Ухвала

від 11.03.2014 по справі 2а-36/10/2470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року м. Київ К/9991/37802/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року

у справі № 2а-36/10/2470

за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці

до Приватного підприємства «Авто-батт»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Чернівці (позивач) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Авто-батт» (відповідач) про стягнення заборгованості із сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 180,00 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області проведено перевірку автостоянки та пункту ремонту автомобілів, що належать відповідачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 2400/1911/2304 від 05 вересня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки позивачем прийнято рішення № 0004322304 від 17 вересня 2007 року, яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 180,00 грн.

Статтею 25 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Строки звернення до адміністративного суду визначено статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент початку перебігу строку звернення з позовом до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, звернення до суду з позовом 18 травня 2009 року з вимогою про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, застосованих рішенням № 0004322304 від 17 вересня 2007 року, здійснено контролюючим органом поза межами строку, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент початку перебігу строку звернення з позовом до суду).

Згідно з частинами 1, 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час прийняття судом першої інстанції рішення у справі) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Проте, як встановлено судовими інстанціями, податковим органом в розглядуваній справі не надано жодного доказу, який би підтверджував поважність пропуску ним строку звернення до суду.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці відхилити, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.