Постанова

від 13.03.2014 по справі 812/9945/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9945/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Барашко М.В.

за участю:

представника позивача: Колотович Н.О.

представника відповідача: Басакіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ВВ-ПЛЮС» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ВВ-ПЛЮС» (далі - Позивач) звернулось з позовом до Певомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні 17 січня 2014 року, позивач, без зміни предмету позову, уточнив позовні вимоги (т.1.а.с. 27-34).

З урахуванням уточнення позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії щодо викладення в Акті перевірки висновків про неможливість встановлення факту реального здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами за перевіряє мий період;

- визнати протиправними дії відповідача щодо включення в усі електронні системи, у т.ч. до автоматизованої системи «Податковий Блок», інформації про результати перевірки;

- зобов'язати відповідача вилучити з усіх електронних систем, у т.ч. з автоматизованої системи «Податковий Блок» інформацію про результати перевірки ПП «ВВ-Плюс» (код ЄДРПОУ 35706585), оформленої актом від 23.10.13 № 163/12-10-22/35706585;

-зобов'язати відповідача поновити у всіх електронних системах, у т.ч. в автоматизованій системі «Податковий Блок» відомості щодо заявлених ПП «ВВ-Плюс» (код ЄДРПОУ 35706585) податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту за перевіряемий період.

В обґрунтування позову послався на перевищення відповідачем повноважень в частині зазначення у висновках Акту документальної позапланової виїзної перевірки № 163/12-10-22/35706585 від 23.10.13 порушень позивачем пп. а п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПКУ, які призвели до завищення податкових зобов'язань за вересень 2012 року на суму 313 330, 00 грн. та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, які призвели до завищення податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 313 330, 00 грн. по деклараціям за липень-вересень 2012 року.

Висновок про завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань зроблено за господарськими взаємовідносинами позивача з TOB «ДНС ТРАСТ» на підставі акту невиїзної перевірки вказаного підприємства, у висновках якого зазначено, що усі операції купівлі-продажу TOB «ДНС ТРАСТ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності (стор. 14 Акту перевірки).

Наполягав на відсутності у відповідача повноважень робити висновок про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями між Позивачем та TOB «ДНС ТРАСТ» та їх нікчемність.

З посиланням на вимоги статей 198, 201 ПК України наполягав на підтверджені податкового кредиту та зобов'язань податковими накладними та відповідними первинними бухгалтерськими документами.

При цьому стверджував, що не виконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету не тягне відповідальності і негативних наслідки для позивача.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити в задоволені позову, оскільки в розумінні вимог статей 2, 17 КАС України висновки в акті перевірки, за відсутності прийнятого за його наслідками податкового повідомлення-рішення не тягнуть для позивача негативних наслідків, відповідно не порушують права останнього.

З посиланням на вимоги п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України та постанову СУ ФР ГУ Міндоходів у Луганській області прийняту в межах кримінально-процесуального закону наполягав на правомірності проведення перевірки позивача та складання за її наслідками акту перевірки № 163/12-10-22/35706585 від 23.10.13.

Стосовно взаємовідносин позивача із контрагентом зазначив, що згідно із актами складеними уповноваженими особами податкової служби у Куйбишевському районі м. Доненька Донецької області за юридичною адресою контрагент позивача - TOB '"ДНС Траст" та його директор за місцем проживання не знаходяться.

Згідно із актом перевірки позивачем не надано жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності з ТОВ «ДНС Траст» за період з 01.08.2012р. по 30.09.2012 року. Документи, підтверджуючі вищезазначені господарські операції, правильність нарахування податкових зобов'язань та їх відображення в податковій декларації з ПДВ за липень 2012 року, згідно ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів від 30.07.2013 року Ленінського районного суду м. Луганська, передані по протоколу виїмки від 03.09.2013 року Алчевською податковою міліцією.

У зв'язку відсутністю контрагентів постачальників за місцем реєстрації та відсутністю належних, вважав не підтвердженими господарські відносини з постачальником.

З посиланням на вимоги п. 198.1, п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п. 201.1. п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України наполягав на відсутності у позивача права на віднесення сум податку отриманого від TOB «ДНС Транс» до податкового кредиту та з урахуванням вимог п. 185.1 ст.185 та п. 188.1 ст. 188 ПК вважав завищеними відповідні податкові зобов'язання.

З урахуванням викладеного та вимог наказу Державної податкової служби України від 31.10.12 №948 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» наполягав на правомірному складні акту перевірки та внесені відповідної інформації до АС «Аудит», яка в подальшому була змінена на АС «Податковий блок» та інших інформаційних систем.

З посиланням на наказ ДПА № 984 від 22.12.2012 року стверджував, що акт є службовим документом, якій підтверджує факт проведення перевірки та не створює для позивача конкретних юридичних наслідків.

Стверджував, що згідно із ст. 74 ПК України відповідач має право збирати та зберігати інформацію в певних інформаційних базах.

У судовому засіданні сторони надали пояснення, тотожні даним, викладеним в позовній заяві та запереченнях проти позову.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні, у тому числі шляхом витребування та надання доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи, знаходиться на податковому обліку у відповідача у тому числі є платником податку на додану вартість (т.1.а.с.33-55).

Згідно із ст.1 Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Повноваження відповідача визначені ст. 20 ПК України.

З урахуванням викладеного та вимог статей 17, 18 КАС України, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до 78.1.11 Податкового Кодексу України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у тому числі якщо податковим органом отримано постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - наказ № 984).

Згідно із п.3 наказу № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

На підставі постанови старшою слідчого з ОВС СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Луганській області від 22.07.2013 року (т.2.а.с.18) відповідачем був прийнятий наказ № 120 від 02.10.2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача з питань відповідності вимогам чинного законодавства визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по деклараціям за липень - вересень 2012 року, термін якої у встановленому порядку змінювався та подовжувався (т.2.а.с. 7-18).

В період з 08.10.2013 року по 16.10.2013 року уповноваженими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірки позивача з питань відповідності вимогам законодавства визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по деклараціям за липень - червень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт №163/12-10-22/35706585 від 23.10.2013. ( далі - акт № 163, т.1.а.с.57-87).

З урахуванням обставин, встановлених в судовому засіданні, позивачем не оспорюється порядок призначення, проведення перевірки та подовження її строків.

У висновках акту № 163 зазначено про порушення позивачем пп. а п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України в результаті чого Позивачем завищено податкові зобов'язання за вересень 2012 року на суму 313 330, 00 грн. та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого Позивачем завищено податковий кредит за вересень 2012 року на суму 313 330, 00 грн.

Підставою для зазначених висновків послугувала відсутність відповідних бухгалтерських документів на підтвердження господарських операцій (т.1.а.с.61-62).

При цьому відповідач в акті зазначає про вилучення документів до проведення перевірки правоохоронними органами, у зв'язку із розслідуванням кримінальної справи в межах якої призначена перевірка.

Сторонами визнається та підтверджується документально відображення позивачем у податковій декларації спірного податкового кредиту (т.1 а.с. 89-92).

Згідно із ч.2 ст. 86 ПК України, акт документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови.

Сторонами визнається факт отримання позивачем акту перевірки.

З урахуванням вимог п.86.9 ст. 86 ПК України, у зв'язку з проведенням перевірки в межах кримінального провадження, відповідач не виносив податкове повідомлення-рішення за результатами висновків акту № 163.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Крім того, суд зазначає, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії, в даному випадку таким актом може стати прийняте на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

З урахуванням викладеного відсутні підстави для задоволення 2-го пункту вимог позивача.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо включення в усі електронні системи, у т.ч. до автоматизованої системи «Податковий Блок», інформації про результатів перевірки, зобов'язання відповідача вилучити з усіх електронних систем, у т.ч. з автоматизованої системи «Податковий Блок» інформацію про результати перевірки оформленої актом № 163, зобов'язання відповідача поновити у всіх електронних системах, у т.ч. в автоматизованій системі «Податковий Блок» відомості про заявлений податковий кредит з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

З пояснень сторін та наданого відповідачем витягу з автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок " убачається анулювання відповідачем задекларованих позивачем показників, сформованих за наслідками операцій з ТОВ «ДНС ТРАНС» за вересень 2012 року на суму 313 330, 00 грн.(т.1 а.с.15).

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Наказом Державної податкової служби України № 948 від 31.10.2012 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків.

Згідно п. 1.6.1 Методичних рекомендацій за результатами документальної планової або позапланової та фактичної перевірки складається акт (довідка), який підписується, реєструється та вручається (надсилається) платнику податків (посадовим особам (уповноваженим представникам) платника податків) з дотриманням вимог щодо порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок, встановлених статтею 86 розділу ІІ Кодексу та відповідними нормативно - правовими актами центрального органу виконавчої влади, що формує державну фінансову політику, та/або відповідного розпорядчого документа ДПС України.

Пунктом 1.6.3 Методичних рекомендацій передбачено, що у разі встановлення за результатами перевірки порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за розглядом матеріалів перевірки керівником (заступником керівника) органу ДПС, на обліку в якому перебуває платник податків, приймаються та надсилаються платнику податків податкові повідомлення-рішення за формами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Якщо порушення було встановлено в ході документальної перевірки, яку здійснювали (очолювали) працівники органу ДПС іншого, ніж орган ДПС, де на обліку перебуває платник податків (є платником відповідних податків або зборів), орган ДПС, працівники якого здійснювали (очолювали) таку перевірку, забезпечує складання та надання (направлення) не пізніше наступного робочого дня такому органу ДПС матеріалів перевірки, а також висновку у довільній формі щодо сум податків, які підлягають донарахуванню за результатами перевірки (зменшення (збільшення) сум заявленого бюджетного відшкодування або від'ємної різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток). Зазначений висновок є обов'язковим для врахування при прийнятті відповідних податкових повідомлень-рішень, а у разі наявності заперечень до акта перевірки з урахуванням висновку органу ДПС, що проводив перевірку, передбаченого пунктом 1.6.2 цього розділу Методичних рекомендацій.

Реалізація матеріалів перевірок, призначених відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Кодексу, здійснюється з урахуванням норм п.86.9 ст.86 Кодексу, при цьому матеріали перевірки разом з висновками органу ДПС супровідним листом не пізніше трьох робочих днів з дня, наступного за днем складання, передаються до органу ДПС, що ініціював перевірку.

Відповідальність за передбачений Кодексом обов'язок винесення податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, призначених у порядку п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Кодексу, покладається на орган ДПС, на обліку в якому перебуває платник податків, що перевірявся.

Згідно положень п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця стосовно посадової особи (посадових осіб) якого відкрито кримінальне провадження у якому розслідується кримінальне правопорушення, предметом якого є податки та/або збори приймається податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Як вбачається з постанови слідчого від 27.11.2013 року кримінальне провадження в межах якого проводилась перевірка позивача закрито у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб позивача складу кримінального правопорушення (т.3.а.с.37).

Підставою для закриття кримінального провадження послугувало в першу чергу дослідження слідчим первинних бухгалтерських документів, які безпідставно не досліджувались відповідачем під час проведення перевірки.

Представник відповідача не заперечував проти дійсності наданих позивачем в судовому засіданні первинних бухгалтерських документів на підтвердження реальності господарських операцій (т.1, а.с. 109-242).

Із запровадженням Податкового Кодексу України, встановлено чіткі підстави та порядок проведення перевірок, акти перевірки складені на виконання постанов органу дізнання та слідчого встановлюють не тільки певні факти, але й створюють певні правові наслідки як в межах конкретної кримінальної справи так і в межах податкових правовідносин, оскільки є підставою для внесення змін в АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", як для особи, що перевіряється, так і для задіяних у процесі перевірки осіб. Саме з цією обставиною пов'язаний обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

З огляду на зазначене, податковий орган привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків протиправності угод та їх наявності, замість того, щоб зробити перевірку всіх первинних бухгалтерських документів за взаємовідносинами позивача з певним контрагентом на виконання постанови слідчого.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку щодо безпідставності коригування відповідачем в АІС "Податковий блок " показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначених позивачем в деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2013 року на підставі акту № 163.

Дії відповідача з коригування задекларованих платником податків (позивачем) показників у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки акту перевірки про встановлені порушення податкового законодавства, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених актом перевірки.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що він діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного податкового законодавства, та зазначає, що єдиною підставою для внесення змін до АІС "Податковий блок", якими коригуються задекларовані показники, є наявність грошових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

При цьому суд також не приймає до уваги доводи відповідача, що вказана автоматизована система створена для службового користування, у зв'язку з чим коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача не може порушувати прав та інтересів останнього, оскільки ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

За таких обставин, у відповідача не було відповідного права коригувати позивачеві показники податкового кредиту та податкові зобов'язання.

Враховуючі викладене, суд вважає, що відповідач не довів правомірність внесення до АІС "Податковий блок" коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача та зазначає, що відповідач не навів жодних правових підстав щодо можливості коригування контролюючим органом показників податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків на підставі висновків акту перевірки без винесення та подальшого узгодження податкового повідомлення-рішення.

За наявності кримінальної справи та вилучення бухгалтерських документів в межах її розслідування, відсутність відповіді позивача на запит відповідача, направлений на виконання вимог п.73.3 ст. 73 ПК України не позбавляє відповідача обов'язку проводити перевірку та робити висновки з урахуванням первинних бухгалтерських документів.

До зазначеного висновку суд приходить з урахуванням наявної кримінальної справи, існування якої визнано сторонами та юрисдикції, встановленої ст. 17 КАС України.

Згідно із п. 6 Наказу № 984 у висновках акту перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Приймаючи до уваги неповне дослідження відповідачем первинної бухгалтерської документації, вилученої в межах кримінальної справи, суд вважає передчасним твердження відповідача про порушення позивачем вимог законодавства.

При цьому дані електронної Системи автоматизованого співставлення за відсутності первинних бухгалтерських документів, судових рішень, витягів з ЄДР, тощо, не є належними доказами відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача.

Приймаючи до уваги обсяг досліджених документів відповідачем під час проведення перевірки, враховуючи предмет спору та думку представників сторін, суд прийшов до висновку про відсутність підстав досліджувати бухгалтерські документи під час розгляду даної справи.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Сама по собі здійснена Відповідачем податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Суд критично оцінює вимоги позивача стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо включення в усі електронні системи, у т.ч. до автоматизованої системи «Податковий Блок», інформації про результати перевірки, та зобов'язання відповідача вилучити з усіх електронних систем дані перевірки, оскільки в судовому засіданні було встановлено внесення змін лише до автоматизованої системи «Податковий Блок».

Таким чином вимоги позивача стосовно «усіх електронних систем» не заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене та обраний позивачем спосіб захисту, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом поновлення в автоматизованій системі «Податковий Блок» відомості щодо заявлених ПП «ВВ-Плюс» (код ЄДРПОУ 35706585) податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 313 330, 00 грн., вилучену на підставі Акту № 163/12-10-22/35706585 від 23.10.13

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 13 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 березня 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ВВ-ПЛЮС» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов'язати Первомайську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі «Податковий Блок» відомості щодо заявлених ПП «ВВ-Плюс» (код ЄДРПОУ 35706585) податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 313 330, 00 грн., вилучену на підставі Акту № 163/12-10-22/35706585 від 23.10.2013.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ВВ-ПЛЮС» судові витрати у розмірі 63,46 грн. ( шістдесят три гривні 46 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 18 березня 2014 року.

Суддя С.М. Чиркін