Рішення

від 14.03.2014 по справі 382/1768/13-ц

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

ун. № 382/1768/13-ц

пр. № 2/382/7/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2014 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Бурзель Ю.В.,

за участю секретаря - Ковальчука В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Яготині Київської області позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" до ОСОБА_1, спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Переяславщини", третя особа - відділ Державної реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію речового права оренди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба», третя особа - спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Переяславщини", про встановлення нікчемності та визнання недійсними договорів оренди,

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року ТОВ "Агрофірма "Дружба" звернулось до суду із вказаним позовом.

Зазначало, що 16 серпня 2006 року між ним і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав товариству у строкове платне користування належну йому земельну ділянку НОМЕР_1, площею 2,74 га, що розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Указаний договір зареєстрований в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 грудня 2006 року.

Згідно п. 8 вказаного договору оренди строк дії договору оренди по 31 березня 2020 року. Вказаний договір не припинений та не розірваний.

Посилаючись на те, що 20 березня 2013 року земельну ділянку, яка перебуває у строковому платному користуванні товариства на підставі договору оренди від 16 серпня 2006 року, ОСОБА_1 передав у строкове платне користування СП ТОВ «Нива Переяславщини», що порушує права товариства, просило на підставі ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 березня 2013 року між ОСОБА_1 і СП ТОВ «Нива Переяславщини», скасувати рішення про державну реєстрацію речового права оренди, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2013 року та зобов'язати відділ державної реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції внести запис до Державного реєстру прав про скасування речового права оренди, яке виникло на підставі вказаного договору оренди.

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом.

Зазначав, що 20 березня 2013 року між ним і СП ТОВ "Нива Переяславщини" укладено договір оренди землі, за умовами якого він передав товариству у строкове платне користування належну йому земельну ділянку НОМЕР_1, площею 2,74 га, що розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Указаний договір зареєстрований в Реєстраційній службі Яготинського РУЮ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 червня 2013 року.

Договір оренди землі, укладений між ним і ТОВ «Агрофірма «Дружба» 16 серпня 2006 року, не містить кадастрового номера, дані про який з 01 січня 2002 року стали обов'язковими для здійснення державного реєстрації такого договору, так як Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему від 02 липня 2003 року, було визначено, що Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, номер якої збігається з кадастровим номером земельної ділянки і яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК, а отже відсутність кадастрового номеру свідчить про те, що Поземельна книга на належну йому земельну ділянку відкрита не була.

Посилаючись на те, що за змістом ст. 640 ЦК України у редакції, чинній на час укладення ним договору оренди землі з ТОВ "Агрофірма "Дружба", договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації, реєстрація договору оренди між ним і ТОВ «Агрофірма «Дружба» не могла бути проведена, так як у договорі відсутній кадастровий номер земельної ділянки, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, укладений між ним і ТОВ «Агрофірма «Дружба», порушує публічний порядок, так як не містить кадастрового номера, а отже є нікчемним, однак, ураховуючи, що між сторонами існує спір щодо нікчемності укладеного між ним і ТОВ «Агрофірма «Дружба» договором оренди, нікчемний договір є недійсним незалежно від наявності чи відсутності рішення суду, просив встановити нікчемність та визнати недійсним договір оренди землі, укладений 16 серпня 2006 року між ним і ТОВ «Агрофірма «Дружба».

У судовому засіданні представник ТОВ «Агрофірма «Дружба» підтримав первісні позовні вимоги, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував, посилаючись на необґрунтованість таких вимог, а також на пропуск строку позовної давності.

Представники ОСОБА_1 і СП ТОВ «Нива Переяславщини» проти задоволення первісного позову заперечували, зустрічні позовні вимоги підтримали.

Представник відділу Державної реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, у якій просив справу розглядати у його відсутність.

Заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, вивчивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 16 серпня 2006 року між ТОВ «Агрофірма «Дружба» і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав товариству у строкове платне користування належну йому земельну ділянку НОМЕР_1, площею 2,74 га, що розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Указаний договір зареєстрований в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 грудня 2006 року. Такий порядок реєстрації договору оренди землі відповідав чинному на час реєстрації законодавству.

Згідно п. 8 вказаного договору оренди строк дії договору оренди по 31 березня 2020 року. Вказаний договір не припинений та не розірваний.

20 березня 2013 року ОСОБА_1 передав належну йому земельну ділянку, яка перебувала у строковому платному користуванні ТОВ «Агрофірма «Дружба» на підставі договору оренди від 15 грудня 2006 року, у строкове платне користування СП ТОВ «Нива Переяславщини».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Звертаючись до суду з позовом про встановлення нікчемності та визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 16 серпня 2006 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма «Дружба», ОСОБА_1 посилався на те, що реєстрація договору оренди між ним і ТОВ «Агрофірма «Дружба» не могла бути проведена, так як у договорі відсутній кадастровий номер земельної ділянки, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, укладений між ним і ТОВ «Агрофірма «Дружба», порушує публічний порядок, так як не містить кадастрового номера як істотної умови такого договору.

Разом із тим за змістом ст. 215 ЦК України та пп. 5, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Таким чином ЦК України розрізняє два види недійсних правочинів: нікчемні (недійсність яких прямо встановлена законом) та оспорювані (недійсність яких прямо законом не встановлена, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом).

Однак у разі нездійснення державної реєстрації правочину, якщо правочин підлягає такій реєстрації, за змістом ст. 640 ЦК України у редакції, чинній на час укладення ОСОБА_1 договору оренди землі з ТОВ "Агрофірма "Дружба", правочин не є вчиненим.

Правочин, який не є вчиненим, не може бути визнаний судом недійсним або нікчемним.

За таких обставин відсутність державної реєстрації договору оренди землі між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма «Дружба» може свідчити про неукладенність такого правочину, а тому суд у своєму рішенні не може встановити нікчемність цього правочину на підставі ст. 228 ЦК України, а також визнати його недійсним, у зв'язку з відсутністю в договорі кадастрового номеру земельної ділянки як істотної умови такого договору.

Крім того ст. 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма «Дружба», не передбачала наявності у договорі кадастрового номеру земельної ділянки як істотної умови такого договору.

Система АС ДЗК у 2006 році, хоча і передбачалась Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему від 02 липня 2003 року, однак не діяла, договори оренди земельних ділянок реєструвались без кадастрових номерів, що підтвердила допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3, яка і проводила реєстрацію договору оренди землі між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма «Дружба» і вказала, що така реєстрація проводилась відповідно чинного на час проведення реєстрації законодавства.

Крім того, позивачем не надано доказів того, як саме порушуються його права орендодавця, у зв`язку з відсутністю, на його думку, в договорі оренди з ТОВ "Агрофірма "Дружба" умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (така обов`язкова згідно ст. 360-7 ЦПК України правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року справа №6-94цс13).

Крім того як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявності передбачених ст. 228 ЦК України підстав нікчемності договору оренди, укладеного 16 серпня 2006 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма «Дружба», ОСОБА_1 не доведено.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1

Доводи представника ТОВ «Агрофірма «Дружба» про пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності суд вважає необґрунтованими, так як приймає посилання представника ОСОБА_1 про те, що про наявність підстав для звернення до суду з позовом про встановлення нікчемності та визнання недійсним договору оренди землі від 16 серпня 2006 року ОСОБА_1 стало відомо лише у 2013 році.

Вирішуючи первісний позов ТОВ «Агрофірма «Дружба» суд виходить із наступного.

16 серпня 2006 року між ТОВ «Агрофірма «Дружба» і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав товариству у строкове платне користування належну йому земельну ділянку НОМЕР_1, площею 2,74 га, що розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Указаний договір зареєстрований в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 грудня 2006 року.

Згідно п. 8 вказаного договору оренди строк дії договору оренди по 31 березня 2020 року. Вказаний договір не припинений та не розірваний.

Однак 20 березня 2013 року ОСОБА_1 передав належну йому земельну ділянку, яка перебувала у строковому платному користуванні ТОВ «Агрофірма «Дружба» на підставі договору оренди від 15 грудня 2006 року, у строкове платне користування СП ТОВ «Нива Переяславщини».

Разом із тим за змістом ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктом оренди може бути земельна ділянка, що перебуває у власності громадянина, юридичної особи, комунальній або державній власності.

Таким чином земельна ділянка, яка вже перебуває у строковому платному користування орендаря, не може бути передана у строкове платне користування на підставі договору оренди іншому орендарю.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка, яка перебувала у строковому платному користуванні ТОВ «Агрофірма «Дружба» на підставі договору оренди, який не був визнаний недійсним, не був розірваним, не був припиненим, не могла бути передана ОСОБА_1 у строкове платне користування на підставі договору оренди іншому орендарю - СП ТОВ «Нива Переяславщини», а отже договір оренди землі, укладений 20 березня 2006 року між ОСОБА_2 і СП ТОВ «Нива Переяславщини», суперечить, зокрема, вимогам ст. 3 Закону України «Про оренду землі» і підлягає визнанню недійсним з підстав передбачених ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Разом із тим відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, вирішуючи позовні вимоги, суд може покласти обов'язок вчинити певну дію на відповідача, а оскільки процесуальний статус відділу Державної реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції позивачем - ТОВ «Агрофірма «Дружба» визначено як третя особа, суд позбавлений можливості покласти на відділ Державної реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції обов'язок скасувати рішення про державну реєстрацію речового права оренди, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2013 року та внести запис до Державного реєстру прав про скасування речового права оренди, яке виникло на підставі вказаного договору оренди, а отже позовні вимоги ТОВ «Агрофірма «Дружба» в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі № 158 від 20 березня 2013 року, укладений між спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "Нива Переяславщини" та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки № НОМЕР_2, загальною площею 2, 74 га, що розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Яготинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяЮ.В. Бурзель