Рішення

від 17.03.2014 по справі 916/378/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р.Справа № 916/378/14 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.

при секретарі судового засідання Бєлих К.В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача за первісним позовом ОСОБА_1,

від відповідача Верчук О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „САРМ-ГРУПП" про визнання недійсним договору підряду та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „САРМ-ГРУПП" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору будівельного підряду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2014 р. прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, порушено провадження у справі № 916/378/14, призначено її до розгляду на 24.02.2014 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 24.02.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.03.2014 р., у судовому засіданні 12.03.2014 р. оголошено перерву до 17.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2014 р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „САРМ-ГРУПП", призначено її до спільного розгляду з первісним позовом на 17.03.2014 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їх представників.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 17.03.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернулась в господарський суд Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „САРМ-ГРУПП" (далі - ТОВ „САРМ-ГРУПП") про визнання недійсним укладеного між сторонами договору будівельного підряду від 04.10.2010 р.

Обґрунтовуючи позов, ФОП ОСОБА_3 посилається, зокрема, на положення ст.ст.203,215,234 ЦК України та зазначає, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, тобто є фіктивним.

ТОВ „САРМ-ГРУПП" подало зустрічний позов, в якому просить розірвати укладений між сторонами договір будівельного підряду від 04.10.2010 р.

Правова позиція товариства з посиланням на приписи ст.ст.610,611,651,653 ЦК України мотивована невиконанням ФОП ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань по оплаті коштів, у зв'язку з чим ТОВ „САРМ-ГРУПП" значною мірою позбавлено того, на що розраховувало, укладаючи підрядну угоду. При цьому відповідач за первісним позовом вважає останній безпідставним, оскільки наведені в ньому твердження не відповідають дійсності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників процесу, перевіривши обґрунтованість їх доводів, суд залишає первісний позов без розгляду та задовольняє зустрічну позовну заяву з огляду на наступне.

04.10.2010 р. між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ „САРМ-ГРУПП" (виконавець) укладено договір будівельного підряду, згідно п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений договором строк виконати роботи з ремонту приміщення під облаштування дитячого саду на об'єкті замовника, розташованому на другому поверсі будинку АДРЕСА_3, загальною площею 281 кв.м, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

За змістом п.2.1 договору загальна його вартість (ціна) складає 60238,00 грн., а відповідно до п.2.3 договору протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами договору замовник здійснює передоплату у розмірі 100% від загальної ціни договору, що складає 60238,00 грн.

В п.8.6 договору зазначено, що він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплений печатками контрагентів.

Згідно із приписами ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним

Відповідно до абз.1-3 п.3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. № 11 „фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення".

Господарський суд, проаналізувавши наведені норму матеріального права та її тлумачення пленумом касаційної інстанції, відзначає, що для отримання висновку суду про недійсність договору в зв'язку з його фіктивністю позивач має надати докази, з яких вбачається умисне вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 08.02.2014 р., від 24.02.2014 р., від 12.03.2014 р. зобов'язано ФОП ОСОБА_3 представити докази фіктивності оспорюваної угоди.

На виконання вказаних ухвал суду жодних доказів не надано. В судовому засіданні 17.03.2014 р. представник позивача за первісним позовом пояснив, що будь-які документальні підтвердження наведених ним посилань відсутні.

Згідно із приписами п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, те, що докази, які витребував суд, дійсно потрібні для встановлення об'єктивної істини по даній справі, невиконання ФОП ОСОБА_3 ухвал господарського суду, не зважаючи на обізнаність про їхній зміст, на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України первісний позов підлягає залишенню без розгляду.

Окремо слід звернути увагу ФОП ОСОБА_3 на те, що згідно із ч.4 ст.81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, вона має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Згідно п.4 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" 08.07.2011 р. № 3674-VІ (зі змінами) сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Таким чином, судовий збір в сумі 1827,00 грн., внесений під час подачі первісного позову, повертається ФОП ОСОБА_3

Стосовно зустрічних позовних вимог слід відмітити таке.

В ч.2 ст.651 ЦК України зазначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пункт 2.3 договору від 04.10.2010 р. встановлює обов'язок замовника протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами підрядної угоди здійснити передоплату у розмірі 100% від загальної ціни договору, що складає 60238,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та усно підтверджено представниками сторін, замовник з 2010 р. ігнорує зобов'язання по авансуванню вартості робіт виконавця, чим останнього значною мірою позбавляє того, на що розраховував під час укладення договору.

Таким чином, ТОВ „САРМ-ГРУПП" цілком законно та обґрунтовано вимагає розірвання підрядної угоди від 04.10.2010 р., а тому зустрічний позов підлягає задоволенню.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати, які понесено ТОВ „САРМ-ГРУПП", покладаються на ФОП ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,81-85 ГПК України, вирішив:

Первісний позов залишити без розгляду.

Зустрічний позов задовольнити.

Розірвати договір будівельного підряду від 04.10.2010 р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (65005, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „САРМ-ГРУПП" (65029, м. Одеса, вул. Дюківська,14, кв.48, код 37477317).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65005, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „САРМ-ГРУПП" (65029, м. Одеса, вул. Дюківська,14, кв.48, код 37477317) 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп. судового збору.

Повернути з Державного бюджету України (ГУДКСУ в Одеській області, код 37607526, р/р № 31210206783008, МФО 828011, КБК 22030001) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65005, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп. судового збору, сплата якого підтверджується квитанцією від 04.02.2014 р. № 6660755-1.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 19.03.2014 р.

Суддя Лічман Л.В.