Рішення

від 25.09.2007 по справі 2-923/07

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-923/07

Справа №

2-923/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 вересня 2007

р.

Суворовський

районний суд міста Одеси у складі

головуючого

судді Кисельова В.К.

при секретарі -

Голованець Н.Б.

за участю

позивачів - ОСОБА_1.,  ОСОБА_2

представника

відповідача - ОСОБА_4.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м.  

Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1,   ОСОБА_2до ОСОБА_3

про

захист честі,   гідності,   спростування поширеної неправдивої

інформації,   відшкодування моральної

шкоди,   -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1,   ОСОБА_2 звернулись з позовом до ОСОБА_3 про

захист честі,   гідності,   спростування поширеної неправдивої

інформації,   відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги,   обгрунтовані тим,   що в кінці 2004р. при ознайомлені з

матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення

факту прийняття спадщини,   визнання

права власності на частину спадкового майна,  

а також за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  

ОСОБА_5про визнання право власності на спадкове майно,   позивачка побачила заяву ОСОБА_3 до

Суворовського районного суду м.   Одеси

від 15.11.2004р..

Викладені

у вищевказаній заяві відповідачки від 15.11.04р. факти не відповідають

дійсності. Зокрема у цій заяві написано,  

що її чоловік,   брат позивачки

ОСОБА_6,   будував гараж,   працював,  

виховував дитину,   вони жили

разом і чоловік ніколи не хворів. Позивачка,  

ОСОБА_1.,   вимагає з неї гроші,   постійно тероризує її та її дочку.

Відповідачка дала на поховання чоловіка 3000 гривень. Позивачка ОСОБА_1.,   розбила її сім'ю,   постійно втручалася,   не давала спокійно жити,   не пускала її чоловіка,   бігала за ним зі своїм сином,   побачила,  

що він йде до неї до дому і бігла за ним.   На 2 поверсі догнала його і не пустила

його,   скрутила руки зі своїм сином йому

і били по чому попало,   а на наступний день він помер,   про що позивачка зізналась на кладовищі.

Позивачка

стверджує,   що,   а ні вона,  

а ні позивачОСОБА_2,   ніколи не

вчиняли дій,   які описані відповідачкою

у своїй заяві від 15.11.04р.,   і

вищевказані дії ганьблять позивачів.

З   приводу письмової заяви       ОСОБА_3 від 15.11.2004р. позивачка

ОСОБА_1.,   зверталася зі скаргами до Суворовського РВ

та Суворовської прокуратури м.   Одеси

від 15.07.05р.,   11.05.05р. про

притягнення до відповідальності ОСОБА_3. 

Позивачка

також стверджує,   що пояснення

ОСОБА_3.   від 03.08.05р.,   які вона давала у Суворовському РВ також не

відповідають дійсності. Так,  

ОСОБА_3.   стверджувала,   що раніш,  

коли вона вийшла заміж за ОСОБА_6,  

вони жили два роки у його батьків за адресою:АДРЕСА_1. Вона також

пояснив,   що ОСОБА_1. і її сина вона не

обмовляє. У поховані вона брала участь і дала 3000 грн. на поховання,   але не під розписку і про це ніколи не говорила

і не вимагає назад.

Вищевказані

пояснення також підтверджують факт поширення відомостей,  які ганьблять позивачів.

Крім

того,  відповідачка звинувачувала

позивачку у присутності її дітей,  що

вона отруїла її чоловіка.

Внаслідок

порушення особистих немайнових прав з вини відповідачки,  позивачам завдана моральна шкода,  яка полягає у душевних стражданнях,  які вони зазнали у зв'язку протиправною

поведінкою,  а також у приниженні їх

гідності та честі. З цього приводу позивачка тяжко хворіла. Моральну шкоду

позивачі оцінюють у розмірі 5000 гривень.

На

підставі викладеного,  позивачі просять

зобов'язати ОСОБА_3спростувати викладені факти у своїй заяві на адресу

Суворовського райсуду

м.  Одеси від

15.11.2004р.,  шляхом надіслання

відповідних до заяв до голови Суворовського районного суду м.  Одеси та до начальника Суворовського РВ ОМУ

України в Одеській області,  а також

стягнути з відповідачки моральну шкоду у розмірі 5000 гривень,  (а.с. 9-10, 

19-21).

В

судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги та пояснили,  що відомості у заяві від 15.11.2004р.,  а також у поясненнях відповідачки,  які вона давала у Суворовського РВ ОМУ

України в Одеській області принижують їх гідність та честь. Вони ніколи не

отруювали та не били ОСОБА_6.,  а навпаки допомагали йому матеріально. З приводу

надіслання вищевказаних відомостей,  вони

душевно турбувались,  оскільки для них це

було тяжкою образою.

Представник

відповідачки позовні вимоги не визнав та пояснив,  що вищевказані відомості не принижують честь

та гідність позивачів. Крім того, 

вищевказані відомості направлені були до суду як пояснення по

справі,  а не листом до позивачів.

Вивчивши

матеріали справи,  заслухавши пояснення

сторін,  суд вважає,  що позовні вимоги не підлягають задоволенню

на підставі фактів,  встановлених в

судовому засіданні.

Так,  судом встановлено,  що дійсно ОСОБА_3направила до Суворовського

районного суду м.  Одеси заяву від

15.11.2004р.,  яка знаходиться у

матеріалах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5,  ОСОБА_3, 

третя особа - особа 8-а Одеська державна нотаріальна контора про

встановлення факту прийняття спадщини, 

про відшкодування витрат на утримання, 

догляд,  лікування і поховання

спадкодавця та зміни черговості отримання права на спадкоємство,  визнання права власності на частину

спадкового майна,  а також за позовом

ОСОБА_5до ОСОБА_3,  ОСОБА_1,  третя особа - особа 8-а Одеська державна

нотаріальна контора про визнання факту прийняття спадщини,  визнання права власності на частку спадкового

майна і розділу спадкового майна.

У

вищевказаній заяві дійсно є записи,  що

чоловік відповідачки,  брат позивачки

ОСОБА_6„будував гараж,  працював,  виховував дитину,  вони жили разом і чоловік ніколи не

хворів". Позивачка,  „ОСОБА_1.,  вимагає з неї гроші,  постійно тероризує її та її дочку".

Відповідачка „дала на поховання чоловіка 3 тис. 

грн.".. Позивачка „ОСОБА_1., 

розбила її сім'ю,  постійно

втручалася,  не давала спокійно

жити,  не пускала її чоловіка,  бігала за ним зі своїм сином,  побачила, 

що він йде до мене до дому і бігла за ним,  на 2 поверсі догнала його і не пустила

його,  скрутила руки зі своїм сином йому

і били по чому попало,  а на наступний

день він помер,  про що позивачка

зізналась на кладовищі",  (а.с.

12-13).

Крім

того,  в поясненнях ОСОБА_3.  які вона надавала в Суворовському РВ ОМУ

України в Одеській області 03.09.2005р., 

повідомила,  що ОСОБА_1. і її сина

вона не обмовляє. У поховані вона брала участь і дала 3000 грн. на

поховання,  але не під розписку і про це

ніколи не говорила і не вимагає назад, 

(а.с. 14).

Відповідно

до ч.1,  3,  7 

ст.  277 ЦК України,  фізична особа,  особисті немайнові права якої порушено

внаслідок поширення про неї та членів сім'ї недостовірної інформації,  має право на спростування цієї інформації.

Негативна інформація,  поширена про особу,  вважається недостовірною,  якщо особа, 

яка її поширила не доведе протилежного.

Спростування

інформації здійснюється у такий же спосіб, 

у який вона була поширена.

Згідно

з  ст. 

280 ЦК України,  якщо фізичній особі внаслідок порушення її

особистого немайнового права завдано майнової та моральної шкоди,  ця шкода підлягає відшкодуванню.

Вирішуючи

зазначений спір,  суд вважає,  що відносини, 

які виникли у зв'язку з поданням звернень ОСОБА_3. 

до правоохоронних органів, 

не є предметом регулювання цивільного законодавства. Та зазначені вище

норми матеріального права не можуть застосовуватися,  коли особа звертається до суду,  іншого правоохоронного чи державного

органу,  іншої організації наділеної

відповідно до закону владними повноваженнями, 

із заявою про неправомірні дії іншої особи,  якщо цей орган чи організація наділені владними

повноваженнями по поновленню законності у відповідних відношеннях чи

застосування передбачених законом санкцій до правопорушника.

Таке

звернення до держави в особі суду, 

правоохоронного чи іншого державного органу наділеного владними

повноваженнями про вирішення спору, 

поновлення прав,  чи захист

законних інтересів чи поновлення законності відповідно до рішення

Конституційного Суду України № 8-рп/2003 не є поширенням відомостей у

розумінні  ст.  7 ЦК

УРСР (в ред. 1963р.),  яка

діяла на час постановления

зазначеного рішення.

Суд

також вважає,  що не знайшли свого

підтвердження твердження позивачки,  що

відповідачка розповсюдила відомості про те, 

що позивачка отруїла її чоловіка. Показання свідка ОСОБА_7.,  суд приймає критично,  оскільки свідок є родичкою позивачки.

Таким

чином,  суд вважає,  що позов не підлягає задоволенню.

На

підставі рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2003,  керуючись 

ст.  ст.  277, 

280 ЦК України;  ст.   ст. 

10, 11,  58,  64, 

88,  212-215, 218 ЦПК

України,  суд,  -

ВІРИШИВ:

1. У

задоволенні позову ОСОБА_1,  ОСОБА_2до

ОСОБА_3 про захист честі,  гідності,  спростування поширеної неправдивої

інформації,  відшкодування моральної

шкоди - відмовити.

Рішення

суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд

м.  Одеси шляхом подачі в 10-ти денний

строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення суду і

поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги,  або в порядку п. 4  ст. 

295 ЦПК України.