Рішення

від 19.03.2014 по справі 473/4464/13-ц

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4464/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., при секретарі - Фінько О.П.

За участю Вознесенського міжрайонного прокурора Мазуренко Н.А., представників позивачів Хоменко С.М., Гончаренко Є.А., представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Миколаївській області, Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області до ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки вартістю 420168,44 грн. у розпорядження держави та стягнення шкоди у розмірі 15020,03 грн.

В С Т А Н О В И В :

30.09.2013 року Вознесенський міжрайонний прокурор Миколаївської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Миколаївській області, Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області до ОСОБА_5, в якому просив достроково розірвати договір оренди земельної ділянки, повернути земельну ділянку у розпорядження держави та стягнути шкоду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що між Вознесенською райдержадміністрацією та відповідачем 06.10.2010 року був укладений договір оренди земельної ділянки відповідно до якого відповідачу було передано у строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 86,39 га в межах території Трикратівської сільської ради Вознесенського району із яких 55,09 га - пасовища та 31,30 га - рілля. Згідно умов договору оренди вказана земельна ділянка була надана відповідачу для сінокосіння та випасання худоби.

Однак під час обстеження земельної ділянки було встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, а саме земельна ділянка засіяна соняшником. В зв"язку з чим відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, що передбачено ст.53 КупАП.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору оренди та вимог діючого законодавства, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди, прокурор просив позов задовольнити та стягнути з відповідача заподіяні ним збитки, внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в розмірі 15020,03 грн.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представники позивачів Головного управління Держземагенства у Миколаївській області та Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області в судовому засіданні позовну заяву підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні було встановлено, що на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації №552-р від 16.12.2008 року та договору оренди землі від 06.07.2010, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 06.10.2010 за №041048800056 і акту приймання - передачі відповідачу ОСОБА_5 надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 86,39 га в межах території Трикратівської сільської ради Вознесенського району, Миколаївської області за межами населеного пункту, із яких 55,09 га пасовища (кадастровий №4822085000:11:000:0006) та 31,30 га рілля (кадастровий №4822085000:18:000:0004). (а.с. 12,13,14,15,16,17).

Згідно вищевказаного розпорядження та п. 1 договору оренди земельну ділянку надано відповідачеві для сінокосіння та випасання худоби.

Відповідно до п. 25 договору оренди орендареві встановлені обмеження щодо використання об'єкту оренди, а саме, використання земельних ділянок виключно за цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби.

Однак, в судовому засіданні було встановлено, що під час обстеження орендованої відповідачем земельної ділянки, що було проведено Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області 09.07.2013 року було виявлено, що частина орендованої земельної ділянки площею 55,09 га пасовищ відповідачем фактично розорена та засіяна соняшником, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.07.2013 року; актом обстеження земельної ділянки від 09.07.2013 року. (а.с. , 18,19). Вказані матеріали були направленні відповідачу для дачі ним пояснень з приводу виявлених порушень, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 12.07.2013 року та отриманні ним 13.07.2013 року.

У зв'язку з виявленими порушеннями законодавства 19.08.2013 року державним інспектором сільського господарства в Миколаївській області складено протокол №000315 про вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53 КУпАП та внесено припис №000473 з вимогою в термін до 17.09.2013 привести земельну ділянку площею 55, 09 га пасовищ в стан, придатний для використання за її цільовим призначенням. (а.с. 20,21). Які також були надіслані відповідачу рекомендованим листом 21.08.2013 року.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 28.08.2013 року № 000535 відповідач ОСОБА_5 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53 КупАП та нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу. (а.с.22). Зазначена постанова відповідачем не оскаржувалися.

Відповідно до ч. 1 ст.96 Земельного кодексу України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель» землекористувачі зобов'язанні забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Частиною 5 ст.20 Земельного Кодексу передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками, користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст.31, 33-37 цього Кодексу.

Статтею 526, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 32 Закону України „Про оренду землі", договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку у разі використання земель не за цільовим призначенням здійснюється у судовому порядку.

Договором оренди землі (п.37) передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Стаття 653 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки розірвання договору, відповідно до частини другої якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 34 Закону України „Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

З огляду на викладене та у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків, встановлених договором оренди землі, і порушенням вимог чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, а саме використанням орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, укладений між ОСОБА_5 та Вознесенською райдержадміністрацією договір оренди землі від 06.07.2010 року, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 06.10.2010 за №041048800056, підлягає достроковому розірванню, а земельна ділянка - поверненню у розпорядження держави.

Окрім того, Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_5 внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, яка склала 15020,03 грн.

Згідно зі ст. 152, 158 Кодексу, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Земельні спори вирішуються, зокрема, судами.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 211 Кодексу та ст. 56 Закону України „Про охорону земель" особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом, у тому числі за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене вказана шкода підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку та її розмір становить 15020,03 гривень.

Разом з тим, на даний час, згідно зі ст. 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 122 вищевказаного Кодексу передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно пунктів 4.32, 4.36 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10.05.2012 (із змінами, внесеними наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 40 від 25.01.2013, що набрали чинності 26.02.2013), вказаний орган передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області, а також звертається з позовами до суду за захистом своїх прав та з питань порушення вимог законодавства.

Отже, органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держземагентства у Миколаївській області, у зв'язку з чим земельні ділянки підлягають поверненню саме цьому органу.

Статтею 14 Конституції України, ст. 1 Кодексу та ст. 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У свою чергу, використання ОСОБА_5 земельної ділянки не за цільовим призначенням призводить до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, що завдає значної шкоди земельним ресурсам держави, а також суперечить державній політиці у сфері земельних відносин.

Враховуючи викладене, керуючись ст. З Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 20, 22, 96, 122, 143, 168 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 373, 526, 598, 629, 651, 653, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 1 „Про землеустрій", ст. 35 Закону України „Про охорону земель", ст.ст. 13, 15, 24, 25, 32, 34, 36 Закону України „Про оренду землі", ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Миколаївській області, Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області до ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки у розпорядження держави та стягнення шкоди задовольнити у повному обсязі.

Розірвати достроково договір оренди землі, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 06 жовтня 2010 року за №041048800056, укладений між Вознесенською райдержадміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_5.

Зобов'язати ОСОБА_5 повернути земельну ділянку державної власності загальною площею 86,39 га в межах території Трикратівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області за межами населеного пункту, із яких 55,09 га пасовища (кадастровий №4822085000:11:000:0006) та 31,30 га рілля кадастровий №4822085000:18:000:0004) у розпорядження держави в особі Головного управління Держземагенства у Миколаївській області.

Стягнути з ОСОБА_5 (і/н НОМЕР_1) на користь бюджету Вознесенського району (на р/рахунок № 33112331700128, МФО 826013 в УДКУ у Вознесенському районі, код 38037770) шкоду, заподіяну внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в розмірі 15020 гривень 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 (і/н НОМЕР_1) судовий збір 243,60 на користь державного бюджету Вознесенського району.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М.М. Ротар