Ухвала

від 13.03.2014 по справі 815/7220/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

13 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7220/13-а

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Істок-2001» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Істок-2001» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0002222234 від 08.07.2013 року, яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 8 982 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про нереальність господарських операцій Товариства з його контрагентами - ТОВ «CK ПАЛЬМІРА» та з TOB «САРУС ІНВЕСТ» та порушення Товариством податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, не ґрунтуються на законі, адже підтвердженням реального змісту (товарності) господарських операцій є наявна первинна документація.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 23.05.2013року №950/22-34/31765047/10 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Істок-2001» з питань правових відносин з TOB «CK ПАЛЬМІРА» за серпень 2011 року та з TOB «САРУС ІНВЕСТ» за червень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 6 057,74грн. та, відповідно, до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів на суму 6 057,74грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002222234 від 08.07.2013 року, яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 8 982 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що позивачем сформовано податковий кредит по ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «САРУС ІНВЕСТ» та TOB «CK ПАЛЬМІРА», діяльність яких спрямована лише на отримання податкової вигоди. За висновком ДПІ, в ході перевірки встановлено відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою, зазначеною в податкових накладних та, відповідно, реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг). Крім цього, в ході перевірки встановлено, що правоохоронними органами проводиться кримінальне розслідування щодо створення певними особами організованої злочинної групи, яка організувала утворення (придбання) 11 фіктивних суб'єктів, у тому числі ТОВ «СК Пальміра» з метою сприяння реально діючим підприємствам в ухиленні від сплати податків, транзиту та незаконному переведенню у готівку безготівкових грошових коштів. Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не мали реального характеру.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, які збудовані лише на підставі актів перевірок контрагентів позивача, не відповідають фактичним обставинам справи та є не достатніми для збільшення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Оскільки позивач був позбавлений можливості надати до перевірки первинні документи на підтвердження реальності спірних господарських операцій, та надав їх суду під час розгляду справи, при цьому судом встановлено, що ці документи складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження позивачем реальності спірних господарських операцій та безпідставне винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів таки висновки суду першої інстанції вважає правильними, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «САРУС ІНВЕСТ» та TOB «CK ПАЛЬМІРА», за наслідками яких сформовано податковий кредит.

Так, згідно договору № 1 від 10.08.2011 року, укладеного між позивачем, як замовником, та TOB «CK ПАЛЬМІРА», як підрядником, контрагент позивача взяв на себе обов'язки щодо виконання робіт (заміна засувок та пожежного гідранту на об'єктах замовника).

На підтвердження реальності зазначеної господарської операції та законності формування податкового кредиту позивачем надано договір купівлі-продажу, податкову накладну від 17.08.2011 року, довідку про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, платіжне доручення тощо, які складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як неспроможні посилання податкового органу на постанову слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС в Одеської області щодо проведення перевірки TOB «CK Пальміра», в якій міститься інформація щодо створення фіктивних суб'єктів господарювання, серед яких значиться TOB «CK ПАЛЬМІРА» та на акт ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області від 27.03.2012р. № 180/22-02/37280986 про неможливість проведення документальної позапланової перевірки TOB «CK Пальміра», з огляду на те, що за умови реальності господарської операції виникнення у платника права на податковий кредит не залежить від відсутності у податкового органу можливості перевірити його контрагента та від наявності інформації про порушене кримінальне провадження відносно цього суб'єкту, якщо відсутній вирок суду у кримінальній справі відносно посадових осіб та з приводу здійснених господарських операцій, які є предметом спору у даній справі.

Також з матеріалів справи вбачається, що 01.06.2011 року між позивачем та ТОВ«САРУС ІНВЕСТ» укладено договір № 01/06, згідно якого ТОВ «САРУС ІНВЕСТ» поставило на адресу позивача 15 тон піску на суму 1275 грн. з ПДВ.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано копію договору, рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні та платіжне доручення про оплату товару, які теж складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як вірно зазначено судом першої інстанції, неможливість проведення перевірки контрагентів позивача за ланцюгом постачання не є законною т беззаперечною підставою для позбавлення платника податків права на відображення у податковій звітності сум ПДВ та формування податкового кредиту за наслідками реальних господарських операцій.

Таким чином, реальність господарських операцій з поставки піску ТОВ«САРУС ІНВЕСТ» та виконання робіт ТОВ «СК Пальміра» підтверджена необхідними для цілей оподаткування первинними документами бухгалтерського обліку. Доказів на спростування вказаних обставин податковим органом не представлено.

При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував ту обставину, що доводи податкового органу щодо не надання позивачем первинних документів на момент перевірки є необгрунтованими, адже, як вбачається з матеріалів справи, запит щодо надання документального підтвердження по взаємовідносинам з контрагентами TOB «CK Пальміра» та TOB «САРУС ІНВЕСТ» на адресу позивача датований 22.01.2013 року, а отриманий позивачем лише 21.06.2013 року, тобто після проведення перевірки, в той час як копію Наказу про проведення перевірки з повідомленням та Акт перевірки № 950/22-34/31765047/10 від 23.05.2013 року позивачем отримано 20.06.2013 року.

Отже, TOB «Істок-2001» було позбавлено можливості надати усі первинні документи щодо господарських операцій із юридичними особами, по взаємовідносинам з якими проведено перевірку.

Як зазнаяалося вище, всі первинні документи були надані позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції, досліджені у встановленому законом порядку та їм надано правову оцінку.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Істок-2001» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.