Постанова

від 02.09.2014 по справі 927/61/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа№ 927/61/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Маляр М.В., дов. № 48.2-08д/367/14 від 22.05.2014 року;

від відповідача-1 - не з'явилися;

від відповідача-2 - не з'явилися;

від третьої особи - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 13.03.2014 року

у справі № 927/61/14 (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до 1. фізичної-особи підприємця ОСОБА_3;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма

«Акант»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»

про стягнення 492 490,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2014 року по справі № 927/61/14 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 223 632,27 грн. заборгованості по кредиту, 99 190,82 грн. заборгованості по відсоткам, 1,52 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6 456,50 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відмовлено.

В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акант» відмовлено повністю.

Позовні вимоги в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заборгованості по відсоткам в сумі 169 216,48 грн., в частині стягнення 351 грн. пені за прострочення сплати відсотків залишено без розгляду.

Повернуто Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» 472,39 грн. судового збору, сплачено згідно платіжного доручення № 66745862 від 27.09.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 927/61/14.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2014 року по справі № 927/61/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», а саме стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 492 039,76 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 року по справі № 927/61/14 апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 11.06.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року розгляд справи відкладено на 02.07.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року розгляд справи відкладено на 23.07.2014 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сітайло Л.Г., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року розгляд справи відкладено на 02.09.2014 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2014 року по справі № 927/61/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», а саме стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 492 039,76 грн., а саме: 223 632,47 грн. - заборгованість зі сплати тіла кредиту, 268 407,29 грн. - заборгованість за відсотками.

Представники відповідачів та третьої особи у судові засідання не з'являлися, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надавали.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвали про відкладення направлялися сторонам за адресами вказаними в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відсутніх сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

11.02.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - позичальник, відповідач-1, ФО-П ОСОБА_3) укладено кредитний договір № 11295837000 (далі - Кредитний договір).

За умовами Кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 240 000,00 грн. та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених чим договором.

У Кредитному договорі зазначено, що «Поновленою кредитною лінією» є форма надання кредиту, яка передбачає надання кредиту позичальнику в майбутньому одним траншем або декількома траншами, але в будь-якому випадку в межах встановленого ліміту кредитної лінії, та в межах встановленого строку (термінів кредитування), як це встановлено цим договором. При цьому, по мірі повернення раніше наданих кредитних коштів (траншів) ліміт кредитної лінії поновлюється.

Пунктом 1.2.1 Кредитного договору встановлено, що надання кредиту здійснюється у наступний термін: 11.02.2008 року.

Як передбачено п. 1.2.2 Кредитного договору, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підстав додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору. Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок № 3739011295837 в АКІБ «УкрСиббанк». Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок банку.

Згідно п. 1.4 Кредитного договору цільове призначення (мета) кредиту: поповнення обігових коштів.

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору, кредит надається шляхом:

- зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням, або

- оплати банком платіжних документів позичальника за рахунок кредитних коштів, наданих відповідно до умов договору та в порядку, окремо обумовленому сторонами в письмовій формі.

Пунктом 4.1 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі, повернути одержаний кредит та сплатити нараховані банком проценти, комісії та інші платежі у порядку та терміни, встановлені договором.

Як передбачено п. 2 графік погашення кредиту (додаток № 1 до Кредитного договору), позичальник зобов'язується виплатити банку суму кредиту відповідно до графіку платежів, останній день повернення позичальником кредиту - 08.01.2019 року.

Відповідач-1 звертався до банку з заявами від 11.04.2008 року, від 12.05.2008 року про видачу грошових коштів згідно з Кредитним договором та просив кошти перерахувати на поточний рахунок НОМЕР_3, відкритий в АКІБ «УкрСиббанк».

Банком на виконання умов Кредитного договору були видані розпорядження від 11.04.2008 року та від 12.05.2008 року на видачу відповідачу-1 зазначених сум кредиту.

Крім того, банк надав відповідачу-1 кредит у формі поновлювальної кредитної лінії декількома траншами згідно з меморіальними ордерами (т.1 а.с. 170-180, т.2 а.с. 103), що також підтверджується випискою по Кредитному договору наданою позивачем.

За доводами позивача, відповідач-1, порушуючи строки повернення кредиту, здійснив часткове повернення кредиту, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 223 632,47 грн. На підтвердження вказаного позивач надав розрахунок заборгованості відповідача-1 по кредиту, виписку по Кредитному договору за період з 11.02.2008 року по 03.04.2012 року (т.1, а.с.83-89).

Наявність вказаної заборгованості не було спростовано ні відповідачем-1, ні відповідачем 2.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2012 року у справі № 5028/19/35/2012, яке набрало законної сили, за позовом ПАТ «Дельта Банк» до відповідача ТОВ «Фірма «Акант», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказаним рішенням стягнуто з ТОВ «Фірма «Акант» на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитом - 223 632,47 грн.; заборгованість за відсотками - 224 035,28 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту - 79,75 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату платежів по відсоткам - 283,51 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 31005Z62 від 11.02.2008 року, а саме: нежиле приміщення - частина складу (літ. А-1), загальною площею 474,5 кв.м., що складається з приміщень, а саме: (літ. 5а), загальною площею 81,10 кв.м., з (літ. 5-2) по (літ. 5-7), загальною площею 199,3 кв.м., з (літ 5-16) по (літ. 5-18), загальною площею 194,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 57ж, який належить на праві приватної власності ТОВ «Фірма «Акант», у спосіб продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 385 750,00 грн.

Вказаним рішенням було досліджено видачу банком ФО-П ОСОБА_3 кредиту на підставі Кредитного договору № 11295837000 від 11.02.2008 року та виконання позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту. Судом було встановлено часткове виконання ФО-П ОСОБА_3 зобов'язання щодо повернення кредиту за кредитним договором № 11295837000 від 11.02.2008 року.

На день винесення рішення воно не виконано.

Відповідно до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з п. 4.6 Кредитного договору позичальник зобов'язується достроково повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії у випадках, встановлених п.п.2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 7.4, 9.2, 9.14 договору та/або порушень істотних умов договору та застосування банком процедури щодо дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 11 договору.

Пунктом 5.5 Кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати за кредит строком більше ніж 5 календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем, та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору.

Так, у п. 11.1 Кредитного договору встановлено, що відповідно до ст.ст.525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено відповідачем-1 у суді першої інстанції, що останній в порушення умов договору та графіку погашення кредиту не здійснював своєчасне повернення кредиту, тим самим допускаючи прострочку сплати кредиту більше 5 календарних днів.

Оскільки відповідач-1 в порушення умов договору та графіку погашення кредиту не здійснював щомісячні платежі в обумовлені строки, чим допустив порушення виконання зобов'язання по поверненню кредиту починаючи з 10.11.2008 року, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у банку виникло право вимагати у відповідачів дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 на користь позивача 223 632,47 грн. заборгованості по сплаті кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» як продавецем та ПАТ «Дельта Банк» як покупцем укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі №№ 2949, 2950 (далі - Договір купівлі-продажу).

Пунктом 1.1 Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами передбачено, що до покупця за даним договором переходять всі права вимоги по відношенню до позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами (включаючи всі права, повноваження та гарантії відшкодування за ними, у кожному випадку існуючі або майбутні, надані продавцеві як позикодавцю за такими кредитними договорами).

Згідно з п. 4.2 Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами кожне право вимоги за кредитами підтверджується основними документами стосовно кредитів та, за наявності, іншими документами стосовно кредитів. Продавець зобов'язується передати покупцеві основні документи стосовно кредитів та інші документи стосовно кредитів відповідно до та протягом періоду зазначеного у додатку V (Передача документів) до цього договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами передбачено, що зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання - передачі прав вимоги.

19.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» підписали Акт приймання-передачі прав вимоги за кредитами, яким передбачено, що ПАТ «УкрСиббанк» передав права вимоги за кредитами ПАТ «Дельта Банк» (зазначені в додатку №1 до договору та деталізовані в додатку №1 до цього акту), та покупець цим прийняв права вимоги за кредитами. Покупець та продавець визнають, що передача прав вимоги за кредитами набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього акту, як передбачено статтею 2.2 (передача прав вимоги за кредитами та закриття) договору.

Згідно Додатку №1 до Договору купівлі-продажу позивачу передано вимоги щодо боржника ОСОБА_3: номер кредитного договору 11295837000, боржник - ОСОБА_3, сума кредиту - 240 000 грн., сума заборгованості отримана АТ «Дельта Банк» від ПАТ «УкрСиббанк» стосовно боржника ОСОБА_3 392 848,95 грн., поручитель - ТОВ «Фірма Акант» договір від 11.02.2008 року, код ЄДРПОУ ТОВ «Фірма Акант» 21391571, код боржника НОМЕР_1.

04.04.2012 року ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» підписали Акт прийому передачі документації за Договором купівлі-продажу, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв документи щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_3, за Кредитним договором № 11295837000 від 11.02.2008 року.

ПАТ «Дельта Банк» на адресу відповідача-1 направило претензію вих. 02.1-4095 від 26.07.2012 року, в якій також повідомлялося про перехід до позивача на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, права вимоги до відповідача за кредитним договором № 11295837000 від 11.02.2008 року, та в якій вимагається достроково повернути у повному розмірі кредит та плату за кредит. Претензія направлена цінним листом з описом вкладення.(т.1, а.с. 123).

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора та відповідно всіх процесуальних прав та обов'язків позивача для стягнення заборгованості з відповідачів по Кредитному договору.

Відповідач-1 претензію вих. 02.1-4095 від 26.07.2012 року позивача не виконав, заборгованість зі сплати боргу по кредиту та процентам не погасив.

Таким чином, позивачем у відповідності до приписів п. 11.1 Кредитного договору змінено строк виконання основного зобов'язання по сплаті кредиту, і таким строком є - 04.09.2012 року.

Щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача 268 407,29 грн. заборгованості по відсоткам колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1.3.1 Кредитного договору визначено, що за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 15,0 % річних, строк нарахування даної процентної ставки на кредитні кошти встановлений по 11.05.2008 року. З 12.05.2008 року за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка у розмірі 17 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору, при умові не виконання п. 4.8 договору.

Відповідно до п. 1.3.4 Кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 30,0% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

Додатковою угодою № 1 від 12.05.2008 року до Кредитного договору встановлено, що з 12.05.2008 року за використання кредитних коштів, а саме строкової суми основного боргу, за договором встановлюється процентна ставка в розмірі 23 % річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена згідно умов договору.

За умовами п. 1.3.6 Кредитного договору нарахування процентів здійснюється щомісячно, в останній робочий день поточного місяця методом «факт/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами п.п1.3.2., 1.3.3., 9.2. договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику, і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п.1.3.2 та/або п.п. 1.3.3., 9.2 договору. Для розрахунку процентів день надання кредиту та день погашення кредиту вважається одним днем. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Відповідно до п. 1.3.7 Кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Згідно наведеного розрахунку позивачем нараховано 224 171,20 грн. відсотків за строковим кредитом, з яких 54 954,72 грн. відсотків нараховано за період з 19.12.2011 року по 31.08.2013 року із застосуванням процентної ставки 23 % річних, 169 216,48 грн. відсотків річних нараховано станом на 18.12.2011 року без визначення щомісячних сум строкового кредиту та без визначення розміру застосованої процентної ставки за користування кредитом. Крім того, позивачем нараховано 44 236,10 грн. відсотків за простроченим кредитом за період з 19.12.2011 року по 31.08.2013 року із застосуванням процентної ставки 30% річних.

Враховуючи вказане вище, дослідивши поданий позивачем розрахунок відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитними коштами частково, а саме у сумі 99 190,82 грн. (54 954,72 грн. + 44 236,10 грн.) за період з 19.12.2011 року по 31.08.2013 року.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про залишення без розгляду позову в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 169 216,48 грн. відсотків річних нарахованих станом на 18.12.2011 року відповідно до ч. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з даним висновком, оскільки на неодноразові вимоги суду першої інстанції позивачем без поважних причин не надано обґрунтованого детального розрахунку суми заборгованості по відсоткам у розмірі 169 216,48 грн., нарахованим до 18.12.2011 року. Вказане перешкоджає всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності щодо нарахування відсотків та встановленню обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Також залишено без розгляду вимогу про стягнення з відповідача-1 пені за несвоєчасне повернення відсотків нарахованих за останні 6 місяців з 02.03.2013 року по 31.08.2013 року в сумі 351,00 грн., оскільки відсутній належний розрахунок щодо заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом з якого можливо здійснити нарахування пені.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду позову в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 169 216,48 грн. відсотків річних нарахованих станом на 18.12.2011 року та 351,00 грн. пені нарахованої на вказані відсотки.

Стосовно вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 100,13 грн., нарахованих з 02.03.2013 року по 31.08.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до оплати за кредит пеню з розрахунку 0,2 % річних від суми зазначеної простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості за методом «факт/360», але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кредитний договір не містить домовленості між сторонами, щодо нарахування пені у інший строк ніж встановлено приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції та досліджено колегією вище, строк виконання основного зобов'язання настав 04.09.2012 року, враховуючи строки позовної давності та положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 01,52 грн. за період з 02.03.2013 року по 04.03.2013 року.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає вірним рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості по кредиту в сумі 223 632,47 грн., заборгованості по відсоткам у сумі 99 190,82грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 01,52 грн. Крім того, суд дійшов правильного висновку про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам в сумі 169 216,48 грн. та в частині стягнення 351,00 грн. пені за прострочення сплати відсотків відповідно до ч. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Акант» як солідарного поручителя за договором поруки заборгованості відповідача-1 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.1 Кредитного договору у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, відшкодування заборгованості перед банком за договором проводиться шляхом стягнення з поручителя (гаранта) та/або шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором та/або активи (кошти і майно) позичальника на вибір банку.

11.02.2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фірма «Акант» як поручителем укладено договір поруки № 31005Р93 (далі - Договір поруки).

За умовами Договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ФО-П ОСОБА_3 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Кредитного договору № НОМЕР_2 від 11.02.2008 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ФО П ОСОБА_3 в повному обсязі як існуючих в теперішній час так і тих, що можуть виникнути у майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату відсотків, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідач-1 в порушення умов договору та графіку погашення кредиту не здійснював щомісячні платежі в обумовлені строки, чим допустив порушення виконання зобов'язання по поверненню кредиту. Таким чином, у позивача виникло право вимагати у відповідача-1 дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом. Отже, визначений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі, у зв'язку із застосуванням права дострокового повернення кредиту.

Позивачем була направлена відповідачу-2, як поручителю, вимога № 02.1-4096 від 26.07.2012 року про сплату банку заборгованість по поверненню кредиту та нарахованих процентів на загальну суму 429 945,41 грн. за кредитним договором та договором поруки. Вказана вимога направлена відповідачу-2 цінним лисом з описом 26.07.2012 року.

Приймаючи до уваги направлення позивачем поручителю вимоги 26.07.2012 року та те, що строк виконання основного зобов'язання, як досліджено вище, настав 04.09.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, 13.01.2014 року (згідно поштового штемпеля на конверті) позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

Оскільки позивач мав право на звернення до поручителя в межах шестимісячного терміну від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 04.03.2013 року, а звернувся лише 13.01.2014 року, то порука є припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 2.1 Договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомлення та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Додатковою угодою №1 від 12.05.2008 року до Кредитного договору була збільшена процентна ставка до 23% річних за використання кредитних коштів.

Доказів надання згоди відповідачем-2 на підвищення процентної ставки до 23% річних суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

За таких обставин, поруку слід вважати припиненою у її повному обсязі з моменту укладення Додаткової угоди № 1 від 12.05.2008 року до Кредитного договору №11295837000 від 11.02.2008 року (т.1, а.с.23).

Враховуючи, що порука припинила свою дію через пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до поручителя після настання строку виконання основного зобов'язання та у зв'язку із збільшенням відповідальності поручителя без його згоди, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, підстави для стягнення заборгованості з поручителя відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 слід відмовити повністю.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення з фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості по кредиту в сумі 223 632,47 грн. та заборгованості по відсоткам у сумі 99 190,82 грн. та пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 01,52 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2014 року по справі № 927/61/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2014 року по справі № 927/61/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 927/61/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 05.09.2014 року.