Постанова

від 24.02.2014 по справі 910/17615/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. Справа№ 910/17615/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Куксова В.В.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від прокуратори: Чирва О.Л., посвідчення №012468 від 02.11.2012 року;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Рибачко В.А., довіреність б/н від 30.09.2013 року;

Пінчук Л.А., довіреність б/н від 30.09.2013 року;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

приватного підприємства «Обрій 2000»

на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року

у справі №910/17615/13 (суддя Босий В.П.)

за позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до приватного підприємства «Обрій 2000»

про внесення змін до договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі №910/17615/13 позов задоволено повністю. Вирішено внести зміни до п. 4.2. договору оренди земельної ділянки від 13.11.2004 року, виклавши в новій редакції п. 4.2., а саме: «4.2. Річна орендна плата за земельну ділянку відповідно до рішення Київської міської ради №89\9146 від 28.02.2013 р. «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині проведення розмірів орендної плати у відповідності до положень статті 288 Податкового кодексу України», встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки.»

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі №910/17615/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року у справі №910/17615/13 прийнято апеляційну скаргу ПП «Обрій 2000» до провадження та призначено її до розгляду на 29.01.2014 року за участю уповноважених представників сторін.

Представники відповідача у судовому засіданні 24.02.2014 року надали пояснення, якими підтримали доводи викладені в скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити.

Представник прокуратури у судовому засіданні 24.02.2013 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник позивача у судове засідання 24.02.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.11.2004 року між Київською міською радою (далі - орендодавець) та приватним підприємством «Обрій 2000» (далі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі п. 17 рішення Київської міської ради від 06.09.2001 року №9/1443, за актом приймання - передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - територія парку культури та відпочинку «Гідропарк» у Дніпровському районі міста Києва;

- розмір - 0,1859 га;

- кадастровий номер 8000000000:63:397:0083.

Згідно п.2.2. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 271 617,03 грн.

Відповідно до п.4.2. договору орендна річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,4 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Пунктом 4.3. договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідно рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Згідно п.4.7. договору сторонами передбачено, що розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом , за згодою сторін, але не частіше ніж один раз у рік.

Відповідно до п.11.1. договору всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Положеннями ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом та для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Як слідує із матеріалів справи, рішенням Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 року «Про вселення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині проведення розмірів річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» було вирішено: внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

16.07.2013 року Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся з листом №05704-15018, в якому останній повідомив про необхідність приведення розмірів орендної плати у відповідності до вимог чинного законодавства.

Однак, відповідач в свою чергу не надав відповідь на вказаний лист.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Так, згідно вимог ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2, 4 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом, приймають рішення які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно п.4.7. договору сторонами передбачено, що розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом , за згодою сторін, але не частіше ніж один раз у рік.

Відповідно до п.1.1. договору всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість перегляду розміру орендної плати передбачених законом, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав щодо необхідності внесення змін до п.4.2. договору внаслідок невідповідності вказаних пунктів вимогам вищевказаних норм.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 06.12.2010 року справі №2-1/10068-2008, від 27.12.2010 року у справі №27/15-10, від 23.05.2011 року у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 року у справі №41/81пд та від 20.11.2012 року у справі №28/5005/640/2012.

Доводи скаржника проте, що розмір орендної плати може змінюватись лише за згодою сторін, колегією суддів відхиляються, оскільки внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватись з дотриманням порядку, визначеного ст. 188 Господарського кодексу України, у випадку не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що в позовній заяві не міститься фактів порушення інтересів держави з боку позивача, а також не обґрунтовано необхідність їх захисту, однак з таким твердженням скаржника колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 названого Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 зазначено, що оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Згідно з п.п. «а», «в», «й» ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів.

Згідно з ч.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Отже, вищенаведеними нормами передбачені підстави для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах органу місцевого самоврядування, в обґрунтування захисту прав якого, як вбачається із змісту позовної заяви, прокурором зазначено порушення інтересів держави, оскільки позивач, як орган місцевого самоуправління уповноважений державою здійснювати у спірних правовідносинах покладені державою функцій щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, не отримує орендну плату за договором оренди в обсязі, передбаченому законодавством (ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та ст. 288 Податкового кодексу України).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі №910/17615/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Обрій 2000» на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі №910/17615/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року у справі №910/17615/13 залишити без змін.

3. Справу №910/17615/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді В.В. Куксов

А.Г. Майданевич