Постанова

від 18.03.2014 по справі 910/6894/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2014 р. Справа№ 910/6894/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Доманської М.Л.

Копитової О.С.

представники сторін:

від позивача: Садова О.П.- представник за довіреністю № 2 від 03.01.2014;

від відповідача: Іщенко І.П. - представник за довіреністю від 30.01.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гардінія Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014 року у справі № 910/6894/13 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гардінія Україна», м. Київ

до компанії «Gardinia Home Decor GmbH», Федеративна республіка Німеччина, м. Існи

про визнання майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гардінія Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до компанії «Gardinia Home Decor GmbH» про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «Гардінія Україна» майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування «Гардінія Україна».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушує право позивача на комерційне найменування шляхом його оспорювання. Право позивача на комерційне найменування охороняється законом та повинно бути захищене в судовому порядку шляхом його визнання.

21.11.2013 позивач подав уточнення позовних вимог, в яких просить розглядати позовну заяву з наступною уточненою прохальною частиною: - Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Гардінія Україна» майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування ТОВ «Гардінія Україна» («Gardinia Ukraine» Ltd Co), а саме:

- право на використання комерційного найменування ТОВ «Гардінія Україна» («Gardinia Ukraine» Ltd Co);

- право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування ТОВ «Гардінія Україна» («Gardinia Ukraine» Ltd Co), в тому числі забороняти таке використання;

- інші майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування ТОВ «Гардінія Україна» («Gardinia Ukraine» Ltd Co), встановлені законом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2014 року у справі № 910/6894/13 (суддя Бондарчук В.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення обґрунтоване тим, що з матеріалів справи не вбачається порушення відповідачем прав позивача, а наявністю судового спору між позивачем та відповідачем за позовом останнього про правомірність використання позивачем у даній справі словосполучення «Gardinia», як знаку для товарів та послуг, проте жодним чином не оспорюється чи заперечується право інтелектуальної власності позивача на комерційне найменування ТОВ «Гардінія Україна» («Gardinia Ukraine» Ltd Co).

При цьому, суд першої інстанції керувався ст. 8 Паризької Конвенції про охорону промислової власності, ст.ст. 15, 490, 489 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 1, ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України. , п. 80 Постанови Пленуму №12 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності».

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Гардінія Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідачів.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме ч.1 ст.15 ЦК України та ч.1 ст. 1 ГПК України, а висновок суду про те, що відповідач не оспорює права інтелектуальної власності позивача на комерційне найменування не відповідає обставинам справи, оскільки в запереченнях на позов відповідач наполягає на протиправному використанні позивачем комерційного найменування.

11.03.2014 через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.

В судовому засіданні представники відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав викладених в запереченнях на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін товариство з обмеженою відповідальністю «Гардінія Україна» є юридичною особою, яка зареєстрована 06.04.1998 р. Печерською районною державною адміністрацією м. Києва, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 037616 (копія в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що використовує у своїй господарській діяльності власне комерційне найменування «Гардінія Україна» (Gardinia Ukraine) зазначаючи таке найменування на власних бланках, підписах в листах електронної пошти, при листуванні, у фінансовій та технічній документації, рекламних матеріалах. Крім того, позивач використовує два зареєстровані інтернет сайти: gardinia.ua i gardinia.kiev.ua.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить припинити використання позивачем у доменних іменах слова «Gardinia» та припинити права позивача на доменні імена: gardinia.ua i gardinia.kiev.ua. Тому, на думку позивача, такі дії свідчать про оспорювання майнових прав інтелектуальної власності позивача на його комерційне найменування.

Частиною 1-2 ст. 489 Цивільного кодексу України встановлено, що правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Відповідно до ст. 8 Паризької Конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

Відповідно до п. 80 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» момент першого використання комерційного (фірмового) найменування може встановлюватися за даними державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта господарювання, фінансової і технічної документації (рахунки, накладні, технічні умови), рекламних матеріалів, охоронних документів на об'єкти промислової власності (патенти на промислові зразки, деклараційні патенти на винаходи), реєстрації доменного імені тощо.

Отже, позивач є юридичною особою, яка зареєстрована 06.04.1998 Печерською районною державною адміністрацією м. Києва, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 037616.

Крім того, позивачем було затверджено та зареєстровано статут товариства за реєстраційним номером № 21654 від 06.04.1998. Печерською районною державною адміністрацією м. Києва, пунктом 3 якого встановлено назву товариства: повна назва - товариство з обмеженою відповідальністю «Гардінія Україна» і скорочену назву українською мовою - ТОВ «Гардінія Україна», російською мовою - ООО «Гардиния Украина», англійською мовою - Gardinia Urkraine Ltd Co (копія в матеріалах справи).

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено ряд контрактів на поставку продукції № 150498/GU-00 від 15.04.1998 та № 31199/GU-01 від 03.11.1999 та відповідно ним здійснювалася така поставка, на підтвердження чого позивачем надано товаро-транспортну накладну (счет-проформа) та зареєстровано доменне ім'я: gardinia.kiev.ua 27.11.1999.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що моментом першого використання комерційного (фірмового) найменування позивача «Гардінія Україна» (англійською мовою - «Gardinia Urkraine») є 06.04.1998, тобто дата державної реєстрації товариства.

Тому, беручи до уваги положення частини 2 ст. 489 Цивільного кодексу України та ст. 8 Паризької Конвенції про охорону промислової власності, комерційне найменування позивача «Гардінія Україна» (англійською мовою - «Gardinia Urkraine») є чинним з моменту першого використання цього найменування - з 06.04.1998.

Згідно частини 1 ст. 490 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є: 1) право на використання комерційного найменування; 2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання; 3) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Таким чином, позивач, після державної реєстрації комерційного найменування «Гардінія Україна» (англійською мовою - «Gardinia Urkraine»), набув і права інтелектуальної власності, передбачені ч. 1 ст. 490 Цивільного кодексу України на таке комерційне найменування.

При цьому, з системного аналізу вищевказаних норм, суд дійшов висновку, що такі права інтелектуальної власності надаються позивачу автоматично на підставі закону та лише на основі факту першого використання комерційного найменування, з огляду на встановлену законом відсутність необхідності обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки, відповідно повторного визнання в даному випадку не вимагається.

Щодо твердження позивача про оспорювання відповідачем майнових прав інтелектуальної власності останнього на його комерційне найменування, суд відзначає наступне.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З матеріалів справи вбачається, що Компанія «Gardinia Home Decor GmbH» звернулася до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить припинити використання позивачем у доменних іменах слова «Gardinia» та припинити права позивача на доменні імена: gardinia.ua i gardinia.kiev.ua. При цьому позовну заяву обґрунтовано тим, що ТОВ «Гардінія Україна» порушує майнові права Компанії «Gardinia Home Decor GmbH» на торговельну марку, використовуючи знак для товарів та послуг «Gardinia» в доменних іменах: gardinia.ua i gardinia.kiev.ua, з огляду на те, що останній є власником міжнародної реєстрації № 833204 на торговельну марку «Gardinia» та свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 11596 «Gardinia».

Колегія суддів погоджується з висновом місцевого гсоподасрького суду, що відповідачем оскаржується правомірність використання позивачем словосполучення «Gardinia» як знаку для товарів та послуг, проте жодним чином не оспорюється чи заперечується право інтелектуальної власності позивача на комерційне найменування ТОВ «Гардінія Україна» («Gardinia Ukraine» Ltd Co).

Згідно п. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що права позивача жодним чином не порушено, відповідно вимоги останнього є необґрунтованими.

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно висновку суду про те, що відповідач не оспорює права інтелектуальної власності позивача на комерційне найменування не відповідає обставинам справи, оскільки в іншій судовій справі за позовом Компанії «Gardinia Home Decor GmbH» до ТОВ «Гардінія Україна» про припинення використання товариством у доменних іменах слова «Gardinia» та припинення права товариства на доменні імена: gardinia.ua i gardinia.kiev.ua Компанія «Gardinia Home Decor GmbH» здійснює захист своїх порушених прав, а захист встановлених законом прав особи - не може бути порушенням прав іншої особи. Враховуючи вищевикладене апеляційний суд також не приймає до уваги твердження скаржника стосовно порушення місцевим господарським судом ч. 1 ст. 15 ЦК України та ч. 1 ст. 1 ГПК України.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оскільки матеріалів справи не підтверджується факт порушення прав позивача, тобто необхідність для їх судового захисту, тому суд першої інстанції дійшов правомірно висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження позивача, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гардінія Україна» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014 року у справі № 910/6894/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Доманська

О.С. Копитова