Постанова

від 17.03.2014 по справі 910/22027/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа№ 910/22027/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Зосімов В.І. - представник, дов. № 11-06 від 06.11.2013;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інекон-Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2014

у справі № 910/22027/13 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітспецбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інекон-Сервіс"

про стягнення 84 242,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 у справі № 910/22027/13 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 150 928,32 грн. основного боргу, 2 918,00 грн. пені, 15 092,83 грн. штрафу, 3 378,78 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання за договором № 75/11, яке полягає у несплаті вартості виконаних позивачем робіт, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 150 928,32 грн. матеріалами справи підтверджується, є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню; перевіривши розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені та штрафу відповідно до умов договору та відповідно до вимог чинного законодавства України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 у справі № 910/22027/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, станом на 01.07.2013, заборгованість замовника перед позивачем склала 150 928,32 грн.

Скаржник звертає увагу на те, що угода від 27.08.2013 про розстрочення платежу за договором № 75/11 на виконання підрядних робіт в ж/б по вул. Леніна, 47-59 мкр Бортничі (Блок А), на яку посилається позивач, містить зовсім іншу адресу, ніж в основному договорі, що свідчить про те, що договір та угода не пов'язаними між собою актами, тому не мають правового зв'язку і не можуть породжувати пов'язані зобов'язання для сторін, адже стосуються різних майнових об'єктів та правовідносин.

На думку скаржника, чіткої календарної дати розрахунків (погашення заборгованості) угода від 27.08.2013 не містить, а зазначено лише орієнтовний графік погашення заборгованості; відповідно до матеріалів справи, позивач не надсилав відповідачу у встановленому законом порядку претензію з вимогою сплатити суму заборгованості впродовж 7 днів з дати отримання претензії, тому позивач не мав правових підстав нараховувати та стягувати неустойку, передбачену угодою від 27.08.2013, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, з відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, посилаючись, зокрема, на те, що адреси об'єкту будівництва, зазначені в договорі та в угоді, відрізняються лише цифрами 47/59 та 47-59, що трапилось внаслідок допущення технічної помилки та не змінює суті договору та угоди; в п. 2 угоди встановлені конкретні строки погашення зобов'язання, які визначені місяцями.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 75 928,32 грн. заборгованості, 721,76 грн. пені, 7 592,83 грн. штрафу; судових витрат.

На підставі ст. 22 ГПК України позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 150 928,32 грн., суму пені в розмірі 2 918,00 грн., суму штрафу в розмірі 15 092,83 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.11.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір субпідряду № 75/11 на виконання комплексу робіт по будівництву житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення по вул. Леніна, 47/59 у Дарницькому районі міста Києва, відповідно до п. 1.1 якого предметом даного договору є виконання позивачем, за договором субпідрядником, комплексу внутрішніх санітарно-технічних робіт по будівництву житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення по вул. Леніна, 47/59 (блок А) мкр-н Бортничі у Дарницькому районі м. Києва, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, технічних умов, умов даного договору.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи; у цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно із п.п. 2.1, 2.5 договору № 75/11 вартість будівельно-монтажних робіт та інших витрат за договором складає орієнтовно 1 845 912,24 грн., в т.ч. ПДВ 20% складає 307 652,04 грн.; відповідач, за договором замовник, щомісячно проводить розрахунки за виконані роботи протягом 15-ти робочих днів після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат.

Факт виконання позивачем умов договору № 75/11 та прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт підтверджується складеними та підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт примірна форма № КБ-2в: за грудень 2012р. на суму 350 034,96 грн., № 1 за листопад 2012р. на суму 400 893,36 грн., № 1 за червень 2013 на суму 51 311,28 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із витягами із особового рахунку позивача, за період з 17.12.2012 по 11.06.2013 відповідачем було сплачено позивачу всього 651 311,28 грн., за роботи, виконані згідно із договором № 75/11.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової оплати відповідачем, станом на 01.07.2013, склала суму у розмірі 150 928,32 грн.

27.08.2013 між позивачем та відповідачем укладено угоду про розстрочення платежу за договором № 75/11 на виконання підрядних робіт від 12.11.2012 (виконання комплексу внутрішніх санітарно-технічних робіт в ж/б по вул. Леніна, 47-59 мкр Бортничі (Блок А), згідно із п.п. 1, 2 якої станом на 27.08.2013 відповідно до акту звірки розрахунків № 2 від 01.07.2013 заборгованість відповідача перед позивачем за фактично виконані за договором роботи становить 150 928,32 грн.; сторони дійшли згоди про те, що заборгованість, визначена в п. 1 цієї угоди, буде оплачена відповідачем в порядку розстрочення платежу за наступним графіком оплат: вересень 2013р. - 38 428,32 грн., жовтень 2013р. - 37 500,00 грн., листопад 2013р. - 37 500,00 грн., грудень 2013р. - 37 000,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу грошові кошти згідно із графіком, наведеним в угоді від 27.08.2013, до: 01.10.2013, 01.11.2013, 01.12.2013 та 01.01.2014, відповідно.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, доказів повної сплати відповідачем заборгованості за виконані позивачем роботи згідно із договором № 75/11, з урахуванням графіку розстрочення платежу, наведеному в угоді від 27.08.2013, відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 150 928,32 грн. заборгованості за виконані роботи за договором № 75/11, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У пункті 3 угоди від 27.08.2013 сторони домовились, що у разі порушення відповідачем строків перерахування грошових коштів, передбачених у п. 2 цієї угоди, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 10% від суми прострочення за кожний випадок прострочення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, перевіривши розрахунок позивача, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 092,83 грн. штрафу та 2 918,00 грн. пені, вважає ці суми правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Згідно із ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Однак, скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

Як вбачається із текстів договору № 75/11 та угоди від 27.08.2013, відмінності в адресі об'єкту полягають у неоднаковому зазначенні номеру будівлі, що є технічною помилкою, при цьому цифри вказані однакові.

Також у тексті угоди від 27.08.2013 вказано, що згадана угода укладена саме щодо виконаних робіт за договором № 75/11.

Таким чином, посилання скаржника на те, що договір та угода не пов'язані між собою, спростовується матеріалами справи.

Твердження скаржника про те, що угода містить лише орієнтовний графік погашення заборгованості суперечить нормі ч. 3 ст. 254 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 у справі № 910/22027/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інекон-Сервіс" без задоволення.

2. Справу № 910/22027/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха