем, та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору.

Так, у п.11.1 договору встановлено, що відповідно до ст.ст.525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджує відповідач-1, останній в порушення умов договору та графіку погашення кредиту не здійснював своєчасне повернення кредиту, тим самим допускаючи прострочку сплати кредиту більше 5 календарних днів.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідач-1 в порушення умов договору та графіку погашення кредиту не здійснював щомісячні платежі в обумовлені строки, чим допустив порушення виконання зобов'язання по поверненню кредиту починаючи з 10.11.2008р., суд дійшов висновку, що у банку виникло право вимагати у відповідачів дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом.

Матеріали справи свідчать, що 08.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, який посвідчено ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі №№2949, 2950.

Пунктом 1.1 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами передбачено, що до покупця за даним договором переходять всі права вимоги по відношенню до позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами (включаючи всі права, повноваження та гарантії відшкодування за ними, у кожному випадку існуючі або майбутні, надані продавцеві як позикодавцю за такими кредитними договорами).

Відповідно до п.2.1 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

Згідно п.4.2 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами кожне право вимоги за кредитами підтверджується основними документами стосовно кредитів та, за наявності, іншими документами стосовно кредитів. Продавець зобов'язується передати покупцеві основні документи стосовно кредитів та інші документи стосовно кредитів відповідно до та протягом періоду зазначеного у додатку V (Передача документів) до цього договору.

Пунктом 2.3 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами передбачено, що зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання - передачі прав вимоги.

19.12.2011р. ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» підписали Акт приймання-передачі прав вимоги за кредитами, згідно п.3 якого продавець (ПАТ «УкрСиббанк») передав (відступив) права вимоги за кредитами покупцю (ПАТ «Дельта Банк») (зазначені в додатку №1 до договору та деталізовані в додатку №1 до цього акту), та покупець цим прийняв права вимоги за кредитами. Покупець та продавець визнають, що передача прав вимоги за кредитами набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього акту, як передбачено статтею 2.2 (передача прав вимоги за кредитами та закриття) договору.

Згідно Додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011р. позивачу передано вимоги щодо боржника ОСОБА_2: номер кредитного договору 11295837000, боржник - ОСОБА_2, сума кредиту - 240000грн., сума заборгованості отримана АТ «Дельта Банк» від ПАТ «УкрСиббанк» стосовно боржника ОСОБА_2 392848,95грн., поручитель - ТОВ «Фірма Акант» договір від 11.02.2008р., код ЄДРПОУ ТОВ «Фірма Акант» 21391571, код боржника НОМЕР_1.

04.04.2012р. ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» підписали Акт прийому передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011р., згідно якого продавець передав, а покупець прийняв документи щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2, номер кредитного договору 11295837000.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача-1 та відповідача-2 були направлені повідомлення ПАТ «Дельта Банк» і ПАТ «УкрСиббанк» про відступлення первісним кредитором своїх прав вимоги за кредитним договором. Відправка відповідачу-1 та відповідачу-2 повідомлень про передачу підтверджується відповідними списками №039150809009 та № 039150809325 від 22.01.2012р. згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів з рекомендованими повідомленнями (а.с.78-79, 81-82 т.2).

ПАТ «Дельта Банк» на адресу відповідача-1 направило претензію вих.02.1-4095 від 26.07.2012р., в якій також повідомлялося про перехід до позивача на підставі нотаріально посвідченого 08.12.2011р. договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, права вимоги до відповідача за кредитним договором № 11295837000 від 11.02.2008р., та в якій вимагається достроково повернути у повному розмірі кредит та плату за кредит. Претензія направлена цінним листом з описом вкладення (а.с.123 т.1), проте залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Враховуючи вищевикладене, ПАТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора та відповідно всіх процесуальних прав та обов'язків позивача для стягнення заборгованості з відповідача по кредитному договору № 11295837000 від 11.02.2008р.

Матеріали справи свідчать, що 26.07.12р. позивачем було направлено відповідачу-1 претензію вих.02.1-4095 від 26.07.2012р., в якій банк приймаючи до уваги невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором вимагав усунення порушень кредитного договору, а саме погашення простроченої заборгованості за кредитом та відсотками, дострокового повернення кредиту. Вказана претензія направлена цінним листом з описом вкладення 26.07.2012р.

Відповідач-1 вимогу позивача не виконав, заборгованість зі сплати боргу по кредиту та процентам не погасив.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачем у відповідності до умов кредитного договору змінено строк виконання основного зобов'язання по сплаті кредиту, і таким строком є - 04.09.2012 року, виходячи з приписів п.11.1 договору та приймаючи до уваги, що позивачем не надано суду доказів стосовно дати отримання відповідачем-1 претензії вих.02.1-4095 від 26.07.2012р.

Відповідно до п.9.1 договору у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, відшкодування заборгованості перед банком за договором проводиться шляхом стягнення з поручителя (гаранта) та/або шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором та/або активи (кошти і майно) позичальника на вибір банку.

Як свідчать матеріали справи, 11.02.2008р. між АКІБ «УкрСиббанк» (банк) та ТОВ «Фірма «Акант» (поручитель) укладено договір поруки №31005Р93, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ФОП ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №1129583700 від 11.02.2008р., укладеного між кредитором та боржником в повному обсязі як існуючих в теперішній час так і тих, що можуть виникнути у майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату відсотків, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У відповідності до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умова договору (п.3.1 договору поруки) про дію поруки до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У даному випадку підлягає застосуванню норма частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання боржником своїх зобов'язань визначений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або, якщо основний договір є кредитним договором, у зв'язку із застосуванням права дострокового повернення кредиту.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 в порушення умов договору та графіку погашення кредиту не здійснював щомісячні платежі в обумовлені строки, чим допустив порушення виконання зобов'язання по поверненню кредиту, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати у відповідача-1 дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом. Отже, визначений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі, у зв'язку із застосуванням права дострокового повернення кредиту.

Позивачем була направлена відповідачу-2, як поручителю, вимога №02.1-4096 від 26.07.2012р. про сплату банку заборгованість по поверненню кредиту та нарахованих процентів на загальну суму 429945,41грн. за кредитним договором та договором поруки. Вказана вимога направлена відповідачу-2 цінним лисом з описом 26.07.2012р.

Як свідчать матеріали справи, позивач 13.01.2014р. (згідно поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла позовна заява) звернувся до суду за захистом порушеного права з позовною заявою про стягнення з відповідача-1 (позичальника) та відповідача-2 (поручителя) заборгованості по кредиту та сплаті процентів поза межами шестимісячного терміну від дня настання строку виконання основного зобов'язання (із застосуванням права дострокового повернення кредиту).

Приймаючи до уваги направлення позивачем поручителю вимоги 26.07.2012р. та те, що строк виконання основного зобов'язання настав 04.09.2012р., суд доходить висновку, що позивач мав право звернення до поручителя в межах шестимісячного терміну від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 04.03.2013р., а отже порука є припиненою.

Крім того, відповідно до п.2.1 договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомлення та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Додатковою угодою №1 від 12.05.2008р. до договору про надання кредиту, була збільшена процентна ставка до 23% річних за використання кредитних коштів.

Позивачем відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів повідомлення поручителя про підвищення процентної ставки до 23% річних.

Відповідно до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За положеннями ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

За таких обставин, поруку слід вважати припиненою у її повному обсязі з моменту укладення додаткової угоди №1 від 12.05.2008р. (а.с.23 т.1) до кредитного договору №11295837000 від 11.02.2008р.

Враховуючи звернення позивача до суду з вимогою до поручителя (ТОВ «Фірма «Акант») після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у випадку дострокового повернення кредиту, збільшення кредитної процентної ставки без згоди поручителя, суд доходить висновку, що припинення поруки тягне за собою припинення відповідальності поручителя (відповідача-2 ТОВ «Фірма «Акант») перед позивачем, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю«Фірма «Акант».

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, якими є сторони у справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання договору не допускається.

За таких обставин, з відповідача-1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість по кредиту в сумі 223632,47грн. та заборгованість по відсоткам в сумі 99190,82грн.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам в сумі 169216,48грн. суд залишає без розгляду відповідно до ч.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на неодноразові вимоги суду згідно ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи позивачем без поважних причин не надано обґрунтованого детального розрахунку суми заборгованості по відсоткам 169216,48грн., що перешкоджає всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності щодо нарахування відсотків та встановленню обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п.7.1 договору за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до оплати за кредит пеню з розрахунку 0,2% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості за методом «факт/360», але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Позивач просить стягнути з відповідачів 100,13грн. пені за прострочення сплати кредиту та 351,00грн. пені за прострочення сплати процентів, визначивши у розрахунку, доданому до позовної заяви, період нарахування пені з 02.03.2013р. по 31.08.2013р.

У поясненні №01 від 26.01.2014р. позивач зазначив, що пеня за несвоєчасне повернення кредиту нараховувалась за останні 6 місяців з 02.03.203р. по 31.08.2013р. загалом 183дні в сумі 100,13грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків нараховувалась за останні 6 місяців з 02.03.2013р. по 31.08.2013р. загалом 183 дні в сумі 351,00грн.

Відповідно до частини 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кредитний договір не містить домовленості між сторонами, щодо нарахування пені у інший строк ніж встановлено приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

На неодноразові вимоги суду згідно ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи позивачем без поважних причин не надано обґрунтованого детального розрахунку сум заборгованості по відсоткам (234094,08грн., 238595,56грн. і так далі), на які позивачем нараховується пеня за порушення термінів повернення процентів, із зазначенням дати (число, місяць, рік) виникнення прострочки виконання відповідачем відповідного зобов'язання, за порушення якого нараховується пеня, що перешкоджає всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності щодо нарахування пені, щодо визначення розміру заборгованості по сплаті відсотків, від якої здійснюється нарахування пені та встановленню обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, суд доходить висновку про залишення без розгляду відповідно до ч.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 351,00грн. пені за прострочення сплати відсотків.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 01,52грн. за період з 02.03.13р. по 04.03.13р., враховуючи те, що строк виконання основного зобов'язання настав 04.09.2012р. та те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач-1 в порушення вимог чинного законодавства та умов кредитного договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість по кредиту та відсоткам за користування кредитом своєчасно не сплатив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості по кредиту в сумі 223632,47грн., заборгованості по відсоткам у сумі 99190,82грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 01,52грн. Залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам в сумі 169216грн.48коп., в частині стягнення 351грн.00коп. пені за прострочення сплати відсотків відповідно до ч.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. В решті позовних вимог до відповідача-1 відмовити.

В задоволенні позовних вимог до відповідача-2 відмовити повністю.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача-1 та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача-1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 6456,50грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно приписів ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що не виконання позивачем неодноразових вимог суду про надання обґрунтованого детального розрахунку сум заборгованості по відсоткам, в т.ч., на які позивачем нараховується пеня за порушення термінів повернення відсотків, є неправомірними діями позивача, суд, керуючись приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір у розмірі 3391,35грн. на позивача.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем при подачі позовної заяви платіжними дорученнями №66745862 від 27.09.2013р. та №62931339 від 17.09.2013р. сплачено 10322,21грн. судового збору виходячи з вимоги майнового характеру в сумі 516109,53грн.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У заяві про зменшення позовних вимог №01 від 26.01.2014р. позивач просив зменшити позовні вимоги на суму 23 618,64грн. та стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 492 490,89грн. Крім того, позивач просив стягнути 9 849,82грн. судового збору та повернути надлишково сплачений судовий збір у розмірі 472,39грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем зменшеного розмір позовних та відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в розмірі 472,39грн., який сплачений згідно платіжного доручення №66745862 від 27.09.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 927/61/14.

Керуючись ст. ст. 11, 16, 251, 252, 512, 516, 525, 526, 553, 559, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 232, 345 Господарського кодексу України, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 22, 27, 33, 34, 49, 77, п.5 ст. 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, п/р 373980009 в АТ «Дельта банк» МФО 380236, ідентифікаційний код 34047020) 223632грн.47коп. заборгованості по кредиту, 99190грн.82коп. заборгованості по відсоткам, 01грн.52коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6456грн.50коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті задоволення позовних вимог до відповідача-1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акант» (вул. Щорса, 4-А, кімната 25, м. Чернігів, адреса для листування: вул.Федорова,82, м. Чернігів, ідентифікаційний код 21391571, відомості про банківські реквізити відсутні) відмовити повністю.

5. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованості по відсоткам в сумі 169216грн.48коп., в частині стягнення 351грн.00коп. пені за прострочення сплати відсотків залишити без розгляду.

6. Повернути Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» (вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, р/р НОМЕР_2 АТ «Дельта Банк», МФО 380236, ідентифікаційний код 34047020) з державного бюджету (р/р 31217206783002 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) 472грн.39коп. судового збору, сплачено згідно платіжного доручення №66745862 від 27.09.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 927/61/14.

Повний текст рішення складено 18.03.2014р.

Суддя Книш Н.Ю.