Ухвала

від 13.03.2014 по справі 821/3871/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

13 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3871/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонскій області від 09.07.2013 року № 0002971702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 71 796 грн., та № 0002981702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 48 732,75 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що при проведенні операцій з ПНВКП "Атон" у жовтні 2010 року, ним повністю дотримано вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат, а висновки акту перевірки щодо відсутності реальних поставок товарів від цього контрагенту вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, є упередженими, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими первинними документами по цих операціях.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області від 14.06.2013 р. № 2925/17.2/2346206459 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ПНВКП «Атон» за жовтень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме, що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 57 437 грн.; п.177.2 ст.177, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємцем занижено податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2010 рік на 48 732,75 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала в тому, що ФОП ОСОБА_3 протиправно сформовано податковий кредит за господарськими операціями з ПНВКП «Атон», контрагент якого - ТОВ «Альпарі Холдінг, ЛТД» відсутній за місцем реєстрації, відносно нього порушено провадження про банкрутство.

За висновком ДПІ, в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг). Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не мали реального характеру.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акту ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення області від 09.07.2013 року № 0002971702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 71 796 грн., та № 0002981702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 48 732,75 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, які збудовані лише на підставі актів перевірок контрагентів позивача за ланцюгом постачання, не відповідають фактичним обставинам справи та є не достатніми для збільшення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та, відповідно, податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

Колегія судів такий висновок суду першої інстанції вважає правильними, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ПНВКП «Атон», у якого, згідно договору купівлі-продажу від 01.03.2010 року, придбав дизельне паливо у кількості 55 300 л, на загальну суму 344 623,80 грн., з яких ПДВ - 57437,30 грн.

Факт поставки дизпалива підтверджується накладними від 01.10.2010 р. № 1123 та від 13.10.2010 р. № 1160, податковими накладними від 01.10.2010 р. № 1123 та від 13.10.2010 р. № 1160, банківськими виписками про сплату коштів та довіреністю на приймання товару.

Перевезення дизельного пального здійснювалось ФОП ОСОБА_3, на підтвердження чого позивачем надано трудові договори від 15.06.2004 р. та від 25.12.2006 р., укладені з водіями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 а також свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Транспортування товару (дизельного пального) здійснювалось від складів продавця (ПНВКП «Атон») на АЗС, що належить ФОП ОСОБА_3 на праві власності, згідно із договором купівлі продажу від 04.10.2004 р., свідоцтва про право власності від 05.08.2002 р. № 30.

У подальшому придбаний товар (дизельне паливо) позивачем було реалізовано контрагентам-покупцям, а саме: ТОВ «Агропродукт-Херсон», ППКФ «Хотей», ВАТ «ПМК-132», ПП ОСОБА_6, ПП «Юга-С», ФГ «Артем» та ВАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство», що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання нафтопродуктів, подорожніми листами.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат по операціях з ПНВКП «Атон», які були предметом перевірки.

ПНВКП «Атон» на момент проведення операцій з позивачем мало свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, а тому мало право на виписку податкових накладних.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Як встановлено судом першої інстанції, наведені в акті перевірки обставині діяльності ПНВКП «Атон», з якими ДПІ у м. Херсоні пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності цих контрагентів, в матеріалах справи відсутні, а акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів.

До того ж, як вірно встановлено судом першої інстанції посилання податкового органу на акт перевірки від 22.12.2011 р. № 4450/23-4/30667437, як доказ безтоварності операцій між ФОП ОСОБА_3 та ПНВКП «Атон» є необґрунтованим, оскільки податкові повідомлення рішення відносно ПНВКП «Атон» від 02.02.2012 р. №№ 0000972301, 0000972301, які прийняті на підставі акту перевірки від 22.12.2011 р. № 4450/23-4/30667437, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 року, скасовані, а висновки ДПІ у м. Херсоні щодо нікчемності угод ПНВКП «Атон» з ТОВ «Альпарі Холдінг, ЛТД» визнано необґрунтованими.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.