Рішення

від 11.03.2014 по справі 905/9155/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.2014 Справа № 905/9155/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовстрой», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості у сумі 66 593 грн. 68 коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Чайкіна К.О., довіреність №09-18/3575 від 26.12.2013;

від відповідача - не з'явився.

Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовстрой» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором суборенди земельної ділянки від 07.02.2008 №118/169 в розмірі 66 593грн. 68коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 07.02.2008 був укладений договір суборенди земельної ділянки №118/169. Відповідач не виконує умови зазначеного договору в частині оплати суборендної плати за користування земельною ділянкою, внаслідок чого за період з серпня 2011 по листопад 2013 виникла заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 66 593 грн. 68 коп., з яких сума основного боргу в розмірі 64 375 грн. 92 коп. та 3% річних в розмірі 2 217грн. 76 коп.

Крім того, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачу та знаходяться на рахунках всіх банків, обслуговуючих відповідача, у розмірі суми позовних вимог.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

22.11.2005 між Маріупольською міською радою (далі - орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь», яке було перейменоване відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» у Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: біля перехрестя вул. Азовської та вул. Ломізова у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (а.с.92-94).

Відповідно до п. 2 договору оренди, в оренду надається земельна ділянка площею 1,0909га.

Згідно з п.3 договору оренди, на земельній ділянці буде знаходиться об'єкт нерухомого майна: житлові будинки.

07.02.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір суборенди земельної ділянки №118/169 (далі - договір суборенди), відповідно до п. 1 якого позивач надає, а позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: біля перехрестя вул. Азовської та вул. Ломізова у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (а.с.15-16).

Відповідно до п. 2 договору суборенди, в оренду надається земельна ділянка площею 0,2238га.

Згідно з п.4.1 договору суборенди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 245,52 грн/м 2 .

Як визначено сторонами у п.4.3 договору суборенди, суборендна плата за землю (платіж) на 2008 рік сплачується відповідачем у грошовій формі у розмірі: до 01.01.2008 - 1% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік), з 01.01.2008 - 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

Суборендна плата згідно діючого законодавства України, підлягає обкладенню податком на додану вартість.

Відповідно до п.4.4 договору суборенди, суборендна плата за землю вноситься за базовий податковий період щомісячно не пізніш 10 числа, наступного за звітним місяцем на підставі рахунків позивача.

Згідно п.3.1 договору суборенди, договір укладено до 16.09.2013.

На виконання умов договору суборенди позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку в суборенду, що підтверджується актом приймання - передачі земельної ділянки (а.с.21).

Відповідно до витягів №2323/2/11, №333/2/2012 та №678/2/2013 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2011, 2012 та 2013, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яку відповідач прийняв в строкове платне користування, відповідно до зазначеного договору, складає 342,44грн/м 2 (а.с.24-26).

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі», зокрема, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

За приписом ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач в строк не здійснив внесення суборендної плати, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з серпня 2011 по листопад 2013 у розмірі 64 375 грн. 92 коп.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суборендної плати такими, що підлягають задоволенню повністю у розмірі 64 375грн. 92коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних від простроченої суми, суд дійшов висновку, що вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 2 215 грн. 84 коп.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачу та знаходяться на рахунках всіх банків, обслуговуючих відповідача, у розмірі суми позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, оскільки позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування своїх доводів та не доведено як невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню частково.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовстрой» (код ЄДРПОУ 20336699) на користь Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (код ЄДРПОУ 00191158) 64 375 грн. 92 коп. боргу, 2 215 грн. 84 коп. 3% річних та 1 720 грн. 45 коп. витрат з оплати судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (код ЄДРПОУ 00191158) на користь Державного бюджету України 1 720грн. 50коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 17 березня 2014 року.

Суддя О.В. Говорун