Рішення

від 11.03.2014 по справі 911/410/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа № 911/410/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТРІ",

01042, м. Київ, вул. Глазунова, 4/47

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СлаВа",

08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, 5

про стягнення 200 099,61 грн.

за участю представників:

позивача - Гурез І.О. (довіреність від 29.01.2014, б/н);

відповідача - 1) ОСОБА_2 (довіреність від 28.02.2014 № 61);

2) Фень В.О. (довіреність від 06.03.2014 № 74).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТРІ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СлаВа" (далі - відповідач) про стягнення 200 099,61 грн., з яких: 162 473,40 грн. - основний борг, 2 856,90 грн. - 3 % річних та 34 769,31 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за товар, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.02.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3110/14 від 21.02.2014) надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3365/14 від 25.02.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2014 розгляд справи відкладено на 11.03.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4080/14 від 06.03.2014) відповідачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4289/14 від 11.03.2014) позивачем подано додаткові докази, необхідні для розгляду справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4288/14 від 11.03.2014) відповідачем подано заяву про визнання позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 162 473,40 грн. з посиланням на статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.03.2014 представники відповідача підтримали подану заяву про часткове визнання позову.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи; до прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника.

Розглянувши вказану заяву, судом встановлено, що вона підписана представником відповідача за довіреністю від 28.02.2014 № 61 ОСОБА_2, однак, вказаній довіреності не передбачено повноваження представника на вчинення такої процесуальної дії як визнання позову повністю або частково.

Відтак, заява від 11.03.2014 не може бути прийнята судом як визнання відповідачем позову, проте, відповідно до статей 22, 32 Господарського процесуального кодексу України прийнята судом в якості доказу - письмового пояснення представника з обставин справи та врахована при вирішенні спору по суті.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.03.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТРІ" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СлаВа" (далі - відповідач, покупець) укладено договір від 29.10.2012 № 29\10-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає та оплачує шкіряний напівфабрикат хромового дублення із шкір BPX (Спілок, ВЕТ-БЛУ, краст) (далі - товар), (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, кількість, вага, ціна, строки поставки та інші характеристики товару визначаються під час кожної поставки і вказуються у видаткових накладних.

Згідно з пунктом 5.2. Договору, покупець здійснює оплату товару в такому порядку: 100 % вартості партії товару - протягом 90 календарних днів після підписання сторонами видаткової накладної.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року (пункт 9.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, всього на суму 1 456 173,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 30.11.2012 № РН-0000109 та від 11.04.2013 № 0000006, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач вказаний товар отримав.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з отримання товару. До матеріалів справи долучені копії зазначених видаткових накладних.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що виписані позивачем на господарські операції за вищевказаними накладними, в яких зазначено, що вони складені на підставі спірного Договору.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару відповідач здійснив часткові оплати вартості товару, всього на суму 1 293 699,60 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача з 22.02.2013 до 06.08.2013 та банківською довідкою від 06.03.2014 № 49/111, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 162 473,40 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 01.12.2013 складає 162 473,40 грн. Підписи представників сторін в акті скріплені відбитками їх печаток, що свідчить про погодження юридичними особами відомостей, що в ньому зазначені.

Докази повної оплати товару за видатковими накладними, стягнення боргу за якими є предметом позову, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківські виписки по рахунку позивача та банківську довідку від 06.03.2014 № 49/111 - у якості письмових доказів для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.12.2013, у зв'язку з тим, що зазначений Акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - в якості письмового доказу визнання відповідачем наявності у нього заборгованості перед позивачем.

Крім того, відповідно до статей 22, 32 Господарського процесуального кодексу України судом враховано письмову заяву представника відповідача про визнання позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 162 473,40 грн. (вх. № 4288/14 від 11.03.2014) та усні пояснення представників відповідача у судовому засіданні про те, що основний борг, що заявлений до стягнення - вартість частини товару, що отриманий від позивача за Договором за видатковою накладною від 11.04.2013 № РН-0000006, відповідачем не сплачений у заявленому в позові розмірі.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та відбитком його печатки на вищевказаних видаткових накладних.

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 162 473,40 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Позивач на підставі пункту 6.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 0,1 % за кожен день просрочки від вартості одержаного, але неоплаченого товару, яка за розрахунком позивача складає 34 769,31 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Договором не встановлено збільшення періоду нарахування пені, відтак, відповідно до вимог Господарського кодексу України, нарахування пені повинно припинитися через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на необхідність дотримання вказаних вимог законодавства при нарахуванні пені, судом перевірено розрахунок позивача, з урахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою Національного банку України і періоду нарахування та виявлено надмірне нарахування позивачем пені. Як вбачається з наданого розрахунку пені, позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення - заявлено період нарахування пені з 11.07.2013 на 214 днів.

Згідно доказів, що надані позивачем, а саме: банківських виписок та довідок, судом встановлено, що видаткова накладна від 30.11.2012 № РН-0000109 оплачена повністю до заявленого періоду. Початок періоду заборгованості за видатковою накладною від 11.04.2013 № РН-0000006 - 02.07.2013. Відтак, судом в межах позовних вимог перераховано пеню за період з 11.07.2013 до 30.12.2013.

У зв'язку з цим, поданий розрахунок позивача є невірним, позивачем надмірно нарахована пеня і вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 10 157,96 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 2 856,90 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3% річних та встановив, що розрахунок позивача вірний, а тому позовна вимога про стягнення 2 856,90 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 162 473,40 грн. основної заборгованості, 10 157,96 грн. пені та 2 856,90 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовна вимога про стягнення пені у розмірі 24 611,35 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СлаВа" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31292488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТРІ" (01042, м. Київ, вул. Глазунова, 4/47, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32491651) 162 473 (сто шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят три) грн. 40 коп. основної заборгованості, 10 157 (десять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 96 коп. пені, 2 856 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн. 90 коп. 3 % річних та 4 001 (чотири тисячі одна) грн. 99 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.03.2014.

Суддя С.О. Саванчук