Ухвала

від 11.03.2014 по справі 818/8702/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 р.Справа № 818/8702/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Глухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2013р. по справі № 818/8702/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кролевецький маслозавод"

до Глухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач-Приватне акціонерне товариство "Кролевецький маслозавод", звернулось до суду з адміністративним позовом до Глухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" Глухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0000372200 від 05.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання Приватному акціонерному товариству "Кролевецький маслозавод" з податку на додану вартість в загальній сумі 1368670 (один мільйон триста шістдесят вісім тисяч шістсот сімдесят) грн., із них за основним платежем - 1095008 (один мільйон дев'яносто п'ять тисяч вісім) грн., та 273752 (двісті сімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.193.1 ст. 193, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01 по 10 жовтня 2013 р. відповідачем - Глухівською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Кролевецький маслозавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні експортних операцій за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2013 р., за наслідками якої 14.10.2013 р. складено акт перевірки № 432/23/05464744 (т. 1 а. с. 12-61), де було зазначено про порушення платником податків пункту п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.п. 198.1 - 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 1 095 008 грн., в тому числі: за січень 2012 р. на суму 117 856,8 грн., лютий 2012 р. - 59 303,49 грн., березень 2012 р. - 194 481, 1 грн., квітень 2012 - 128 299,1 грн., червень 2012 р. - 31 399,48 грн., липень 2012 р.- 38 786,67 грн., серпень 2012 р. - 379 719,4 грн., червень 2013 р. - 39 666,67 грн., липень 2013 р. - 41 399,21 грн., серпень 2013 р. на суму 64 096,14 грн.

На підставі акту перевірки від 14.10.2013 року № 432/23/05464744 Глухівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Сумській області було винесене податкове повідомлення-рішення 0000372200 від 05.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання Приватному акціонерному товариству "Кролевецький маслозавод" з податку на додану вартість в загальній сумі 1368670 (один мільйон триста шістдесят вісім тисяч шістсот сімдесят) грн., із них за основним платежем - 1095008 (один мільйон дев'яносто п'ять тисяч вісім) грн., та 273752 (двісті сімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що ПрАТ "Кролевецький маслозавод" з метою зберігання молока та молочних продуктів в інших містах України, зокрема у м. Житомир, у м. Старокостянтинів та у м. Обухів, уклало договори зберігання від 28.06.2013 р. № 2з-2013 із ДП "Старокостянтинівський молочний завод", від 04.01.2013 р. №515-4 з ТОВ "Молочник", від 23.09.2013 №43 із ТОВ "Молочник" відповідно (т. 1 а.с. 130, 244-245, т.2 а.с.192-193).

За допомогою складських приміщень зберігача позивач веде подальшу господарську діяльність із реалізації продукції.

01.07.2013 р. ПрАТ "Кролевецький маслозавод" підписано договір комісії №01/07-КРЛ з ПП "Укрпродекспорт", згідно умов якого комісіонер зобов'язувався за дорученням комітента за винагороду укладати від власного імені зовнішньоекономічні договору купівлі - продажу товарів, найменування, ціна і кількість яких визначається сторонами у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Даний договір діяв на момент здійснення поставки товару (т.1 а.с. 131-132).

23.08.2013 р., 24.07.2013 позивачем на адресу ПП "Укрпродекспорт" направлено листи, відповідно до яких позивач розпорядився про прийняття від ДП "Старокостянтинівський молочний завод" товарів за вищезазначеним договором на адресу ПП "Укрпродекспорт" (т.1 а.с.121, 151).

Реальність виконання договорів поставки товару від 20.08.2012 р. № 20/08 та від 28.06.2013 р. № 28/6-13 укладених між ПрАТ "Кролевецький маслозавод" та ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (т.1 а.с.109-111, 127-128) підтверджується копіями видаткових, податкових накладних, копіями розрахунків, копіями актів прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг), звітами комісіонера (т.1 а.с.84-170).

14.03.2013 р. ПрАТ "Кролевецький маслозавод" підписано договір комісії №14/03-КРЛ з ПП "Укрпродекспорт", згідно умов якого комісіонер зобов'язувався за дорученням комітента за винагороду укладати від власного імені зовнішньоекономічні договору купівлі - продажу товарів, найменування, ціна і кількість яких визначається сторонами у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною. (т.1 а.с. 241-243).

Реальність виконання договору поставки товару від 31.12.2010 р. №13/01/11 між ПрАТ "Кролевецький маслозавод" та ТОВ "Молочник" (т.1 а.с.247-248) підтверджується копіями видаткових, податкових накладних, копіями розрахунків, копіями актів прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг), звітами комісіонера (т.1 а.с.171-249).

23.09.2013 р. ПрАТ "Кролевецький маслозавод" підписано договір комісії №24 з ДП з іноземними інвестиціями "Укрпластавтомат", згідно умов якого комітент доручає комісіонеру, а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента здійснити митне оформлення на експорт до Російської Федерації та поставку товарів, які належать комітенту на правах власності, третім особам - резидентам Російської Федерації (т. 2 а.с.17-21).

Реальність виконання договору поставки товару від 23.09.2011 р. № 39 між ПрАТ "Кролевецький маслозавод" та ТОВ "Алена" (т.2 а.с. 194-197) підтверджується копіями видаткових, податкових накладних, копіями розрахунків, копіями актів приймання - передачі зі зберігання, звітами комісіонера (т.2 а.с.22-249, т.3 а.с.1-23).

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 встановлено, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем.

Згідно із п. п. 11.6, 11.7 Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажовідправником було ДП "Старокостянтинівський молочний завод", ТОВ "Молочник", а вантажоодержувачем - ПП "Укрпроекспорт".

Таким чином, у покупця - ПрАТ "Кролевецький маслозавод" відсутні обов'язки щодо постачання товару, а продавець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару до місця призначення. А тому товарно-транспортні накладні у позивача відсутні правомірно.

Також, колегія суддів зазначає, що викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки № 432/23/05464744 року порушень та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000372200 від 05.11.2013 року належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000372200 від 05.11.2013 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Глухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2013р. по справі № 818/8702/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.