Постанова

від 12.03.2014 по справі 1570/2222/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/2222/2012

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма Інтелект Груп Компані» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма Інтелект Груп Компані» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів Одеської області ) про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

02.04.2012р. ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС (правонаступник - ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів Одеської області ), в якому просило:

- визнати нечинним акт №69/22-1/36795105 від 07.03.2012р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані» (код ЄДРПОУ 36795105 ), по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «ВСТК» за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р.»;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012р. №0000132201.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що його контрагентом - ТОВ «ВСТК», згідно укладеному правочину, реально поставлялись товари для ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані», що підтверджується відповідними первинними документами, які передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. На думку позивача, з його боку при формуванні ним податкового кредиту за перевіряємий період, не було порушено жодної норми ПК України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року провадження у справі в частині позовних вимог ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані» щодо визнання нечинним акту №69/22-1/36795105 від 07.03.2012р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані» (код ЄДРПОУ 36795105 ), по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «ВСТК» за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р.» - закрито на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у задоволені адміністративного позову ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані» - відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представником ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані» 26.09.2012р. подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані» (код ЄДРПОУ 36795105 ) зареєстровано 15.10.2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №11110. Підприємство знаходиться на обліку платників податків в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси та з 22.04.2010р. є платником ПДВ.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані» за КВЕД є: виробництво меблів для сидіння; виробництво меблів для офісів та підприємств торгівлі; виробництво інших меблів; оптова торгівля текстильними товарами; роздрібна торгівля текстильними та галантерейними товарами.

В період з 24.02.2012 року по 01.03.2012 року, на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси №264 від 24.02.2012 року, працівниками управління податкового контролю ДПІ у Суворовському районі м.Одеси було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані» по взаємовідносинам з контрагентом -постачальником ТОВ «ВСТК» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №69/22-1/36795105 від 07.03.2011 року, у висновках якого зазначено про порушення підприємством позивача вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у вигляді заниження сум ПДВ в результаті завищення податкового кредиту підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «ВСТК» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року на загальну суму 34 940,95 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 10 470,75 грн., за травень 2011 року - 14 869,41 грн., за червень 2011 року - 9 600,78 грн.

При цьому, при проведенні даної перевірки відповідачем було враховано лише податкову інформацію, отриману від ДПІ в Приморському районі м. Одеси, а саме:

- лист №45325/7/23-513 від 09.08.2011 року «Про неможливість проведення позапланової перевірки ТОВ «ВСТК» з актом перевірки №1945/23-512/35179825 від 03.08.2011 року «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВСТК» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за квітень 2011 року»;

- лист №44435/7/23-512 від 03.08.2011 року про відпрацюванні переліку підприємств з метою руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з ПДВ та припинення протиправної діяльності суб'єктів господарювання з актом перевірки від 29.07.2011 року №1919/23-513/35179825 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВСТК» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за травень 2011 року»;

- лист №48690/7/23-513 від 26.08.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВСТК» за червень 2011 року» з актом перевірки від 26.08.2011 року №2132/2-512/35179825 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВСТК» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за червень 2011 року».

У зазначених документах ДПІ в Приморському районі м. Одеси робить висновки про неможливість здійснення ТОВ «ВСТК» реальних господарських операцій у квітні-червні 2011 році внаслідок встановлених під час перевірок фактів: відсутності у цього товариства необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходження підприємства за юридичною адресою.

В подальшому, уповноваженою особою ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, на підставі вказаних вище висновків акту перевірки №69/22-1/36795105 від 07.03.2011 року було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000132201 від 14.03.2012 року про збільшення ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 34 941 грн. - за основним платежем та застосовано штрафні санкції в сумі 3,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище діями та рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ї інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, а також з того, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним та відповідаючим діючому законодавству.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими та не заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України №2755-VI, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Відповідно до приписів п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. у разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

При цьому, згідно з вимогами п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім того, п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Разом з тим, як вбачається з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу ).

Так, п.п.201.1, 201.4 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. При чому, податкова накладна виписується у 2-х примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також п.201.6 ст.201 цього ж Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Окрім того, положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, згідно із ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як слідує з п.2 ст.3 цього ж Закону №996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Як визначено п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від №88 від 24.05.1995р. ), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські ж операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до приписів п.2 зазначеного Наказу №88, ведення форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

До того ж, як слідує з п.2.4 цього ж Положення, усі первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалося вище, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо ) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для правильного вирішення спору підлягає встановленню факт реальності поставки позивачу товару із з'ясуванням обставин щодо наявності у постачальника товару фізичних та технічних можливостей здійснювати поставку товару, порядку його передачі та отримання, умов транспортування.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, у спірному акті перевірки №69/22-1/36795105 від 07.03.2011 року податковим органом зазначено, що ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані», згідно декларації з ПДВ за квітень-червень 2011 року до складу свого податкового кредиту неправомірно віднесло суму ПДВ по господарським операціям з ТОВ «ВСТК» у загальній сумі 34940,95 грн., у тому числі: у квітні 2011 року - 10 470,75 грн., у травні 2011 року - 14 869,41 грн., у червні 2011 року - 9 600,78 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи договору постачання №27/04 від 27.04.2011 року, укладеного між ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані» (замовник) та ТОВ «ВСТК» (постачальник), постачальник зобов'язується передати покупцю товар, а покупець, в свою чергу, прийняти товар, а саме: тканину бавовняну у відповідності до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору загальною вартістю 62824,50 грн. (у т.ч. ПДВ 10470,75 грн .).

При цьому, слід звернути увагу на те, що на момент укладення цього договору, як позивач, так і ТОВ «ВСТК», були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та мали свідоцтво платників ПДВ.

Відповідно до п.п.6.1,6.2 цього Договору, товар вважається поставленим постачальником та прийнятим замовником з моменту підписання ними накладних чи актів приймання-передачі. При чому, приймання - передача товару проводиться по кількості та якості згідно з товаросупроводжуючими документами.

Судовою колегією встановлено, що на обґрунтування виконання умов зазначеного договору позивачем надано до судів 1-ї та 2-ї інстанцій усі необхідні та належним чином оформлені первинні документи, які повністю підтверджують факт поставки йому постачальником протягом квітня-червня 2011 року різноманітних тканин (атласу, шовку, тафти, шифону, парчі, гобелену та інш. ) та швейної фурнітури, а також факт сплати позивачем (в безготівковій формі ) на адресу ТОВ «ВСТК» коштів за поставлені товари з урахуванням ПДВ, а саме: специфікації до договору №27/04 від 27.04.2011р., податкові накладні: №374 від 29.04.2011р. на суму 62824,50 грн. (у т.ч. ПДВ 10470,75 грн .), №1112 від 16.05.2011р. на суму 89216,46 грн. (у т.ч. ПДВ 14869,41 грн .), №1167 від 16.06.2011р. на суму 29400 грн. (у т.ч. ПДВ 4900 грн .), №1168 від 25.06.2011р. на суму 28204,69 грн. (у т.ч. ПДВ 4700,78 грн .), видаткову накладну №1/04 від 29.04.2011р. на суму 62824,50 грн. (у т.ч. ПДВ 10470,75 грн .), накладну №1167 від 25.06.2011р. на суму 57604,69 грн. (у т.ч. ПДВ 9600,78 грн .), рахунки, платіжні доручення, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за квітень-червень 2011 року, а також копії товарно-транспортних накладних.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що навіть сам по собі факт відсутності або в даному випадку ненадання при проведенні перевірки транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем придбаного (т.б. сплаченого з урахуванням ПДВ ) товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів (т.б. податкових, видаткових та прибуткових накладних, банківських платіжних доручень та інш. ) є недостатнім для висновку про безтоварність цієї господарської операції взагалі.

Також, слід звернути увагу на те, що така позиція апеляційного суду повністю узгоджується і з правовою позицією з цього питання, висловленою Вищим адміністративним судом України в своїх ухвалах від 18.04.2012 року (у справі №К/99991/20061/11 ), від 11.04.2012 року (у справі №К/9991/73551/11 ), від 03.04.2013 року (у справі №К/9991/44088/12 ) та від 17.04.2013 року (у справі №К/9991/50517/12 ), з яких, в свою чергу, вбачається, що безтоварність операцій не може підтверджуватися відсутністю товарно-транспортних накладних.

До того ж, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що в подальшому, позивач - ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані», згідно з договором поставки №27/04-ИГ від 27.05.2011р. (та специфікаціями до нього ), продав придбаний у ТОВ «ВСТК» товар Державному Закладу «Одеський національний академічний театр опери та балету», який, в свою чергу, його оприбуткував та реально (як і позивач ) сплатив ПДВ в ціні товару.

Даний факт, окрім іншого, також підтверджується і наданою представником позивача довідкою Державної фінансової інспекції в Одеській області №041-19/352 від 06.07.2012р. про проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків між ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані» та ДЗ «Одеський національний академічний театр опери та балету» за період з 01.10.2010р. по 06.07.2012р.

Отже, враховуючи вищезазначене, судова колегія приходить до висновку про те, що посилання податкового органу на відсутність (або не надання) ТТН, відсутність у контрагента-постачальника власних засобів для перевезення товарів, відсутність його за юридичною адресою, відсутність у нього трудових ресурсів, тощо, не є беззаперечною законною підставою для визнання угод, укладених між ПП «ВКФ Інтелект Груп Компані» та ТОВ «ВСТК» безтоварними (нікчемними), а тому, відповідно, такий висновок податкового органу про заниження позивачем сум ПДВ в результаті завищення податкового кредиту за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року на загальну суму 34940,95 грн. - є безпідставним та не відповідає дійсним обставинам.

Окрім того, необхідно зазначити, що відповідно до змісту приписів ст.204 Цивільного кодексу України , проголошується презумпція правомірності правочину, доки інше не встановлено рішенням суду.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК, та, відповідно до ч.2. ст.215 ЦК, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

А ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до вимог ч.1 ст.712 ЦК України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, враховуючи те, що між сторонами був укладений і фактично виконаний договір купівлі-продажу (поставки) товарів, а також те, що цей договір містить всі істотні умови, спрямований саме на реальне настання правових наслідків, відомостей про наявність судового рішення про визнання його нечинним або вироків стосовно будь-яких посадових осіб підприємств - учасників спірної господарської операції не має, а тому, відповідно, суд 2-ї інстанції вважає, що він є дійсним.

Окрім того, ще слід вказати, що відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Також, при прийнятті остаточного рішення суд апеляційної інстанції враховує і положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Слід зазначити, що така позиція узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» Європейський суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, судова колегія вважає висновки акту перевірки відносно позивача щодо порушення ним податкового законодавства безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідно, протиправними та підлягаючим скасуванню, що, в свою чергу, помилково не було встановлено судом 1-ї інстанції.

До того ж, судова колегія звертає увагу ще й на те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в даному випадку, не було належним чином зроблено представником відповідача при розгляді справи в суді 2-ї інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв'язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, з урахуванням ч.2 ст.11 КАС України та, діючи в межах доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову окружного суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст.195,197,198,202,205,207,254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма Інтелект Груп Компані» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма Інтелект Груп Компані» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 14.03.2012р. №0000132201 про збільшення Приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма Інтелект Груп Компані» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 34 944 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко