Постанова

від 13.03.2014 по справі 812/877/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/877/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001281710 від 03.10.2012,-

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001281710 від 03.10.2012.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 07 лютого 2014 позивачем за його письмовою заявою отримано податкове повідомлення-рішення №0001281710 від 03.10.2012, прийнято на підставі акту перевірки №01099/1710/НОМЕР_2 від 02.08.2012. Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 8760,00 грн. та штрафні санкції в сумі 2190,00 грн.

Висновки акту перевірки мотивовано тим, що постачальник послуг ПП «ТКФ «Імперія-М» є несумлінним продавцем та при проведенні його перевірки було зменшено суму податкових зобов'язання, що, в свою чергу, вплинуло на право позивача на податковий кредит. Згідно з висновками акту перевірки, позивач не мав права на податковий кредит по господарським операціям з ПП «ТКФ «Імперія-М».

Позивач зауважив, що жодних запитів про надання первинних документів ним не отримувалось, перевірки проводилась без врахування первинних документів, про що також наведено в акті перевірки.

Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №0001281710 від 03.10.2012, виходячи з наступного.

Жодного посилання на первинні документі або на відмову в наданні таких первинних документів немає, та це означає, що посадові особи, які здійснювали перевірку, діяли всупереч вимогам норм Податкового кодексу України, Наказу ДПАУ від 22.12.2010 № 984 який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» та Конституції України.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки посадова особа відповідача перевищила свої повноваження, надані їм законом, та незаконно за наявності усіх необхідних документів, які підтверджують отримання послуг.

Позивачем підтверджено настання правових наслідків за укладеним договором з ПП «ТКФ «Імперія-М», умови договорів виконані сторонами в повному обсязі, податкові накладні видані на законних підставах, послуги оплачено в повному обсязі, а тому згідно з ст. 198 Податкового кодексу України, позивач виконав обов'язкові умови для виникнення права платника податку на податковий кредит, оскільки: податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; відповідач в акті та в довідках перевірки не заперечував, що позивач сплачував на користь постачальників товарів суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування; позивач належним чином надав оформлені декларації.

Позивач зазначив, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, чинне законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, підтримав доводи, викладені у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що на підставі наказу від 20.07.2012 № 611 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП «ТКФ «Імперія - М» за період з 01.04.2010 по 30.06.2010.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищено податковий кредит від ПП «ВКФ «Імперія-М» у сумі 8 760,00 грн., в тому числі: у квітні 2010 року на суму ПДВ 4 325,00 грн., у травні 2010 року на суму ПДВ 554,00 грн., у червні 2010 року на суму ПДВ 2 881,00 грн.

На підставі акта перевірки від 02.08.2012 № 1099/1710/НОМЕР_2 винесено податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012 № 0001281710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 950,00 грн. (8760,00 грн. - за основним платежем; 2190,00 грн. - за штрафними санкціями).

За період з 01.04.2010 по 30.06.2010 ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 8 760,00 грн. Взаємовідносини з ПП «ТКФ «Імперія-М» встановлені, у тому числі у квітні 2010 року на суму ПДВ 4 325,00 грн., у травні 2010 року на суму ПДВ 1 554,00 грн., у червні 2010 року на суму ПДВ 2 881,00 грн.

За період з 01.04.2010 по 30.06.2010 по результатам автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з ПП «ТКФ «Імперія-М» встановлено розбіжності у тому числі у квітні 2010 року на суму ПДВ 4 325,00 грн., у травні 2010 року на суму ПДВ 1 554,00 грн., у червні 2010 року на суму ПДВ 2 881,00 грн.

ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська було отримано акт перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 26.06.2011 № 1 133/16-36189881 про результати невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «ТКФ «Імперія-М» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за квітень, травень, червень, липень 2010 року. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.04.2010 по 31.07.2010 встановлено завищення податкових зобов'язань всього у сумі 1 993 845,21 грн.

Місцезнаходження підприємства відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м.Луганськ, кв. Шевченка, 14. Фактично за вказаною адресою підприємство не знаходиться. До ВПП Ленінської МДПІ направлено запит на встановлення фактичного місцезнаходження підприємства за № 3064 від 29.11.2010. Має стан платника податків «3» - прийнято рішення про припинення (розпочата ліквідаційна процедура), «10» - направлено запит на встановлення місцезнаходження.

В результаті перевірки встановлено:

- декларації з ПДВ за квітень, травень, червень, липень 2010 року, декларація з податку на прибуток за 2010 рік до Ленінської МДПІ не надані;

- відповідно до довідки по формі 1 ДФ від 09.02.2011 за № 165232 кількість працюючих на підприємстві у IV квартал 2010 року - 1 особа.

- підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Представник відповідача вважає, що вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ПП «ВКФ «Імперія - М» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення, прийнято на його підставі, правомірним.

Враховуючи зазначене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, 06.10.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Луганської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 20.07.2012 по 26.07.2012 на підставі наказу від 20.07.2012 № 611, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська заступником начальника відділу податкового контролю фізичних осіб, радником податкової служби ІІІ рангу управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська Тарабановою М.В., відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 , п. 79.1, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, з питань взаємовідносин з ПП ТКФ «Імперія-М», код за ЄДРПОУ 36189881 за період з 01.04.2010 по 30.06.2010.

За результатами перевірки складено акт від 02.08.2012 № 1099/1710/НОМЕР_2, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 п.п 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит від ПП «ВКФ «Імперія-М» в сумі 8 760,00 грн., в тому числі: у квітні 2010 року на суму ПДВ 4 325,00 грн., у травні 2010 року на суму ПДВ 1 554,00 грн., у червні 2010 року на суму ПДВ 2 881,00 грн.

03 жовтня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001281710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10 950,00 грн., з яких: 8 760,00 грн. - за основним платежем, 2 190,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків..

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС від 20.07.2012 № 611 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, з питань взаємовідносин з ПП ТКФ «Імперія-М» код за ЄДРПОУ 36189881 за період з 01.01.2010 по 30.06.2010» вбачається, що зазначену перевірку було призначено у зв'язку із ненаданням пояснень та підтверджуючих документів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у відповідь на запит ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська від 13.04.2012 № 2407/1710 щодо взаємовідносин з контрагентом ПП ТКФ «Імпері-М». Однак, відповідачем не надано суду доказів направлення позивачу вищевказаного запиту.

Матеріалами справи підтверджується, що 14 січня 2009 року між Приватним підприємством «ТКФ «Імпері-М» (Виконавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) укладено договір № 0201-09 надання послуг, згідно якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультаційні послуги з питань ведення та розвитку бізнесу та послуги, направлені на збільшення обсягів продажу продукції ТОВ «Емвей Україна» на території України, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

Виконання вищевказаного договору підтверджується податковими накладними від 30.04.2010 № 30040000004, від 31.05.2010 № 31050000002, від 30.06.2010 № 300619, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-3006-011, № ОУ-3105-003, № ОУ-3004-005, розрахунком-фактури № СФ-3105-001 від 31.05.2010.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу (який діє з 01.01.2011 року) Закон України «Про податок на додану вартість» № 168 втратив чинність. Проте, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли вимоги Закону № 168, суд з урахуванням норм ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність дій податкового органу при визначенні позивачу податкового зобов'язання з ПДВ саме нормам Закону № 168.

П.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Закон України "Про податок на додану вартість"визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В силу пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

П.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем одержано від ПП «ТКФ «Імпері-М» податкові накладні, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Посилання відповідача на порушення контрагентом позивача Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не виконання свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, судом не приймаються, оскільки таке порушення тягне відповідальність та негативні наслідки безпосередньо для контрагенту позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, у зв'язку з тим, що останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Матеріалами справи підтверджено, що позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому воно підлягає скасуванню.

Що стосується висновків податкового органу щодо нікчемності правочину між позивачем та ПП «ТКФ «Імперія-М», суд прийшов до наступного.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Відповідач, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає відповідач через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції через їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, контролюючий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Контролюючий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право контролюючого органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області № 0001281710 від 03.10.2012 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 82,70 грн., що підтверджується квитанцією № 1110033 від 11 лютого 2014 року.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 18.03.2014.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001281710 від 03.10.2012 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області № 0001281710 від 03.10.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.), сплачені згідно квитанції № 1110033 від 11 лютого 2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.03.2014.

Суддя Т.С. Ушаков